ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.,
Юрченка В.В.,
при секретарі : Міненку I.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Житомирського обласного військового комісаріату про перерахунок
пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського
районного суду м. Житомира від 22 листопада 2005 року та ухвалу
апеляційного суду Житомирської області від 14 лютого 2006 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення
Корольовського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2005
року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14
лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1. до Житомирського
обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії.
Зазначає, що в серпні 2005 року він звернувся до суду з
вказаним позовом, в якому просив зобов"язати Житомирський
обласний військовий комісаріат здійснити перерахунок призначеної
йому пенсії за з урахуванням надбавки в розмірі 100% за
безперервну службу у віддалених місцевостях, з виплатою
заборгованості за три роки в сумі 14464 грн., яка виникла з вини
військового комісаріату. Крім того, просив стягнути з військомату
на його користь моральну шкоду в розмірі 14464 грн, яка була
спричинена йому внаслідок відмови відповідача в проведенні йому
перерахунку пенсії.
Вважає, що відмова військового комісаріату стосовно
перерахунку пенсії є неправомірною та такою, що суперечить вимогам
Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22
листопад 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14 лютого
2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без
задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира
від 22 листопад 2005 року без змін.
Судові рішення були мотивовані тим, що право на перерахунок
пенсії з урахуванням надбавки в розмірі 100% за безперервну
службу у віддалених місцевостях позивач не набув, оскільки
діючим законодавством України не передбачено включення такої
надбавки в розрахунок при обчисленні пенсії, а тому відповідно до
ст. ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
він не має
права на перерахунок пенсії з урахуванням такої надбавки.
Вказуючи на допущені, на його думку, судами неповне
з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення
норм чинного матеріального законодавства, що призвело до
неправильного вирішення даного спору, ОСОБА_1 просить скасувати
постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та
постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції
встановлено, що позивач був звільнений з військової служби в
запас за наказом Головнокомандуючого військово-морським флотом
СРСР та наказом командира 171 окремої бригади підводних човнів
Камчатської флотилії № 318 від 29 серпня 1987 року. Пенсія
позивачу була призначена з усіх видів грошового забезпечення, які
він отримував під час служби, за винятком надбавки в розмірі 100%
премії за безперервну службу у віддалених місцевостях
Відповідно до положень ст. 43 Закону України від 9 квітня
1992 року №2262-ХII "Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
при обчисленні
пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам,
військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за
контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, військовим
чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років,
надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови
служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів
України.
Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня
1992 року №393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про порядок обчислення вислуги
років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам
офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям
надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
членам їх сімей", урегульований порядок обчислення пенсій
військовослужбовцям з грошового забезпечення : окладу за
останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за
військове звання; процентної надбавки за вислугу років; з
додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісячно
(надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та
умови служби).
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року
№ 452 ( 452-98-п ) (452-98-п)
"Про упорядкування додаткових видів грошового
забезпечення військовослужбовців", якою затверджені додаткові види
грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України,
надбавка в розмірі 100% за безперервну службу у віддалених
місцевостях , що виплачується військовослужбовцям, не віднесена до
додаткових видів грошового забезпечення
Крім того, відповідно до ст. 11 Наказу Міністра оборони
України від 8 серпня 1994 року № 205 ( z0212-94 ) (z0212-94)
"Про
затвердження Положення про порядок призначення та виплати в
Міністерстві оборони України державних пенсій і допомог
військовослужбовцям та членам їх сімей" військовослужбовцям, які
одержували перед звільненням з військової служби підвищенні
посадові оклади за службу у віддалених місцевостях
держав-учасниць Співдружності, пенсії обчислюються із звичайних,
а не з підвищених посадових окладів.
Суд першої інстанції правильно встановив, а апеляційний суд
обгрунтовано погодився з тим, що при звільненні з дійсної
військової служби за віком позивачу ОСОБА_1. призначена пенсія у
відповідності з вимогами чинного на той період законодавства. Крім
того, суди обгрунтовано дійшли до висновку про безпідставність
позову ОСОБА_1. в частині вимог щодо відшкодування моральної
шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної
інстанцій правильно виходили з того, що додаткові види грошового
забезпечення (у тому числі і підвищення), вказані у статті 43
Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
, обумовлюються "останньою штатною
посадою", а не місцевістю, де проходить службу
військовослужбовець.
Крім того, обгрунтовано зазначено, що тлумачення позивачем п.
7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року
№393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про порядок обчислення вислуги років,
призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам
офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям
надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
членам їх сімей" про те, що при обчисленні пенсії повинні
враховуватися умови служби таким чином, що саме місце служби у
віддалених місцевостях відноситься до цих умов є довільним і не
відповідає змісту вказаної норми.
За таких обставин судові рішення першої та апеляційної
інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, доводами касаційної скарги висновки,
викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для
скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст.210, 220, 220-1, 223, 224, 230,231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Корольовського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2005
року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14
лютого 2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий: Цуркан М.I.
Судді: Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.
Ліпський Д.В.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.