ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Гуріна М.I.
Кобилянського М.Г.
Ліпського Д.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну
справу за скаргоюОСОБА_1 на неправомірні дії та бездіяльність
голови Красноградського районного суду Харківської області
у с т а н о в и л а :
У січні 2005 року ОСОБА_1, через свого представника -ОСОБА_2,
в порядку Глави 31-А ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
(тут і далі 1963
року), оскаржив до суду дії та бездіяльність голови
Красноградського районного суду Харківської області.
Зазначив, що в жовтні 2004 року звернувся в суд з позовом до
Красноградської районної державної адміністрації про спонукання до
виконання зобов'язання. Листом від 19 жовтня 2004 року за №6625
голова Красноградського районного суду направив позовну заяву до
апеляційного суду Харківської області для зміни підсудності.
Посилаючись на те, що всупереч вимогам ст.ст. 136 - 139 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
голова суду безпідставно ухилився від
постановлення передбаченого законом процесуального документа про
прийняття чи відмову у прийнятті позовної заяви та
з надуманих підстав передав справу до апеляційного суду для
зміни підсудності, - просив таку бездіяльність та дії визнати
неправомірними.
Ухвалою судді Зачепилівського районного суду Харківської
області від 28 лютого 2005 року у прийнятті скарги відмовлено у
зв'язку з непідвідомчістю.
Апеляційним судом Харківської області від 7 червня 2005 року,
ухвала судді першої інстанції частково змінена. Постановлено
відмовити в прийнятті скарги як такої, що не підлягає розглядові в
судах.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення
апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу
останнього скасувати, а справу направити на новий апеляційний
розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги,
матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відмовивши у прийнятті скарги, суддя суду першої інстанції
виходив з того, що дії та бездіяльність голови суду щодо
прийняття, підготовки до розгляду, у тому числі вирішення питання
підсудності справи, не відносяться до управлінської, є
процесуальною діяльністю, а тому не можуть оскаржуватись в
порядку Глави 31-А ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Частково змінивши ухвалу, апеляційний суд відмовив в
прийнятті скарги у зв'язку з тим, що така не підлягає розглядові
в судах.
При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_2 не є особою, якій
статтею 5 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
надано право порушувати цивільну
справу в суді, оскільки вона не відноситься до тих, хто
звертається за захистом своїх прав або охоронюваних законом
інтересів, а законом не передбачено, що у даному випадку вона
вправі звертатись до суду на захист прав та свобод іншої особи.
Проте, з таким висновком погодитись не можливо, оскільки він
не грунтується на нормах процесуального права.
Так, за змістом частини 1 статті 136 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
на яку послався апеляційний суд, суддя відмовляє в прийнятті
заяви, якщо заява не підлягає розглядові в судах.
Однак, законом не передбачено, що подача скарги в інтересах
іншої особи є підставою відмови у прийнятті заяви.
Крім того, право на звернення до суду із скаргою на рішення,
дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб (на час виникнення
спірних правовідносин) врегульовано статтею 248-1 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, за змістом частини 2 якої скаргу в суд може бути
подано особою, її представником або на її прохання -
уповноваженим представником громадської організації, трудового
колективу.
Як вбачається з належно оформленої довіреності, ОСОБА_1
уповноважив ОСОБА_2 бути його представником та вести справи в усіх
без винятку судових органах, користуючись усіма правами, що їх
закон надає позивачеві, у тому числі з правом підпису від його
імені в межах наданих
повноважень усіх без винятку документів (а.с.9), тобто
йдеться про вид представництва передбачений частиною 1 статті 110
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, а не законного представництва у розумінні
п.2 частини 1 статті 5 цього Кодексу, як вважав апеляційний суд.
Відповідно до частини 1 статті 301 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
при розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє
законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги.
На порушення зазначених вимог, апеляційний суд доводам
скарги, зокрема твердженням, що оскаржена діяльність голови суду є
управлінською, не дав, у рішенні не навів підстав виходу за
межі апеляційної скарги, тобто ухилився від виконання покладених
на нього функцій, у зв'язку з чим постановив незаконне рішення.
Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального
права призвело до неправильного вирішення справи і не може бути
усунено судом касаційної інстанції, то, відповідно із правилами
ч.2 ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, це є підставою для скасування
такого рішення і направлення справи на новий апеляційний розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу апеляційного
суду Харківської області від 7 червня 2005 року скасувати, а
справу направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.Г.Кобилянський
Д.В.Ліпський
М.I.Гурін