ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого:
Бутенка В.I.
Суддів:
ГончарЛ.Я.
Лиски Т.О.
Панченко О.I.
Горбатюка С.А.
при секретарі : Якименко О.М.
з участю представників позивача - Панченка О.I. та
НескородяногоС.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в
залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Уманської
ОДПI на рішення господарського суду Черкаської області від 6 липня
2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 18 листопада 2005 року по справі за
позовом Уманської ОДПI до СПД ОСОБА_1 про стягнення податкового
боргу, -
в с т а н о в и л а :
Уманська ОДПI звернувся до суду з позовом до СПД ОСОБА_1 про
стягнення податкового боргу.
Заявник зазначав, що СПД ОСОБА_1 зареєстрований Уманським
міськвиконкомом 24 липня 2001 року. Основним видом діяльності є
оптова торгівля запчастинами та обладнанням.
Відповідач на облік як платник податків в Уманській ОДПI
взятий 24 липня 2001 року, що підтверджене довідкою від 31липня
2004року.
СПД ОСОБА_1 є платником податків і зборів, передбачених
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та п. 5.3
ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед
бюджетами та державними цільовими фордами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і на даний
час є боржником перед бюджетами усіх рівнів.
Станом на 14.04.2005р. відповідач має податковий борг у
розмірі - 20547,05 грн., який виник по податках, зборах і
обов'язкових платежах.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 6 липня
2005 року позов Уманської ОДПI задоволено частково, стягнуто за
рахунок активів СПД ОСОБА_1 в доход бюджету через Уманську ОДПI
3442 грн. 15 коп. податкового боргу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 18 листопада 2005 року апеляційна скарга
Уманської ОДПI залишена без задоволення, а рішення господарського
суду Черкаської області від 6 липня 2005 року залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі Уманська ОДПI, з посиланням на
порушення судами норм матеріального і процесуального права,
просила скасувати вказані судові рішення та постановити нове, про
задоволення позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Господарським судом Черкаської області встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що СПД- ф.о. ОСОБА_1 у січні,
лютому 2003р. подано позивачу податкові декларації з ПДВ за
грудень 2002р. та за січень 2003р. - 100 грн. (а.с.15,16).
З 25.09.2001р. по 31.12.2002р. відповідачем застосовувалась
спрощена система оподаткування, обліку та звітності, передбачена
Указом Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему оподаткування, облікута звітності суб'єктів
малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від
28.06.1999р. №746/99 ( 746/99 ) (746/99)
.
З 25.09.2001р. відповідач був зареєстрований Уманською ОДШ як
платник податку на додану вартість .
Згідно з Довідкою Уманської ОДПI НОМЕР_1 з 01.01.2003р.
СПД-ф.о. ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування, з
21.07.2004р. його виключено з реєстру платників податку на додану
вартість .
Податкові декларації з ПДВ за звітні місяці з лютого по
червень 2003р. відповідач подав позивачу 20.08.2003р. з порушенням
строку подання таких декларацій, встановленого пп. "а" пп. 4.1.4
п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-IП "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон №
2181-IП), про що позивач склав НОМЕР_2
На підставі вищеназваного Акта позивач 02.09.2003р. вручив
відповідачу під розписку податкове повідомлення-рішення НОМЕР_3,
за яким застосував до відповідача і визначив як податкове
зобов'язання 850 грн. передбаченого п. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону
№ 2181-IП від 21.12.2000р. штрафу у розмірі 170 грн. за затримку
подання кожної із п'яти податкових декларацій з податку на додану
вартість за звітні місяці з лютого по червень 2003р.
Відповідач податкове повідомлення-рішення НОМЕР_3 не
оскаржив.
Податкову декларацію з ПДВ за липень 2003р. відповідач подав
позивачу 02.09.2003р. з порушенням строку подання такої
декларації, встановленого пп. "а" пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №
2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
, про що позивач склав НОМЕР_16
На підставі вищеназваного Акта позивач 02.09.2003р. вручив
відповідачу під розписку податкове повідомлення-рішення НОМЕР_4,
за яким застосував до відповідача і визначив як податкове
зобов'язання 170 грн. передбаченого п. 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону
№2181-111 ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафу за затримку подання податкової
декларації з ПДВ за липень 2003р.
