ВИЩИЙ  АДМIНIСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     15 листопада 2006 року    м. Київ
                          Колегія суддів
         Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Гончар Л.Я., Лиски Т.О., Сороки М.О.,
     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою  ОСОБА_1  на  ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 18 січня  2005  року  у  справі  за
позовом ОСОБА_1 до Київського  обласного  військового  комісаріату
про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
                           встановила:
     В серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до  суду  із  зазначеним
позовом, в  якому  вказував,  що  наказом  Міністра  оборони  СРСР
НОМЕР_3 був звільнений у запас з посади IНФОРМАЦIЯ_1  на  підставі
п."а" ст. 59 (за віком).
     Вислуга служби у Збройних Силах СРСР склала 31 рік.
     Наказом командира військової частини НОМЕР_1. за НОМЕР_2. був
виключений зі списків особового складу  та  знятий  з  усіх  видів
забезпечення і направлений для постановки на військовий  облік  до
Києво-Святошинського районного військового  комісаріату  Київської
області.
     В тому ж році Київським ОВК позивачеві була призначена пенсія
за діючим на той час законодавством.
     Звернувшись  у  2004  році  до  відповідача  із  заявою   про
перерахунок пенсії  у  зв'язку  з  підвищенням  розміру  грошового
забезпечення відповідних  категорій  військовослужбовців,  ОСОБА_1
отримав відмову.
     При цьому,  на  думку  позивача,  військовим  комісаріатом  в
розрахунок пенсії неправомірно  не  було  включено  наступні  види
грошового забезпечення:
     - щомісячну   надбавку   в   розмірі   100%   від   грошового
забезпечення, передбачену Указом Президента України №173/2002  від
23.02.2002 ( 173/2002 ) (173/2002)
         р.;
     - щомісячну  надбавку  за   безперервну   військову   службу,
передбачену Указом Президента  України  №389/2003  від  05.05.2003
( 389/2003 ) (389/2003)
         р.;
     - премію в розмірі 33,3%,  відповіно  до  постанови  Кабінету
Міністрів України №829 від 22.05.2000 ( 829-2000-п ) (829-2000-п)
         р.
     Просив зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії,  з
урахуванням вказаних надбавок  та  виплатити  заборгованість,  яка
виникла з моменту їх введення.
     Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня
2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду  м.  Києва
від 18 січня 2005  року,  в  задоволенні  позовних  вимог  ОСОБА_1
відмовлено.
     Не  погоджуючись  із  ухвалою  апеляційного  суду  м.  Києва,
ОСОБА_1 звернувся з касаційною  скаргою  в  якій,  посилаючись  на
порушення  норм  матеріального  і  процесуального  права,  просить
вказане судове рішення скасувати,  а  справу  направити  на  новий
розгляд.
     Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
     Згідно з ч. 3 ст. 211  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.
     Відповідно  до  ч.3  ст.  43  Закону  України  "Про  пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького  і  рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
        ,
суд    обгрунтовано    прийшов    до    висновку,    що     пенсії
військовослужбовцям офіцерського складу нараховуються із грошового
забезпечення цих військовослужбовців.  Оскільки  заявник  під  час
проходження служби спірних надбавок не отримував, був звільнений в
запас у 1979 році,  тому  дія  нормативних  актів,  якими  введено
додаткове грошове забезпечення  військовослужбовців  на  нього  не
поширюється.
     Закон України "Про внесення змін до  ст.  43  Закону  України
"Про    пенсійне    забезпечення     військовослужбовців,     осіб
начальницького і  рядового  складу  органів  внутрішніх  справ  та
деяких інших осіб" ( 1769-15 ) (1769-15)
         не має зворотньої сили, тому вимоги
щодо  перерахунку  пенсії  з   урахуванням   запроваджених   після
звільнення зі служби нових щомісячних додаткових  видів  грошового
забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року,
задоволенню не підлягають.
     За таких обставин,  суд  апеляційної  інстанції  обгрунтовано
залишивши в силі рішення суду першої інстанції, відмовив ОСОБА_1 у
задоволенні його скарги.
     Доводи  касаційної  скарги  зазначений   висновок   суду   не
спростовують.
     Керуючись  ст.ст.  220,  220-1,   224,   230,   231   Кодексу
адміністративного  судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,    колегія
суддів, -
                            ухвалила:
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2005 року -  залишити  без
змін.
     Ухвала набирає законної сили з  моменту  її  проголошення  та
оскарженню не підлягає.
     Судді: