ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Нікітіна О.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Сімферополі Автономної Республіки Крим
на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.04-15.04.2005 р.
та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 22.08.2005 р.
у справі № 2-15/6106
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Сімферопольський консервний завод ім. С.М. Кірова"
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі
Автономної Республіки Крим
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.04.-15.04.2005 р., залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2005
р., позов задоволено. Визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПI у м. Сімферополі № 0027971503/1 від
03.03.2005 р. (реєстраційний № 8361/10/15-3 від 29.03.05р.); №
0027961503/1 від 03.03.2005 р. (реєстраційний № 8363/10/15-3 від
29.03.2005 р.). Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн.
держмита та 118 грн. витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним
забезпеченням судового процесу.
Судові рішення мотивовані тим, що, зараховуючи сплачені
позивачем платежі на підставі договору про їх розстрочку у рахунок
майбутніх платежів, податкова інспекція діяла у порушення умов
такого договору та порушення п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідач подав касаційну скаргу, якою просить скасувати
вказані судові рішення та у позові відмовити. Посилається на
порушення та неправильне застосування норм матеріального і
процесуального права, а саме: ст. ст. 2, 3, 10, 11 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
№ 3813-ХII
від 24.12.1992 р.; п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 та п.п. 5.3.1. п. 5.3
ст. 5, п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-III від 21.12.2002 р., п. 15
ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993 р.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та
його представник позивача в судовому засіданні просять касаційну
скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як
законні та обгрунтовані.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце
розгляду справи, свого представника в судове засідання не
направив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
В наслідок проведеної відповідачем перевірки позивача з
питань своєчасності сплати до бюджету земельного податку за період
з 30.12.2001 р. по 25.11.2004 р., податковою інспекцією було
встановлено порушення позивачем граничних строків сплати
узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на землю.
Податковим повідомленням-рішенням від 02.12.2004 р. №
0027981503/0 до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 50
% у сумі 36285,58 грн. за затримку на 202 календарних дня
граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання в
розмірі 72571,16 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 02.12.2004 р. №
0027961503/0 застосовані штрафні санкції в розмірі 20 % у сумі
3984,80 грн. за затримку на 71 календарний день граничних строків
сплати податкового зобов'язання в сумі 19924 грн.
Податковим повідомленням-рішення від 02.12.2004 р. №
0027971503/0 застосовані штрафні санкції у розмірі 10 % у сумі
1235,63 грн. за затримку на 22 календарних дня граничних строків
сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у сумі 12356,30
грн.
За результатами розгляду скарги позивача податковим органом
були направлені податкові повідомлення-рішення від 03.03.2005 р. №
0027971503/1, № 0027961503/1 та № 0027981503/1 про застосування
штрафних санкцій у тих же розмірах.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно із
вимогами п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 від 21.12.2000 р. між
позивачем та ДПI у місті Сімферополі був укладений договір про
розстрочку № 76 від 19.07.2001 р., за умовами якого податковий
борг на загальну суму 85832,05 грн. в тому числі борг з податку на
землю розстрочується під відсотки, розраховані за період, що
починається з дати укладення договору та закінчується останньою
датою погашення розстроченого податкового боргу, виходячи з
дисконтної ставки НБУ, що діє на момент чергової сплати
розстроченого платежу із серпня 2001 року по січень 2005 року.
Розстрочені суми податкового боргу з податку на землю сплачуються
рівними частинами за підсумками за квартал у сумі 4130 грн.
Податкова інспекція за цим договором зобов'язалася зробити
відповідні записи у картках особових рахунків позивача. У випадку
дострокового погашення розстрочених сум провести перерахунок
відсотків за фактичний строк користування розстрочкою.
З огляду на те, що позивач взяті на себе зобов'язання
виконував належним чином, а відповідач, по картці особового
рахунку з податку на землю враховував платежі в хронологічному
порядку (зараховував сплачені суми податку у рахунок оплати
поточних платежів та нарахованої суми пені) у відповідності до
п.п. 5.4 розділу 5 наказу ДПА України № 342 ( z0887-01 ) (z0887-01)
від
03.09.2001 р. "Про порядок ведення органами державної податкової
служби оперативного обліку та зборів (обов'язкових платежів), які
надходять у бюджети та державні цільові фонди", суд касаційної
інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій
щодо невідповідності таких дій податкової інспекції умовам
договору, предметом якої було розстрочення податкової
заборгованості з метою її погашення.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції відхиляє
доводи відповідача, викладені у касаційні скарзі, а висновки судів
першої та апеляційної інстанцій визнає такими, що узгоджуються з
обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.
Порушень норм процесуального права стосовно розподілу судових
витрат суд касаційної інстанції не вбачає, оскільки суд першої
інстанції правильно керувався спеціальною процесуальною нормою -
ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, поклавши судові витрати на
відповідача.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а
рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.04-15.04.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.08.2005р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя підпис Н.Г. Пилипчук
судді підпис К.В. Конюшко
підпис Л.В. Ланченко
підпис О.М. Нечитайло
підпис О.I. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 04.12.2006 р.
Згідно з оригіналом
Суддя Н.Г. Пилипчук