УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.,
при секретарі: Кулеші А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-Експлуатаційна
контора № 1" на рішення господарського суду Донецької області від
20 жовтня 2005 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 12 грудня 2005 року у справі за позовом
Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів до Комунального підприємства "Житлово-Експлуатаційна
контора № 1" про стягнення штрафних санкцій,
встановила:
У серпні 2005 року Донецьке обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про
стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 5413,04 грн. за
невиконання ним нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Комунальне підприємство "Житлово-Експлуатаційна контора № 1"
проти позову заперечувало, стверджуючи, що до них органами, на які
покладено обов'язок працевлаштування інвалідів, останні не
направлялися.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20 жовтня
2005 року позов Донецького обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
12 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без
змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі відповідач
подав касаційну скаргу, мотивуючи свої вимоги тим, що судом
порушено норми матеріального права. Просить їх скасувати та
направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Так, судами безспірно встановлено, що відповідач по справі
своєчасно надав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів
за 2004 рік за формою № 10-ПI, із якого вбачається, що на
підприємстві працював 1 інвалід.
Судові рішення обгрунтовані тим, що відповідач не створив ще
одне робоче місце для інваліда і тому повинен нести
відповідальність за ст. 20 Закону про захист інвалідів.
Проте з такими висновками не можна погодитися.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі -
органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно із п. 1 Положення про робоче
місце інваліда і про порядок влаштування інвалідів, це окреме
робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві або в
установі, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче
місце для інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає
певним вимогам, атестовано спеціальною комісією за участю
представників правомочних органів і громадських організацій та
введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів і включають їх до колективного договору.
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача
створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у
колективному договорі та інформувати центри зайнятості, місцеві
органи соціального захисту населення та відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування повинні
підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Суди не звернули уваги на те, що обов'язок відповідача
створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його
обов'язком їх підбирати і працевлаштувати, а тому дали неправильну
юридичну оцінку обставинам справи та не з'ясували, чи направлялися
позивачем на підприємство інваліди для працевлаштування.
За таких обставин судові рішення по справі підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всіх передбачених
законом засобів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування
обставин справи та у відповідності з чинним законодавство вирішити
спір.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,-
ухвалила:
Касаційну скаргу Комунального підприємства
"Житлово-Експлуатаційна контора № 1" задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 20 жовтня
2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 12 грудня 2005 року по даній справі - скасувати, справу
направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: