ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
21 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого: Бим М.Є.
суддів: Берднік I.С., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Чалого
С.Я.
при секретарі: Деревенському I.I.
з участю: представників позивача - Гавриловського О.С.,
Поліщук I.А.
розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому
судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом
комунального підприємства "Готельно-гуртожитковий комплекс" до
Державної інспекції з контролю за цінами у Київський області про
визнання недійсним рішення, -
встановила :
В грудні 2004 року комунальне підприємство
"Готельно-гуртожитковий комплекс" звернулось до суду із позовом
про визнання недійсним рішення органу державної влади, а саме
рішення № 3 від 28.02.2002 року "Про застосування економічних
санкцій за порушення державної дисципліни цін", прийняте Державною
інспекцією з контролю за цінами в Київський області.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11 травня 2005 року
у в позові відмовлено повністю на підставі ст. ст. 2, 4, 6, 8
Закону України "Про ціни та ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
, ст. 1 Указу
Президента України № 727/98 від 03.07.1998 ( 727/98 ) (727/98)
р., постанов
Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996 ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
р.
та № 939 від 22.06.1998 р., п. 2.1 Iнструкції про порядок
застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами
державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом
Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України
та Міністерства фінансів України № 298/519 ( z1047-01 ) (z1047-01)
від
03.12.2001 р., розпоряджень Київської обласної державної
адміністрації № 432 від 02.08.1996 р. та № 195 від 19.04.2000 р.,
ст. 33, ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою апеляційного господарського суду м. Києва від
21.06.2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, а
апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач
подав касаційну скаргу, в який посилаючись на порушення судами
норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали
адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, внаслідок
перевірки правильності застосування плати за проживання громадян в
гуртожитках, проведеної з 21.01 по 06.02.2002 року, на
Комунальному підприємстві "Готельно-гуртожитковий комплекс" за
період з 01.01.1999 р. по 01.01.2002 р. встановлено факти
завищення плати за проживання громадян в гуртожитках в порушення
вимог розпорядження Київської обласної державної адміністрації №
195 від 19.04.2000р. "Про розмір плати за користування житлом
(квартирна плата) та утримання житла в Київській області" та п. 38
Типового положення про гуртожиток, затвердженого постановою Ради
Міністрів УРСР № 208 ( 208-86-п ) (208-86-п)
від 03.06.1986 р., в результаті
чого підприємством було отримано необгрунтований дохід в сумі 72
725 грн. 85 коп.
Оспорюваним рішенням, прийнятим на основі вказаного акту та
на підставі ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
з Комунального підприємства "Готельно-гуртожитковий
комплекс" стягнуто в доход місцевого бюджету м. Вишневе 145 451
грн. 70 коп. штрафу.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету
Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
"Про
встановлення повноважних органів виконавчої влади та виконавчих
органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (далі
Постанова), повноваження, зазначені у додатку до Постанови, не
поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами
сільських, селищних, міських рад відповідно до статті 28 Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Судами не досліджено питання про те, ким саме і в якому
порядку було затверджено тарифи на оплату проживання в
гуртожитках, оскільки позивач є державним комунальним
підприємством і тарифи, що ним застосовуються, повинні
затверджуватись відповідним виконавчим комітетом ради.
Проте в справі є лише посилання на розпорядження Київської
обласної державної адміністрації № 195 від 19.04.2000 р. "Про
розмір плати за користування житлом (квартирна плата) та утримання
житла в Київській області", яка є органом виконавчої влади.
Таким чином колегія суддів вважає, що при винесенні рішень
судами першої та апеляційної інстанції не повно з'ясовані всі
обставини, що мають значення для правильного вирішення позову, а
суд касаційної інстанції не вправі їх перевірити, відповідно до
вимог ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу комунального підприємства
"Готельно-гуртожитковий комплекс" задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 11 травня 2006 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21
червня 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
оскарженню не підлягає.
Судді: