ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I., (доповідач)
Мироненка О.В.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за
скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах
неповнолітнього ОСОБА_5 на рішення, дії та бездіяльність посадової
особи, які належать до сфери управлінської діяльності, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2004 року скаржники звернулися до апеляційного
суду із вказаною скаргою.
В обгрунтування своїх вимог вказували, що ОСОБА_2, ОСОБА_1,
ОСОБА_3. та неповнолітній ОСОБА_5., інтереси якого представляє
ОСОБА_4., звернулись до суду із позовом до юридичної консультації
Києво-Святошинського району Київської області про захист прав
споживачів, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Проте ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва
від 09 серпня 2004 року їхню позовну заяву залишено без руху з тих
підстав, що заявники не сплатили державне мито.
Не зважаючи на те, що вони надали судді заяву із
обгрунтуванням щодо звільнення їх у даному випадку від сплати
мита, ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 31
серпня 2004 року позовну заяву було визнано неподаною та повернуто
заявникам.
Вважаючи, що суддя при цьому порушила ст. 24 Закону України
"Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
, п.10 ст.4 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
,
законодавство України про звернення громадян, проігнорувавши заяву
щодо безпідставності покладення на їх обов'язку по сплаті
державного мита, права на справедливий і відкритий розгляд
упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також
гарантованого ст.6 Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
права кожного на судовий захист його прав і законних інтересів,
просили суд визнати рішення, дії та бездіяльність судді Твердохліб
В.А. неправомірними і такими, що порушують їх права і законні
інтереси, відминити незаконно покладений на них обов'язок сплатити
державне мито і зобов'язати суб'єкта оскарження не перешкоджати їм
у здійсненні своїх процесуальних прав.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2004 року
відмовлено у прийнятті скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах
ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 на рішення,
дії та бездіяльність посадової особи, які належать до сфери
управлінської діяльності.
Дане рішення було обгрунтоване тим, що заявники фактично
оскаржують процесуальні дії та рішення судді при підготовці справи
до розгляду.
Не погоджуючись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1, ОСОБА_2 в
інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4. в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5.
подали касаційну скаргу, в якій просять визнати ухвалу
апеляційного суду такою, що порушує їх право на справедливий
судовий розгляд у строк, встановлений законом, гарантоване ст. 6-1
Конвенції про захист прав та основних свобод людини ( 995_004 ) (995_004)
і
скасувати зазначену ухвалу.
При цьому в скарзі вони посилаються на порушення апеляційним
судом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у прийнятті скарги, апеляційний
повно встановив дійсні обставини справі і застосував належні норми
процесуального законодавства.
Висновок суду про те, що заявники фактично оскаржують
процесуальні дії і рішення суду є обгрунтованим та підтверджується
матеріалами справи.
Так, судом було встановлено, що ухвалою судді Святошинського
районного суду м. Києва від 09 серпня 2004 року позовну заяву
ОСОБА_2., ОСОБА_1, ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_5., інтереси
якого представляла ОСОБА_4., залишено без руху з тих підстав, що
заявники не сплатили державне мито.
В подальшому, оскільки заявники не виконали вимоги ухвали і
не сплатили державне мито, позовну заяву було визнано неподаною та
повернуто.
Зазначені дії та рішення відповідно до положень ЦПК України
(в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року), який діяв на момент розгляду
справи, та відповідно до положень КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
відносяться до процесуальних дій.
Згаданим процесуальним законодавством передбачений певний
порядок вчинення дій, направлених на підготовку справи до
розгляду.
Згідно із ст. 136 ЦПК України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року), суддя одноособово вирішує питання про прийняття заяви у
цивільній справі.
Суддя відмовляє в прийнятті заяви у встановлених в ч.2 цієї
статті випадках.
Відповідно до ст. 139 ЦПК України (в редакції 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року), суддя, встановивши, що позовну заяву подано без
додержання вимог, викладених у статтях 137 і 138 цього Кодексу,
або не оплачено державним митом, постановлює ухвалу про залишення
заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для
виправлення недоліків.
Коли позивач відповідно до вказівок судді у встановлений
строк виконає всі перелічені в статтях 137 і 138 цього Кодексу
вимоги та сплатить державне мито, позовна заява вважається поданою
в день первісного її подання до суду. Iнакше заява вважається
неподаною і повертається позивачеві, про що суддя постановляє
мотивовану ухвалу.
Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(ст.ст. 107, 108, 109) також передбачений аналогічний порядок дій
судді при підготовці справи до розгляду.
Згідно із ч.2 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, до
адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії
чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків,
коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи
законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 248-3 ЦПК України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року)
встановлено, що судам не підвідомчі скарги на акти і дії службових
осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду,
якщо законодавством встановлено інший порядок оскарження.
Відповідно до ст.ст. 126, 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судді при здійсненні правосуддя незалежні і
підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб
забороняється.
Пунктами 1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про
практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи
бездіяльність органів місцевого самоврядування, юридичних,
посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які
порушують права і свободи громадян" ( v0013700-97 ) (v0013700-97)
роз'яснено, що
до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи
бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади,
які належать до сфери управлінської діяльності.
Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення
питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ,
підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій
інстанції, в апеляційному і касаційному порядку та прийняття по
них судових рішень, належить до сфери правосуддя, і можуть бути
оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального
законодавства України, в даному випадку шляхом подання апеляційної
чи касаційної скарги. Пред'явлення позову до іншого суду першої
інстанції з питань оскарження актів і дій суддів або судів, які
стосуються правосуддя, неможливий.
Та обставина, що суд першої інстанції не застосував положення
п.10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"
( 7-93 ) (7-93)
, що призвело до повернення позовної заяви, не може
слугувати підставою для оскарження такої дії у порядку,
передбаченому Главою 31-А ЦПК України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року із змінами і доповненнями). Виправлення такої судової помилки
повинно відбуватись у відповідності із вимогами процесуального
закону шляхом апеляційного оскарження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним
судом прийнято законне і обгрунтоване судове рішення, при розгляді
справи порушень норм матеріального чи процесуального права
допущено не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної
інстанції висновків не спростовують, а тому оскаржуване судове
рішення повинно залишатись без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3,
ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 залишити без
задоволення, а ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 листопада
2004 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :