Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів: Білуги С.В.

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.,

при секретарі Лелюку О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1на рішення апеляційного суду м. Києва від 17.12.2003 р. по справі за позовом ОСОБА_1до прокуратури м. Києва про стягнення грошової допомоги при звільненні, -

У квітні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури м. Києва про стягнення грошової допомоги при звільненні.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2003 р. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_1 11857,86 грн. стягнуто з прокуратури м. Києва державне митно у розмірі 118,58 грн. на користь держави.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17.12.2003 р. вказане судове рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстав для скасування судових рішення відповідно до статей 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не має.

Як вбачається з рішень судів ОСОБА_1 був звільнений з органів прокуратури 01.02.1996 р. у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років з призначенням пенсії на підставі Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) . При виході на пенсію йому було виплачено грошову допомогу - десять посадових окладів, що становило 112 500 000 крб., на підставі Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення соціального захисту працівників органів прокуратури" від 02.06.1995 р. № 414/95 (414/95) .

Відповідно до частини 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції від 12.07.2001 р.) прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 вийшов на пенсію 01.02.1996 р., отримав грошову допомогу, і 05.10.1998 р. звільнився з органів прокуратури на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, не має права на отримання грошової допомоги, передбаченої частиною 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду м. Києва від 17.12.2003 р. по справі за позовом ОСОБА_1до прокуратури м. Києва про стягнення грошової допомоги при звільненні - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.