Відповідач податкове повідомлення-рішенняНОМЕР_4 не оскаржив.
Податкові декларації з ПДВ за звітні місяці з вересня 2003р.
по травень 2004р. відповідач подав позивачу 19.07.2004р. з
порушенням строку подання таких декларацій, встановленого пп. "а"
пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону від 21.12.2000р. № 2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
, про що позивач склав Акт від НОМЕР_5.
На підставі вищеназваного Акта позивач 19.07.2004р. вручив
відповідачу під розписку податкове повідомлення-рішення НОМЕР_6,
за яким застосував до відповідача і визначив як податкове
зобов'язання 1530 грн. передбаченого п. 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону
України № 2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафу у розмірі 170 грн. за
затримку подання кожної із дев'яти податкових декларацій з податку
на додану вартість за звітні місяці з вересня 2003р. по травень
2004р.
Відповідач податкове повідомлення-рішення НОМЕР_6 не
оскаржив.
Відповідно до пункту 1.3 ст. 1 Закону № 2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. визначено, що податкове зобов'язання (з у
рахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене
платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому
порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня,
нарахована на суму такого податкового зобов'язання, є податковим
боргом (недоїмкою).
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 -III ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000р. податкове зобов'язання, самостійно визначене
платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим
з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п. 5.2.1 Закону № 2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане
контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4
цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником
податків податкового повідомлення, за винятком випадків,
визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме у разі, коли
платник податків протягом десяти календарних днів, наступних за
днем отримання ним податкового повідомлення або іншого рішення
контролюючого органу, звернутися до останнього із скаргою про
перегляд цього рішення, або оскаржив таке рішення у судовому
порядку.
Згідно з пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. платник податків зобов'язаний самостійно сплатити
суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.
4.1.4 п. 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової
декларації. У разі визначення податкового зобов'язання
контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах
"а" -"в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків
зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання
протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового
повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий
платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Стаття 16 Закону № 2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р.
передбачає, що після закінчення встановлених строків погашення
узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу
нараховується пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки
Національного банку України, діючої на день виникнення такого
податкового боргу або на день його (його частини) погашення,
залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний
календарний день прострочення у його сплаті.
Відповідно до пп. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-IП
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. платник податків, що не подає
податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує
штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з
висновками судів першої та апеляційної інстанції про правомірність
заявленої до стягнення суми податкового зобов'язання з податку на
додану вартість у розмірі 3241 грн. 76 коп., пеня 39 коп.,
оскільки відповідно до норм Закону України № 2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
сума є узгодженою.
Щодо позовних вимог про стягнення суми визначеної за
непрямими методами господарські суди прийняли також вірні та
обгрунтовані рішення.
Згідно з національним планом перевірок на 2003 р. головним
державним податковим ревізором-інспектором відділу документальних
перевірок фізичних осіб Iщенко В.С. проведена документальна
перевірка СПД ОСОБА_1 за період з 24.07.01р. по 31.07.03р. у
відповідності з переліком питань визначених у Додатку № 1 .
У результаті перевірки складено Акт НОМЕР_7 та виписано
податкове повідомлення-рішення НОМЕР_8, яким визначена сума
податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16
354 грн. 50 коп., податкове повідомлення-рішення НОМЕР_9, яким
визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у
розмірі 747 грн. 25 коп.
Згідно з Розпорядженням НОМЕР_10, начальником Уманської
об'єднаної державної податкової інспекції Галабудською Т.М., було
вирішено застосувати для визначення податкових зобов'язань
відповідача непрямий метод аналізу інформації про доходи та
витрати відповідача з підстав неподання останнім податкових
декларацій з податку на додану вартість та про доходи.
Згідно з висновками викладеними в Акті перевірки від НОМЕР_7
Уманською ОДПI було застосовано декілька непрямих методів
визначення сум податкових зобов'язань відповідача, зокрема:
метод аналізу інформації про доходи відповідача;
метод розрахунку грошових надходжень відповідача;
метод економічного аналізу.
Крім того, висновки в Акті перевірки від НОМЕР_7 викладені
без зазначення конкретних сум податкових зобов'язань, які були
визначені окремо за кожним із цих методів.
Відповідно до пункту 5 Методики визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, затвердженої Постановою
Кабінету Міністрів України від 27.05.2002р. № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
визначено, що рішення про застосування непрямих методів визначення
сум податкових зобов'язань приймає керівник органу державної
податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються
підстави його прийняття.
Відповідно до п.9 вищеназваної Методики визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами визначено, що
результати перевірки, здійсненої з метою визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, оформляються актом, що
затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування
непрямих методів.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду
Черкаської області та апеляційного господарського суду про те, що
позивачем Уманською ОДПI здійснено грубе порушення вимог
податкового законодавства, а саме п.п. 3.3.3 п.4.3 ст.4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000р. № 2181-IП, Методики визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, затвердженої Постановою
Кабінету Міністрів України від 27.05.2002р. № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
,
оскільки Акт перевірки НОМЕР_7 не містить ознак його затвердження
начальником Уманської об'єднаної державної податкової інспекції
Галабудською Т.М., якою було прийнято Рішення НОМЕР_10 про
застосування непрямих методів для визначення сум податкових
зобов'язань відповідача.
Суд першої інстанції обгрунтовано не визначив до стягнення
суми податкового боргу визначені у податкових
повідомленнях-рішеннях НОМЕР_11, НОМЕР_12 на загальну суму 1 690
грн. 60 коп. в.т. числі пеня 7 грн. 08 коп., оскільки останні не
можуть вважатись погодженими податковими зобов'язаннями, виходячи
з наступного.
Матеріали даної справи містять Акти, що підписані заступником
начальника відділу справляння податків з фізичних осіб О.С.
Волинською НОМЕР_13,НОМЕР_14 про неможливість вручення
вищеназваних податкових вимог ПП ОСОБА_1, у зв'язку з
незнаходженням приватного підприємця.
Згідно з Листом НОМЕР_17 підписаним першим заступником
начальника Уманської ОДШ Л.М. Мачуською до начальника відділення
служби громадянства еміграції реєстрації фізичних осіб Уманського
МВ УМВС України в Черкаській області Баранюку П.I. позивачем
вчиняються дії по підтвердженню інформації про місце проживання ПП
ОСОБА_1 більше ніж через рік.
Таким чином, оскільки позивачем не надано ні в суді першої
інстанції ні в апеляційному господарському суді доказів вручення
ПП ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень НОМЕР_11, НОМЕР_12 на
загальну суму 1 690 грн. 60 коп. в.т. числі пеня 7 грн. 08 коп.,
суми податкового боргу визначені у податкових
повідомленнях-рішеннях не можуть вважатись погодженими податковими
зобов'язаннями, відповідно податковим боргом у розумінні Закону
України від 21.12.2000р. № 2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно з матеріалами справи попереднє узгодження стягуваної
суми податкового боргу з єдиного податку у розмірі 200 грн. в
порядку, встановленому Законом № 2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
, не
проводилося.
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 та ст. 3 Закону № 2181-IП
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. податковий борг без попереднього
узгодження його суми може бути примусово стягнутий з платника
податків лише за рішенням суду.
Разом з тим, непроведення такого попереднього узгодження суми
податкового боргу з єдиного податку, позбавляє податковий орган
права на нарахування пені за несвоєчасну сплату цього податку,
передбаченої ст. 16 Закону №2181-111 ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р.
Крім того, у вручених позивачем відповідачу податкових
повідомленнях-рішеннях НОМЕР_15 позивач не вказав про нарахування
податкового зобов'язання за непрямими методами та опису методів,
які при цьому були застосовані.
Отже, суди дійшли вірного висновку, що визначені позивачем
відповідачу за непрямими методами згідно з податковими
повідомленнями-рішеннями НОМЕР_15 суми податкових зобов'язань з
податку на додану вартість у розмірі 16354 грн. 50 коп. та з
прибуткового податку у розмірі 747 грн. 25 коп. були визначені
позивачем з порушенням затвердженої постановою Кабінету Міністрів
України від 27 травня 2002 року №697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
Методики
визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, тому
стягненню з відповідача не підлягають.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм
матеріального права висновків суду не спростовують, оскільки
грунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових
норм.
За правилами ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суди
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін. ё
Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 221, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Уманської ОДПI залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Черкаської області від 6 липня 2005
року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 18 листопада 2005 року - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді: