Iменем України
УХВАЛА
29 листопада 2006 р. Справа № 32/247
к/с № 5-123/05
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Нечитайла О.М.
Суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі судового засідання Буряк I.В.
за участю представників:
позивача: Піскун I.О., дов. від 30.08.2006р.
№ 11280/9/10-009
відповідача-1 не з'явились
відповідача-2 не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському
районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 14.09.2005 р.
у справі № 32/247
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
до 1) Дочірнього підприємства "Студія-7"
2) Відкритого акціонерного товариства Банк
"Олімпійська Україна"
про зобов'язання надання довідки про обіг коштів
по рахункам платника
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
(надалі позивач, ДПI у Печерському районі м. Києва) звернулась до
господарського суду м. Києва із позовом до Дочірнього підприємства
"Студія-7" (надалі - відповідач-1, ДП "Студія-7) та Відкритого
акціонерного товариства Банк "Олімпійська Україна" (надалі
відповідач-2 ВАТ Банк Олімпійська Україна") про зобов'язання
надання довідки про обіг коштів по рахункам платника.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.06.2005р. у
справі № 32/247 (суддя Хрипун О.О.) провадження у справі припинено
на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки спір не
підлягає вирішенню у господарських судах України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.09.2005р. (головуючий суддя - Коваленко В.М., судді - Вербицька
О.В., Малетич М.М.) у справі № 32/247 апеляційну скаргу задоволено
частково, ухвалу господарського суду м. Києва від 09.06.2005р. у
справі № 32/247 скасовано повністю, прийнято нове рішення, яким у
позові Державній податковій інспекції у Печерському районі м.
Києва відмовлено повністю, в іншій частині апеляційну скаргу
залишено без задоволення.
Вказана постанова в частині підвідомчості господарським судам
України вказаної категорії спорів мотивована нормативно-правовими
приписами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
, ст.ст. 1 12, п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
в частині відмови від задоволення позовних вимог по суті,
оскаржувана постанова аргументована ст. 60 Закону України "Про
банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, крім того судом
з'ясовано, що позивачем у встановлено процесуальним законодавством
порядку не надано доказів відмови відповідача-2 надати довідку про
рух коштів відповідача-1 та не обгрунтована необхідність
зобов'язання відповідача-2 надати вказану вище довідку.
ДПI у Печерському районі м. Києва, не погоджуючись із судовим
рішенням господарського суду апеляційної інстанції звернувся до
Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від
14.10.2005р. № 15164/9/10-309, в якій просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005р. у
справі № 32/247 в частині відмови у позові ДПI у Печерському
районі м. Києва та в частині відмови в направленні вказаної справи
для розгляду по суті до господарського суду першої інстанції,
направити справу на розгляд по суті до господарського суду першої
інстанції.
Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що Київським
апеляційним господарським судом при прийнятті оспорюваного
судового рішення порушено норми матеріального та процесуального
права, а саме ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.
3 п. 5 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу
України" ( 509-12 ) (509-12)
, ч. 1 ст.99 ч. 4 ст. 106 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У зв'язку із набранням чинності Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, яким змінено підвідомчість даної
категорії спорів, касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у Печерському районі м. Києва разом із матеріалами справи передано
для розгляду Вищому адміністративному суду України.
Заперечень на касаційну скаргу ДПI у Печерсткому районі м.
Києва від відповідачів не надійшло.
Представник позивача у судовому засіданні суду касаційної
інстанції мотивацію, викладену у касаційній скарзі підтримав та
просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського
суду від 14.09.2005р. у справі № 32/247 в частині відмови у позові
ДПI у Печерському районі м. Києва та в частині відмови в
направленні вказаної справи для розгляду по суті до господарського
суду першої інстанції, направити справу на розгляд по суті до
господарського суду першої інстанції.
Представник відповідач-1 та відповідача-2 у судове засідання
суду касаційної інстанції не з'явились, своїм процесуальним
правом, що передбачене ст.49 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не
скористались, про причини не явки суду не зазначили, незважаючи на
те, що про час і місце судового засідання були повідомлені
належним чином.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки
обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги, а саме.
В частині висновків суду апеляційної інстанції щодо
відсутності підстав для припинення провадження у справі у зв'язку
із непідвідомчістю даної категорії господарським судам України, то
постанова суду апеляційної інстанції наводить наступні підстави
для скасування судового рішення господарського суду першої
інсанції.
Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій
України" ( 3018-14 ) (3018-14)
, місцеві господарські суди розглядають
справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші
справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Статтею 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при
укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів
та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів
з підстав, зазначених у законодавстві. Iз аналізу вказаних норм
господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що
підвідомчість спору за позовом податкового органу щодо
зобов'язання установи банку надати інформацію про обіг коштів на
рахунку клієнта такого банку - юридичної особи, жодним із
нормативних актів діючого законодавства чітко не визначена.
Відповідно до спільного листа Верховного Суду України та Вищого
арбітражного суду України від 20.07.1995 року № 01-8\518а "Щодо
визначення підвідомчості цивільних справ та господарських спорів"
за загальним правилом підвідомчість цивільних та господарських
спорів визначається законодавчими актами України. Однак у
випадках, коли в законодавчих актах підвідомчість спорів визначена
нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору. За
суб'єктним складом спір у даній справі відповідає вимогам ст. 1
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Виходячи із вищевикладеного Вищий адміністративний суду
України вважає обгрунтованим висновок Київського апеляційного
господарського суду, що спір у даній справі підвідомчій
господарським судам України, у зв'язку з чим припинення
провадження згідно оскаржуваної ухвали на підставі п. 1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є неправомірним та не відповідає вимогам
діючого процесуального законодавства.
В частині вирішення даного спору по суті заявлених позовних
вимог, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає
за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ст. 60 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, інформація щодо діяльності та фінансового
стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування
клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні
послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи
моральної шкоди клієнта, є банківською таємницею. Банківською
таємницею, зокрема, є відомості про стан рахунків клієнтів, у тому
числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку
України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням
клієнта, здійснені ним угоди: відомості стосовно комерційної
діяльності клієнтів чи комерційної таємниці.
У відповідності до ст. 61 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
банки зобов'язані забезпечити
збереження банківської таємниці зокрема шляхом обмеження кола
осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську
таємницю.
Статтею 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 2121-14 ) (2121-14)
визначено, що інформація щодо юридичних та фізичних
осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: на
письмовий запит або з письмового дозволу власника такої
інформації; на письмову вимогу суду або за рішенням суду; органам
Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань
оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за
рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта
підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, кожна
сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її
вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72
цього Кодексу.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що
позивачем не надано суду доказів відмови відповідачем-2 надати ДПI
у Печерському районі м. Києва довідку про рух коштів
відповідача-1. Також, скаржником не надано доказів подання позовів
до суду про скасування державної реєстрації ДП "Студія-7.
Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду
України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі №
32/247 господарський суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних
юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно
застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального
права.
За таких обставин, касаційна скарга ДПI у Печерському районі
м. Києва від 14.10.2005р. № 15164/9/10-309 підлягає залишенню без
задоволення, а постанова Київського апеляційного господарського
суду від 14.09.2005р. у справі № 32/247 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ДПI у Печерському районі м. Києва від
14.10.2005р. № 15164/9/10-309 на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 14.09.2005р. у справі № 32/247 залишити
без задоволення
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.09.2005р. у справі № 32/247 - залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді Конюшко К.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.I.