ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Шипуліна Т.М.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: не з'явився.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Сімферопольський склотарний завод"
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим
від 15.11.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 26.01.2006 р.
у справі № 2-25/15337-2005
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Сімферопольський склотарний завод"
до Державної податкової інспекції у м.Сімферополь
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "Сімферопольський склотарний завод" заявлено вимоги про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000273500/0
від 19.08.2005 р., яким позивачу донараховано податкові
зобов'язання з ПДВ в сумі 20787,05 грн. і штрафні санкції у сумі
10393,53 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що свідоцтво платника
податків фірми "Сайма" на час видачі цим підприємством позивачу
податкових накладних з ПДВ було чинним. Операції з продажу
товарів, як об'єкт оподаткування у відносинах позивача з Фірмою
"Сайма" існували, це підприємство зобов'язано було надати позивачу
податкові накладні з ПДВ при продажу товару, а позивач,
відповідно, зобов'язаний був врахувати у податковому кредиті з ПДВ
суми, сплачені на користь Фірми "Сайма" у складі ціни придбання
товару.
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим
від 15.11.2005 р., залишеною без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2006
р., в позові відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за скаргою позивача,
у якій ставиться питання про скасування судових рішень та
направлення справи для розгляду по суті в порядку
адміністративного судочинства.
Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з
порушенням норм процесуального права, так як спір підлягає
вирішенню на підставі норм КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
. Крім того
судові рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають
значення для справи.
Відповідач заперечень на касаційну скаргу не надав.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції
не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені
належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем проведена документальна позапланова перевірка з
питань взаємовідносин позивача з Фірмою "Сайма" за період з
01.08.2002 р. по 31.12.2004 р. про що складено акт
№35-30/00293350 від 17.08.2005 р. на підставі якого прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0000273500/0 від 19.08.2005 р.
про донарахування позивачу 31180,58 грн., в т.ч. 20787,05 грн.
податку на додану вартість та 10393,53 грн. штрафних санкцій.
Перевіркою встановлено, що підприємство позивача придбало у
фірми "Сайма" товар за договорами купівлі-продажу №16 від
04.02.2003 р., №21 від 10.03.2002 р., №78 від 12.01.2004 р. на
загальну суму 103935,38 грн., в т.ч. ПДВ 20787,05 грн.
Суми ПДВ за податковими накладними виданими фірмою "Сайма"
включені позивачем до податкового кредиту та відображені в
податкових деклараціях з ПДВ.
Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в
задоволенні позову виходили з того, що відповідно до пп.7.2.4
п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку і складання
податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як
платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9
цього Закону.
Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від
08.06.2005 р., яке вступило в законну силу 11.07.2005 р., Статут
та свідоцтво платника податку на додану вартість фірми "Сайма"
визнані недійсними з моменту реєстрації.
Оскільки головною вимогою, що пред'являється до податкової
накладної, є реєстрація продавця як платника податку, а свідоцтво
про реєстрацію платника податку на додану вартість №00945548 фірми
"Сайма" актом ДПI у м.Сімферополі анульоване, то видані
неплатником ПДВ податкові накладні, на думку судів першої та
апеляційної інстанції, не можуть бути підставою виникнення права у
покупця на податковий кредит.
Відповідно до пп.7.5.1 та 7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України
"Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в редакції яка діяла на час виникнення
спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або
дата списання коштів із банківського рахунка платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка
(товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг), а для бартерних (товарообмінних)
операцій - дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що
відбулася після першої з подій, обумовлених пп.7.3.4 цієї статті.
Отже, право позивача на податковий кредит безпосередньо
залежить від того, чи мала право фірма "Сайма" нараховувати йому
ПДВ, складати і видавати податкову накладну.
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій обмежились лише
фактом визнання з моменту реєстрації недійсними установчих
документів фірми "Сайма" і її свідоцтва платника ПДВ, на якому
грунтується висновок про те, що це підприємство не мало права
виписувати податкову накладну, а позивач, відповідно, не мав права
на підставі цієї накладної відносити вказану в ній суму ПДВ до
податкового кредиту.
Однак, такий висновок є помилковим і не відповідає зазначеним
положенням законодавства України, що регулює правовідносини в
сфері оподаткування ПДВ.
На дату укладення договорів купівлі-продажу №16 від
04.02.2003 р., №21 від 10.03.2002 р., №78 від 12.01.2004 р. та
дату видачі податкових накладних фірма "Сайма" перебувала на
податковому обліку як платник ПДВ.
Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зареєстровані платники податку мають право
нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкові
накладні.
Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації
установчих документів платника податку і його свідоцтва як
платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими
суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними,
оскільки його контрагенти за договором можуть нести
відповідальність за наявності вини.
Судами попередніх інстанцій не було враховано, що наступне
задоволення позову стосовно особи, що не сплачувала податки, але
була зареєстрована платником ПДВ, при встановленні судом факту
здійснення господарської операції, внаслідок якої видана належно
оформлена податкова накладна, і необізнаності платника
податку-покупця з обставинами, які могли бути підставами для вимог
до його контрагентів про припинення юридичної особи або припинення
підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, не може
бути підставою для покладення відповідальності за несплату податку
на додану вартість не на продавця, а на покупця.
Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного
державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то
третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні,
третя особи не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона
знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Не може тягнути за собою покладення відповідальності за
несплату податку на додану вартість не на продавця, а на покупця й
здійснення господарської операції, внаслідок якої видана податкова
накладна, після задоволення позову про припинення юридичної особи
або припинення підприємницької діяльності фізичної особи -
підприємця, при необізнаності покупця з обставинами, які могли
бути підставами для наведених позовних вимог, коли запис про таке
припинення не було здійснено в Єдиному державному реєстрі
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в установленому
законодавством порядку на дату укладення договору чи дату
здійснення господарської операції.
У податкових органів за будь-яких обставин немає правових
підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування
покупцю ПДВ, не сплаченого продавцем, та прийняття рішень про
накладення штрафних санкцій на покупця при несплаті цього податку
продавцем, оскільки такі повноваження не надані органам державної
податкової служби Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, жодним іншим законом.
За змістом пп. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган
зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків у разі якщо дані документальних перевірок
результатів діяльності платника податків свідчать про заниження
або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у
податкових деклараціях. Тобто, податкове зобов'язання може
нараховуватись лише платнику податку, яким покупець, за наведених
обставин, не є.
Ст.67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і
розмірах, встановлених законом, забезпечення податкової політики
держави, згідно з ч.3 ст.116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
віднесено до компетенції органів виконавчої влади.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
державна податкова адміністрація є
центральним органом виконавчої влади, а ст.2 цього Закону
встановлено, що завданням органів державної податкової служби є
здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до
бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів
(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів,
установлених законодавством.
З огляду на викладене, органи державної податкової служби
законодавцем віднесено до суб'єктів владних повноважень, їх
діяльністю входить до системи публічно-правових відносин, а тому
оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи правових актів
індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до компетенції
адміністративних судів.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу на підставі
правових норм передбачених Господарським процесуальним кодексом
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, допустив порушення ст.17 Кодексу
адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
, згідно якої спір
юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження
його рішень підвідомчий адміністративному суду.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального
права призвели до прийняття неправильних судових рішень у справі,
що є підставою для їх скасування з передачею справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й
об'єктивно встановити обставини справи, та в залежності від
встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства
вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Сімферопольський склотарний завод" задовольнити.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від
15.11.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 26.01.2006 р. скасувати. Справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
Т.М.Шипуліна
Повний текст ухвали складено 29.11.2006 р.