ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Гончар Л.Я., Лиски Т.О., Сороки М.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Управління праці та
соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку
ради на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 січня
2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та
соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку
ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
встановила:
В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь
недоотриману компенсацію на оздоровлення за період з 2002 року по
2004 рік в сумі 2735,50 грн. відповідно до ст. 48 Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від
30.11.2005 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Управління
праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м.
Донецьку ради звернулось із апеляційною скаргою, яку ухвалою
апеляційного суду Донецької області від 19 січня 2006 року було
залишено без руху на підставі ч.7 ст. 187 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
а саме - через відсутність документу про сплату державного мита.
В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту
населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради, посилаючись
на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу
апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу відповідача, в даному
випадку суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що
відповідно до
п/п "з" п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
, апеляційна скарга на рішення суду
оплачується державним митом у розмірі 50% ставки, що підлягає
сплаті при поданні позовної заяви.
Аналіз норм Декрету, зокрема його статті 4, дає змогу дійти
висновку, що перелік осіб та випадків за яких надаються пільги,
носить конкретизований характер і не може тлумачитись в
розширеному розумінні його змісту. Тому апеляційна інстанція вірно
зазначила, що відповідно до п.11 ст. 4 Декрету органи місцевого
самоврядування звільняються від сплати державного мита у випадках,
коли вони виступають по справі позивачами.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм процесуального
права і відсутні передбачені
ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для його
обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити Управлінню праці та соціального захисту населення
Пролетарської районної у м. Донецьку ради у задоволенні його
касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту
населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради - залишити без
задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 січня 2006
року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та
оскарженню не підлягає.
Судді: (підпис)
З оригіналом згідно
Суддя