ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Гончар Л.Я., Лиски Т.О., Сороки М.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Коростенської
об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на
рішення Коростенського районного суду Житомирської області від 27
лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області
від 27 травня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на
бездіяльність начальника Коростенської об'єднаної державної
податкової інспекції Житомирської області та зобов'язання
останнього поставити відмітку у паспорті про наявність права
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, -
встановила:
В січні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказувала, що визначений їй податковими органами
ідентифікаційний код платника податків вона не сприймає через
релігійні переконання, але її прохання про застосування до неї
альтернативної форми обліку платника податків Коростенська ОДПI
залишила без задоволення. У зв'язку з цим скаржниця просила суд
визнати незаконною відмову податкового органу щодо внесення
відмітки до її паспорту про право здійснювати будь-які платежі без
ідентифікаційного номеру та зобов'язати суб'єкта оскарження
поставити таку відмітку.
Рішенням Коростенського районного суду від 27 лютого 2004
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської
області від 27 травня 2004 року, скаргу ОСОБА_1. задоволено
повністю.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, начальник Коростенської ОДПI звернувся з касаційною
скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і
процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про єдиний
державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших
обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
для осіб, які через релігійні
та інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного
номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи,
зберігають раніше встановлені форми обліку платників податку та
інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться
відмітка про наявність в них права здійснювати будь-які платежі
без ідентифікаційного номеру.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно
виходили з того, що скаржниця вправі, як платник податків,
обліковуватись не за ідентифікаційним номером.
Прийняті по справі рішення відповідають нормам матеріального
та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що скаржниці вже визначений
порядок обліку за ідентифікаційним номером і не має підстав його
міняти, не можуть бути враховані, оскільки чинним законодавством
не передбачено обмежень застосування положень вказаного вище
Закону щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції
Житомирської області у задоволенні її касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної
податкової інспекції Житомирської області - залишити без
задоволення.
Рішення Коростенського районного суду Житомирської області
від 27 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської
області від 27 травня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та
оскарженню не підлягає.
Судді: