ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, Україна, місто Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Головуючого-Харченка В.В.
Суддів- Кравченко О.О., Васильченко Н.В., Берднік I.С.,
Матолича С.В.
При секретарі-Кулеші А.О.
З участю представника Луганської митниці Шепіль В.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Києві
адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Державного
казначейства у Луганській області на рішення господарського суду
Луганської області від 22.03.2005 р. та постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 17.05.2005 року по справі за
позовом спільного підприємства з іспанським інвестором
"Iнтерсплав" до Луганської митниці, Управління Державного
казначейства у Луганській області по визнання недійсним талону
відмови у митному оформленні товару та повернення збору за
перебування під митним контролем,-
Встановила:
У січні 2005 року спільне підприємство з іспанським
інвестором "Iнтерсплав" м .Свердловську Луганської області
звернулось до суду з позовом до Луганської митниці, Управління
Державного казначейства у Луганській області про визнання
недійсним талону відмови у митному оформленні товару, повернення
збору за перебування під митним контролем, зобов'язання
відповідача здійснити митне оформлення товару, визнати право
позивача на подачу податкового векселя в рахунок сплати ПДВ.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 29.12.2004 року
підприємство надало митному посту "Червонопартизанськ", що є
структурним підрозділом Луганської митниці, для митного
оформлення вантажну митну декларацію №702060009/4/005469 на товар,
що надійшов на адресу позивача згідно з зовнішньоекономічним
контрактом на постачання кремнію кришталевого. Товар увозився для
власних потреб позивача без подальшої його реалізації. У числі
наданих для митного оформлення документів був простий (податковий)
вексель на суму 74 875 грн.45 коп. від 29.12.2004р., виданий
позивачем у рахунок сплати податку на додану вартість. Митниця
відмовила позивачеві у митному оформленні товару, видавши картку
відмови, мотивуючи тим, що підприємства з іноземними інвестиціями
не можуть видавати податкові векселі в рахунок сплати податку на
додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України
В зв'язку з тим, що товар знаходився під митним контролем до
вирішення спору, відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України №65 від 27.01.1997р ( 65-97-п ) (65-97-п)
. "Про ставки митних
зборів", з позивача стягувався митний збір у розмірі 0,05% від
митної вартості товару, починаючи з 30.12.2004р. по 24.01.2005р.
Позивач просив стягнути з митниці надміру сплачену суму мит- ного
збору у розмірі 4 633 грн. 75 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від
22.03.05р. позов задоволено частково: картка відмови у митному
оформленні товару визнана недійсною, повернуто позивачеві з
державного бюджету 4633 грн.75 коп. надмірно сплаченої суми за
перебування під митним контролем. В решті вимог провадження по
справі припинено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
17.05.05. рішення суду 1-ї інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі Управління Державного казначейства у
Луганській області просить скасувати рішення судів обох судових
інстанцій та постановити нове, яким у позові підприємству
"Iнтерсплав" відмовити з мотивів неправильного застосування судами
норм матеріального права. Касатор посилається на те, що податок на
додану вартість є внутрішнім податком і не може регулюватися
нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих
Верховною Радою України до набрання чинності Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Угода між Україною та
Iспанією про взаємний захист інвестицій підписана 26.02.1998р. та
ратифікована 10.02.2000.р, і тому, на думку касатора, не мала
враховуватися судами при вирішенні спору, вважає дії митниці
правомірними.
У запереченні на касаційну скаргу спільне підприємство з
іспанським інвестором "Iнтерсплав" просить залишити судові рішення
без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та
заперечення на неї, судова колегія дійшла висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Пунктом 11.5 ст.11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 3.04.1997р. (з наступними змінами та
доповненнями) передбачено, що з моменту набрання чинності цим
Законом платники податку на додану вартість при ввезенні
(пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним
бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму
податкового зобов'язання. Постановою Кабінету Міністрів України
1.10.1997р. затверджено "Порядок випуску, обігу та погашення
векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при
ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України"
( 1104-97-п ) (1104-97-п)
, у пункту 4 якого передбачені вимоги для осіб, які
можуть видавати податковий вексель. Судами підставно констатовано,
що позивач вказаним вимогам відповідає. Згідно п.11.5 ст.11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
сума, вказана у податковому векселі зараховується до суми
податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, в
якому вексель підлягає погашенню.
Законом України №1457-111 "Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження"
( 1457-14 ) (1457-14)
від 17.02.2000р. (з наступними змінами та
доповненнями), статтею 5 встановлено, що цей Закон поширюється на
підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу
внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації. Рішенням
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням
Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень ч.1
ст. 5 Закону України №1457-111 від 17.02.2000р. "Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
та ч.1 ст. 19 ЗУ "Про інвестиційну
діяльність" (справа про оподаткування підприємств з іноземними
інвестиціями), та в Ухвалі від 14.0.2002р. про редакційне
уточнення тексту вказаного Рішення у пункті 1.2 вказано, що
положення ч.1 ст. 5 Закону України №1457-111 ( 1457-14 ) (1457-14)
є
підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше
наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та
справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам
з іноземними інвестиціями незалежно від часу внесення іноземних
інвестицій та їх реєстрації. Отже на території України до
суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх
філій, відділень, тощо, створених за участю іноземних інвестицій,
незалежно від форм та часу їх внесення застосовується національний
режим валютного регулювання та справляння податків, встановлений
законами України для підприємств, створених без участі іноземних
інвестицій.
Враховуючи наведені чинники, суди дійшли обгрунтованого
висновку про наявність у позивача права на видачу податкового
векселю на сплату податку на додану вартість при ввезенні товару
на митну територію України. Оскільки відповідач діяв неправомірно,
суд обгрунтовано повернув позивачу надмірно сплачену суму митного
збору.
Судова колегія не вбачає порушень судами норм матеріального
та процесуального права. Доводи касатора висновків суду не
спростовують.
Керуючись ст. ст. 220,221,224,230,231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, судова
колегія,-
Ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Державного казначейства у
Луганській області залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Луганської області від 22.03.2005 р. та
постанову Луганського апеляційного господарського суду від
17.05.2005р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Харченко В.В.
Судді- Кравченко О.О.
Васильченко Н.В.
Берднік I.С.
Матолич С.В.
З оригіналом згідно:
Кравченко О.О.