ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді Бутенка В.I.,
суддів : Весельської Т.Ф.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
при секретарі Якименко О.М.,
за участю представника Генеральної прокуратури України
Комаса О.Ю., представника Управління Пенсійного фонду в м. Коломиї
Юркевича Ю.Д. та представника ВАТ "Коломийський ДОЗ" Клименка
В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу № П-18/99 за
позовною заявою прокурора м. Коломиї в інтересах держави -
Пенсійного фонду України в особі Управління Пенсійного фонду в м.
Коломиї до Відкритого акціонерного товариства "Коломийський ДОЗ"
про стягнення заборгованості в сумі 59 990,05 грн., -
в с т а н о в и л а :
У травні 2005 року прокурор м. Коломиї в інтересах держави в
особі Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї звернувся
до суду із вказаним позовом.
В позові прокурор зазначав, що перевіркою дотримання чинного
законодавства про пенсійне забезпечення, проведеною прокуратурою
м. Коломия, було встановлено факти систематичного невідшкодування
пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №1 та Списком
№2 суб'єктами господарювання, ними ж не виконуються вимоги Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
, зокрема ВАТ "Коломийський ДОЗ" має заборгованість по
сплаті сум пільгових пенсій в розмірі 59990,05 грн.
Посилаючись на те, що така несплата сум пенсій порушує
гарантоване Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
право громадян на
отримання пенсії, прокурор просив стягнути з відповідача на
користь УПФ України в м. Коломиї зазначену суму.
Ухвалою господарського суду Iвано-Франківської області від 14
вересня 2005 року позовну заяву прокурора м. Коломиї в інтересах
держави - Пенсійного фонду України в особі Управління Пенсійного
фонду в м. Коломиї про стягнення заборгованості в сумі 59 990,05
грн. залишено без розгляду на підставі п.1 ст. 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з мотивів неправильного визначення позивача за
вимогами про захист інтересів держави.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08
листопада 2005 року це судове рішення скасовано, справу передано
на розгляд господарського суду Iвано-Франківської області.
Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційного суду, ВАТ
"Коломийський ДОЗ" подало касаційну скаргу, в якій просить його
скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
При цьому в скарзі товариство посилається на порушення судом
норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, залишаючи позовну заяву
прокурора м. Коломиї без розгляду, місцевий господарський суд
обгрунтовував свою позицію тим, що відповідно до "Положення про
Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у
містах", Управління Пенсійного фонду України є юридичною особою,
має самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку, та
тим, що відповідно до ст. 58 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
Пенсійний фонд України є самоврядною неприбутковою організацією і
здійснює свою діяльність на підставі Статуту, а тому прокурор
неправильно визначено позивача у справі, оскільки управління
Пенсійного фонду України не є органом виконавчої влади.
З таким висновком місцевого господарського суду апеляційний
суд обгрунтовано не погодився і скасував це судове рішення з тих
підстав, що судом було невірно застосовано норми процесуального
права і це призвело до неправильного вирішення питання щодо
прийняття позовної заяви.
Так, апеляційний суд правильно зазначив, що п.2 ст. 121
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на прокуратуру України
покладається представництво інтересів громадянина або держави в
суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст.ст. 2, 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що діяв
на час звернення із позовом до суду, прокурор, який звертається до
господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві
самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та
обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
правовідносинах.
Правильно апеляційним судом зроблено і посилання на рішення
Конституційного Суду України № 3-рп/99 ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
, згідно з
яким під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган
державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом
надано повноваження органу виконавчої влади, тобто це орган, на
який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної
діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист
інтересів держави.
Виходячи з викладеного, судом апеляційної інстанції зроблений
правильний висновок щодо необгрунтованості посилання місцевого
суду на абз. 2 ч.1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, оскільки згідно п.1
Розділу XV прикінцевих положень зазначеного Закону, вказана норма
набирає чинності після перетворення Пенсійного фонду України у
неприбуткову самоврядну організацію.
Відповідно до п.12 прикінцевих положень Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
,
Пенсійний фонд є правонаступником Пенсійного фонду України.
Протягом п'яти років із дня набрання чинності цим Законом
функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних
органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні
управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду
України в районах, містах, районах у містах.
У період до перетворення Пенсійного фонду України в
неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний
орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм,
зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення
про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує
Кабінет Міністрів України.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України,
затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001
( 121/2001 ) (121/2001)
року, Пенсійний фонд України є центральним органом
виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною
системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає
пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в
повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на
поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством
здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює
контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду
України.
Вказане Положення на час судового розгляду не втратило
чинності, що підтверджує функціонування Пенсійного фонду України
як центрального органу виконавчої влади.
Крім того, з матеріалів справи видно, що прокурором у
позовній заяви підставою для його звернення до суду вказана
несплата відповідачем сум заборгованості по відшкодуванню пенсій,
яка порушує загальнодержавні інтереси по реалізації державної
політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального
страхування.
Таким чином, апеляційний суд дійшов грунтовного висновку про
відсутність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки
прокурором вірно визначений орган, уповноважений здійснювати
відповідні функції держави у спірних відносинах та зазначена
необхідність захисту інтересів держави.
Відносно посилання ВАТ "Коломийський ДОЗ" на те, що
провадження у справі було відкрито за правилами ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу у
відповідності із вимогами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
і при цьому
сторони не повідомлялись про такий розгляд в порядку
адміністративного судочинства, що на думку касатора є порушенням
ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 190 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, слід зазначити наступне.
Згідно із п.7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у
справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у
справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного
стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави
29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені
цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні,
касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових
рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у
таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності
Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. Такі заяви
чи скарги (подання) не можуть бути залишені без руху або повернуті
у порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вони подані з
додержанням відповідних вимог і правил підсудності, встановлених
Цивільним процесуальним кодексом України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року або
Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року.
Таким чином, постановлення окремої ухвали щодо розгляду
справи в порядку адміністративного судочинства процесуальним
законодавством не передбачено, оскільки це питання врегульоване
відповідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Не заслуговує на увагу і посилання касатора на невірне
застосування апеляційним судом норм статей 199 та 205 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, оскільки оскаржуваною ухвалою прийнято позовну заяву
і справу передано для розгляду по суті і на такий випадок
положення ст. 204 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не поширюються.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним
судом правильно встановлені обставини справи, визначено
правовідносини, що склались у справі та у відповідності із
вимогами закону застосовано норми матеріального і процесуального
права.
Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом
висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни
оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Коломийський ДОЗ" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського
апеляційного господарського суду від 08 листопада 2005 року без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :
Підпис Бутенко В.I.
Підпис Весельська Т.Ф.
Підпис Лиска Т.О.
Підпис Сорока М.О.
Підпис Панченко О.I.
З оригіналом згідно суддя Бутенко В.I.