Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будснабресурс"

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 р.

та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 р.

у справі № 27/39 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будснабресурс"

2. Приватного підприємства "Універсал-Д"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 р., позовні вимоги прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 12 від 13.09.2002 р., укладений між ПП "Універсал-Д" та ТОВ "Будснабресурс". З ТОВ "Будснабресурс" стягнуто на користь держави 9700 грн. З ПП "Універсал-Д" на користь ТОВ "Будснабресурс" стягнуто 9700 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Будснабресурс" оскаржило їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі ТОВ "Будснабресурс" просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 р., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що 13.09.2002 р. між ПП "Універсал-Д" (продавець) та ТОВ "Будснабресурс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 12.

Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язується поставити товар (насоси), а покупець прийняти та оплатити товар згідно обумовлених умов, цін та специфікацій товару.

На виконання умов вказаного договору ПП "Універсал-Д" поставило на адресу ТОВ "Будснабресурс" товар (насоси) на загальну суму 9700 грн., що підтверджується копіями податкової накладної № 87 від 16.09.2002 р., накладної № 87 від 16.09.2002 р.

ТОВ "Будснабресурс" здійснило розрахунок за поставлений товар на загальну суму 9700 грн. згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів № № 51, 53, 55 від 16.09.2002 р. та № 54 від 16.10.2002 р.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.04.2004 р. по справі № 2-589 визнані недійсними з моменту державної реєстрації статут ПП "Універсал-Д", свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 21.08.2002 р., довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 6581 від 21.08.2002 р.

Вказаним рішенням встановлені факти реєстрації підприємства на підставну особу без наміру здійснювати підприємницьку діяльність. Згідно пояснень засновника ПП "Універсал-Д" ОСОБА_1., він віддав свій паспорт невідомим особам для реєстрації приватного підприємства. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

22.11.2005 р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом було винесено постанову по справі № 37/23 про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.3005 р. та відмову в позові ТОВ "Будснабресурс" до Центральної МДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.11.2004 р. № 0003002600/0 і № 0003012600/0. В постанові з посиланням на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.04.2004 р. по справі № 2-589 вказується на те, що у господарських операціях з ТОВ "Будснабресурс" (договори купівлі-продажу від 13.09.2002 р. № 12 і від 11.10.2002 р. № 15) від імені ПП "Універсал-Д" діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання документів податкової звітності.

За наведених обставин, суди дійшли до висновку про наявність підстав для задоволення позову, встановивши наявність умислу з боку ПП "Універсал-Д", оскільки його діяльність суперечить інтересам держави та суспільства, порушує встановлений державою порядок дотримання законності в сфері оподаткування.

Водночас, задовольняючи позов, суди не врахували того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.

Погоджуючись із висновком судів про недійсність вищезазначеного договору, колегія суддів доходить висновку про наявність таких підстав для закриття провадження у справі в цій частині, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, спірний договір купівлі-продажу був укладений 13.09.2002 року. Позов до суду про визнання договору недійсним було заявлено в лютому 2006 року.

На обґрунтування позову прокурор Саксаганського району м. Кривого Рогу послався на статтю 49 ЦК УРСР.

У статті 49 ЦК УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, йшлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) , ст.228 якого передбачає, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній. Цивільний кодекс УРСР (1540-06) , стаття 49 якого встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, втратив чинність із 01.01.2004 р. ЦК України (435-15) таких санкцій не передбачає.

За змістом частини 2 статті 5 ЦК України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом'якшує або скасовує відповідальність особи. Господарський кодекс України (436-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 р., містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР.

Однак відповідно до пункту 5 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будснабресурс" задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 р.

В частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу провадження у справі закрити, в решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.