ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Бим М.Є.,
суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Чалого
С.Я.,
при секретарі: Біла-Грошко О.А.,
за участю сторін ОСОБА_1, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м.
Києва від 14 грудня 2005 року, ухвали апеляційного суду м. Києва
від 02 березня 2006 року та від 13 квітня 2006 року у справі за
скаргою ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця відділу
примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої
служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_2, зацікавлена особа
Генеральна прокуратура України, -
встановила:
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського
районного суду м. Києва зі скаргою на дії Головного державного
виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту
Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України ОСОБА_2,
зацікавлена особа Генеральна прокуратура України, мотивуючи свою
скаргу тим, що суб'єктом оскарження неправомірно винесено
постанову про закінчення виконавчого провадження № 304/3 від
23.08.2005 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня
2005 року в задоволенні скарги відмовлено. Ухвалою апеляційного
суду м. Києва від 02 березня 2006 року частково задоволено
апеляційна скарга ОСОБА_1, ухвала суду першої інстанції в частині
застосування норм процесуального закону змінена, зазначено, що
спір вважати розглянутим на підставі Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
. В решті ухвала залишена без змін.
Крім того, ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2006
року заяву ОСОБА_1 про перегляд за ново виявленими обставинами
ухвали апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2006 року разом з
доданими до неї матеріалами повернуто заявниці.
Рішення судів по справі мотивовані тим, що скаржницею не
доведено факту порушення її прав чи законних інтересів суб'єктом
оскарження.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, ОСОБА_1
подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та повернути
справу на новий судовий розгляд. Зазначає, що судами порушено
норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні касаційної інстанції ОСОБА_1 підтримала
вимоги скарги з викладених в ній підстав, представник Генеральної
прокуратури України вважав рішення судів законними та
обгрунтованими.
Розглянувши касаційну скаргу та дослідивши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про
відсутність підстав для її задоволення.
Згідно вимог ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення
судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло
призвести до неправильного вирішення справи.
Як вбачається із рішень судів першої та другої інстанцій,
відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, суди керувалися тим, що
скаржниця не довела факт порушення її прав з боку Головного
державного виконавця відділу примусового виконання рішень
Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції
України. Суб'єкт оскарження діяв в межах своїх повноважень
відповідно до вимог п. 8 ст. 37 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
та виніс постанову про закінчення
виконавчого провадження за № 304/3 від 23.08.2005 року, оскільки,
як вбачається з матеріалів справи, Генеральною прокуратурою
України виконано рішення Печерського районного суду м. Києві від
08 квітня 2005 року.
Iз оскаржуваної ухвали апеляційного суду м. Києва від 14
квітня 2006 року видно, що заяву про перегляд ухвали апеляційного
суду м. Києва від 02 березня 2006 року за нововиявленими
обставинами правильно повернуто з тих підстав, що ОСОБА_1 не
надала суду доказів, які б підтверджували наявність таких
обставин.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 не надала інших доказів
порушення її прав з боку суб'єкта оскарження, які не були
предметом розгляду у судовому засіданні.
За таких обставин, висновок суду про відсутність доказів
поважності порушення прав ОСОБА_1 з боку суб'єкта оскарження є
обгрунтованим, а тому прийняті по справі рішення скасуванню не
підлягають.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій викладені
достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні
пункти законів України та відповідають чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києві від 14 грудня 2005
року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2006
року, від 13 квітня 2006 року по справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: