ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2006
№ К-6699/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Костенка М.I., Конюшко К.В., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника позивача Руденко А.В., та
представника відповідача Шепілова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс"на
рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2005 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 по
справі № 33/2-11/3
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Універсал-Сервіс"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПI у Голосіївському районі м. Києва від
27.10.2003 № 00001412302 на загальну суму 122 877 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.03.2005,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 07.06.2005, в позові відмовлено.
Позивач (ТОВ) звернувся із касаційною скаргою на зазначені
рішення та постанову, і просить їх скасувати та прийняти нове
рішення, яким позов задовольнити. В обгрунтування Скаржник
зазначає про порушення судом норм матеріального права, в т. ч. не
застосував положення п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про
оприбуткування прибутку підприємства" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а п. 5.2
цього Закону застосував неправильно.
Відповідач (ДПI) надав заперечення на касаційну скаргу, в
якому зазначив про не обгрунтованість касаційної скарги і просив
судові рішення залишити без змін. ДПI наголошує на тому, що
Позивач здійснив збиткову операцію, реалізувавши протягом першого
півріччя 2003 року нафтопродукти за нижчою ціною від ціни
придбання, що призвело до отримання Позивачем негативного та
збиткового результату. Отже, оскільки віднесення будь -яких витрат
суб'єкта підприємницької діяльності до валових витрат чинним
законодавством України безпосередньо пов'язується з отримання
прибутку (доходу), тому збиткова діяльність ТОВ не дає права
останньому відносити навалові витрати такі операції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду
апеляційної інстанції, пояснення представників сторін, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з наступних підстав:
Як встановлено судами попередніх інстанцій - ДПI було
проведено перевірку Позивача щодо дотримання вимог податкового та
валютного законодавства за період з 01.07.2000 по 01.07.2003, за
результатами якої складений Акт від 23.10.2003 №
155-23/02-7-30966182, де зазначено про порушення пп. 5.3.1. п.
5.3. ст. 5 Закону України № 2181 "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
- несвоєчасна сплата узгодженого
податкового зобов'язання по податку на прибуток, і тому було
прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2003 №
00001412302, яким Позивачу донараховано податкове зобов'язання з
ПДВ у сумі 81 918 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції
у сумі 40 959 грн.
Підставою нарахування податку стали наступні обставини:
ТОВ "Універсал-Сервіс" займалось оптовою торгівлею товарами
народного споживання (продукти та товари для побуту) та продукцією
виробничо-технічного призначення (паливно-мастильні матеріали та
товари для автомобілів) згідно Статут. Така торговельна діяльність
є господарською діяльністю, регулярною, постійною і суттєвою.
Згідно з п. 3 Акту перевірки від 23.10.2003 №
155-23/02-7-30966182 податкове зобов'язання на суму 81 918 грн.
складається із донарахованого ПДВ у сумі 54 180 грн. за січень,
лютий та квітень 2003 року та зменшення суми від'ємного значення
по ПДВ, заявленого до відшкодування, у сумі 27 738 грн. за лютий,
березень та квітень 2003 року.
При цьому відмовляючи в позові, господарський суд виходив з
того, що дані про строк між придбанням ПММ товарів та їх
реалізацію (від I о 13 днів) свідчать про те, що Позивач
здійснював систематичну збиткову діяльність, і причиною збитків по
цих операція був не господарський ризик.
Суд апеляційної інстанції із цим висновки Господарського суду
м. Києва погодився, як таким, що відповідає обставинам справи. I
визнав вірним висновок місцевого суду про те, що зазначені в Акті
перевірки господарські операції не підлягають включенню до складу
валових витрат, а тому Позивач безпідставно занизив об'єкт
оподаткування по податку на прибуток. При прийнятті постанови суд
апеляційної інстанції виходив з того, що з аналізу особової картки
платника суми від'ємного значення були використані Позивачем
шляхом зарахування у рахунок наступних платежів і вказані
обставини не спростовані Позивачем. I посилаючись на п. 17 Указу
Президента України від 07.08.1998 № 857 ( 857/98 ) (857/98)
"Про деякі
зміни в оподаткуванні" такі суми суд визнав сумами податкових
зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету.
Однак суд касаційної інстанції із таким висновком судів не
погоджується, оскільки відповідно до ст. 159 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, рішення повинно
бути законним та обгрунтованим.
Виносячи рішення, суд першої інстанції детально не дослідив
донарахування ПДВ за січень, лютий та квітень 2003 року. А суд
апеляційної інстанції залишив поза увагою інформацію Позивача, що
ДПI не було взято до уваги те, що станом на 01.01.2003 за даними
картки особового рахунку платника щодо відшкодування з бюджету в
рахунок майбутніх платежів підлягала сума 11 445 грн. з
нарахуванням вказаної суми донарахування ПДВ повинні становити за
січень 2003 року - 2 672 грн., за лютий 2003 року - 8 138 грн., та
за квітень 2003 року - 32 848 грн. (т. 1 арк. 62). Тобто суд
повинен був визначитись щодо суми податкового зобов'язання.
Тому справу необхідно повернути до суду першої інстанції для
усунення зазначених недоліків, оскільки суди детально не дослідили
фактичні обставини справи і винесли необгрунтоване рішення,
зокрема залишено поза увагою дослідження питання нарахування ПДВ
відповідно до Акту перевірки.
Відповідно оскільки в силу ч. 1 ст. 220 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
перевіряючи
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі - суд касаційної інстанції не може досліджувати
докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не
були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, тому суд касаційної інстанції
вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій не
обгрунтованими та помилковими, що підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд. Господарському суду м. Києва при
новому розгляді по суті, врахувати наведене.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Універсал-Сервіс" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2005 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.06.2005 по справі № 33/2-11/3 скасувати. Справу № 33/2-11/3
направити на новий розгляд.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: М.I. Костенко
К.В. Конюшко
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна