ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Ліпського Д.В.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Міненко I.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
"Науково-виробниче та торгове підприємство "Магнет" до Державної
податкової інспекції (ДПI) у Галицькому районі м. Львова про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
у с т а н о в и л а :
У січні 2004 року ТОВ "Магнет" звернулось в суд з позовом
до ДПI у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2003 року №
3586/04-33-1/23950498/24960, яким податковим визначено
зобов'язання зі сплати штрафної (фінансової) санкції розміром у
10 056,46 грн.
_____________________________________________________________
Справа № 1-942/05кс
Головуючий у першій інстанції Якірець Г.Г.
Доповідач Цуркан М.I.
Зазначали, що спірне рішення прийнято податковим органом за
результатами розгляду акта № 828/23-213/23950498 від 17 грудня
2003 року планової документальної перевірки діяльності ТОВ
"Магнет" щодо дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01 жовтня 2000 року по 01 жовтня 2003
року, за змістом якого підприємство порушило Положення про
ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Посилаючись на те, що застосування відповідачем штрафних
санкцій за порушення норм щодо регулювання обігу готівки є
необгрунтованим, а застосування процедури визначення суми
податкового зобов'язання шляхом прийняття податкового
повідомлення-рішення за правилами Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
незаконним, - просили
податкове рішення визнати недійсним .
Рішенням господарського суду Львівської області від 16
березня 2004 року, залишеного без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 05 травня 2004 року позов
задоволено.
У касаційній скарзі ДПI, з посиланням на порушення
апеляційним судом норм матеріального та процесуального права,
просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий
розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги,
заперечення на них та дослідивши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольнивши позов, господарський суд, а апеляційний суд
погодившись з таким висновком, виходив з того, що акт перевірки
податкового органу не відповідає Порядку оформлення результатів
документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного
законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними
особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими
підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р.
№ 429, (зареєстрований в Міністерстві юстиції України
29.12.2002р. за № 1023/7311 ( z1023-02 ) (z1023-02)
), податкове рішення
прийняте всупереч правилам Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки положення цього Закону
розповсюджуються лише на штрафні санкції, які застосовуються до
платника податків у зв'язку з порушенням ним лише правил
оподаткування, тобто податкові повідомлення-рішення є
неправомірними.
Однак, у повному обсязі з такими висновками погодитись
неможливо.
За правилами ст.159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, судове рішення
повинно бути законним і обгрунтованим, тобто ухваленим відповідно
до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального
права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Відповідно до вимог ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за
правилами якого розглядалася справа, суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Зі змісту акта вбачається, що суцільною перевіркою були
охоплені статутні документи, податкова звітність, книги
продажу-придбання, касові документи, тощо. Там же зазначено, що в
порушення Положення про ведення касових операцій в національній
валюті в Україні, підприємством несвоєчасно оприбутковано у касу
готівку на суму 1345 грн., перевищено терміни звітування за
одержану з каси готівку на суму 7716 грн., перевищено встановлений
банком ліміт залишку готівки в касі на суму 1545,74 грн., допущено
нецільове використання коштів одержаних з банку на суму 240 грн.
Відповідно до п. 2.17. Положення про ведення касових операцій
в національній валюті в Україні (в редакції чинній на час
виникнення спірних правовідносин, затвердженого постановою
Правління Національного банку України від 9.02.2001 № 72 і
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р.
за № 237/5428 ( z0237-01 ) (z0237-01)
), до підприємств (підприємців)
застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством
України за:
перевищення встановлених лімітів каси;
неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування)
у касах готівки;
перевищення встановлених строків використання виданої під
звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без
повного звітування щодо раніше виданих коштів;
витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з
оплатою праці, за наявності податкового боргу;
використання одержаних в установі банку готівкових коштів не
за цільовим призначенням;
проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем
коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем
готівкових коштів.
Указом Президента України від 12.06.1995 року №436/95
( 436/95 ) (436/95)
(з наступними змінами) "Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (п.1)
установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм
власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними
громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами
підприємницької діяльності, а також постійними представництвами
нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється
підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у
національній валюті, що встановлюються Національним банком
України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу,
у тому числі:
за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах -
у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за
кожний день;
за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне)
оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі
неоприбуткованої суми;
за використання одержаних в установі банку готівкових коштів
не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.
Оскільки в податковому рішенні йдеться про конкретні
порушення вимог згаданих Положення та Указу, то суди не повинні
були обмежуватись лише змістом акта перевірки та констатацією
його незрозумілості, а мали з'ясувати всі
обставини в їх сукупності, стосовно кожного порушення, у тому
числі шляхом дослідження нових доказів, як то висновків
відповідних судових експертиз, оглядом документів, тощо.
Правильно зазначивши, що за змістом п.1.5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього
Закону розповсюджується лише на штрафні санкції, які
застосовуються до платника податків у зв'язку з порушенням ним
правил оподаткування, визначених відповідними законами, суди
залишили поза увагою, що ДПI має право застосовувати штрафні
санкції передбачені Указом Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
, а тому визначення штрафу за ці порушення податковим
зобов'язанням є помилковим, та ця обставина не може бути підставою
для визнання спірного рішення недійсним у цілому.
Оскільки неповне з'ясування судами дійсних обставин справи
призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути
усунені судом касаційної інстанції, то, відповідно із правилами
ч.2 ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, ці обставини є підставою для
скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий
розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова задовольнити.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16
березня 2004 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 05 травня 2004 року скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.Г.Кобилянський
Д.В.Ліпський
В.В.Юрченко