УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Костенка М.I.
Матолича С.В.
при секретарі: Білій-Грошко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою Тернопільської митниці на
рішення господарського суду Тернопільської області від 28 березня
2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 23 червня 2005 року у справі за позовом приватного малого
підприємства "Ліон-Тер" Транс до Тернопільської митниці про
визнання недійсним талону відмови в митному оформленні товарів,-
в с т а н о в и л а :
У березні 2005 року приватне мале підприємство "Ліон-Тер"
Транс звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці про
визнання недійсним талону відмови в митному оформленні товарів.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28
березня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року, позовні
вимоги приватного малого підприємства "Ліон-Тер" Транс задоволено.
В касаційній скарзі Тернопільська митниця просить скасувати
ухвалені судові рішення у зв'язку з порушенням судами норм
матеріального права та постановити нове рішення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи, пояснення осіб, що беруть
участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Тернопільською митницею
відмовлено позивачу у пропуску на митну територію України та у
митному оформленні товарів, а саме транспортних засобів придбаних
за прямими договорами і для власних потреб, про що і видано талон
відмови №1 від 25.02,2005 року, в якому зазначається, що
транспортні засоби не можуть бути, пропущені на митну територію
України та оформленні в митному відношенні з тих причин, що
вексельна форма розрахунків не може бути застосована у зв'язку з
порушенням вимог п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ч.1 ст.62,ст.76 Закону України
"Про державний бюджет України на 2005р." ( 2285-15 ) (2285-15)
Між ПМП "Ліон Тер"Транс та фірмами "Дітер Ягер" і "ЯН Ціммер"
укладено контракти прямої дії, предметом яких була купівля-продаж
транспортних засобів - 4 сідлових тягачів та 4 напівпричепів.
Приватне мале підприємство є суб'єктом підприємницької
діяльності, свою діяльність здійснює на підставі Статуту, згідно
якого, одним з видів діяльності підприємства є внутрішні та
міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним
транспортом.
Підприємство є платником податку на додану вартість з
09.12.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію
платника податку на додану вартість.
Відповідно до п.11.5 ст.11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платники податку при ввезенні
(пересиланні) товарів на митну територію України мають право за
власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель
на суму податкового зобов'язання (податковий вексель). Вказаним
Законом передбачено, що порядок випуску, обігу і погашення
податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України,
такий Порядок затверджено постановою КМУ №1104.
Вказаним вище Порядком встановлено низку вимог, за умови
виконання яких може бути видано податковий вексель на суму податку
на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну
територію України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач виконав
вимоги передбачені п.4 Порядку, надав відповідачу перелік
документів визначених Порядком та Наказом "Про визначення порядку
посилення контролю із застосування вексельної форми розрахунків."
Підприємством подано зобов'язання про цільове ввезення та
використання товарів, згідно з яким зобов'язувалось в термін до
25.03.05 року надати митному органу звіт, що підтверджує цільове
використання товарів, які ввозяться на митну територію України.
Таким чином, позивачем надано всі необхідні документи в
підтвердження того, що товар який ввозиться на митну територію
України буде використовуватись для власних виробничих потреб, для
здійснення його підприємницької діяльності.
Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій
правомірно застосовано ст.62 Закону "Про державний бюджет на
2005рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
, яка забороняє здійснення розрахунків із
державним бюджетом у не грошовій формі, за винятком операцій по
сплаті податку на додану вартість при імпортуванні на митну
територію товарів, які ввозяться за прямими договорами для власних
виробничих потреб. Однак, даної норми Закону не враховано
відповідачем при оформлені талону відмови №1, в якому він і
посилається на неї як на підставу відмови в митному оформленні
товару і трактується ним невірно.
Згідно ст.76 Закону "Про державний бюджет на 2005 рік"
( 2285-15 ) (2285-15)
"власні виробничі потреби - оприбуткування товару як
основних засобів та виробничих запасів без наступної реалізації з
використанням у виробничому обороті в ході, нормального
операційного циклу на власних виробничих потужностях".
Підприємство здійснює підприємницьку діяльність пов'язану з
використанням транспортних засобів, що підтверджується Статутом
підприємства, ліцензією Державного Департаменту автомобільного
транспорту. Укладені контракти між резидентом і нерезидентом, за
своєю правовою природою є прямими договорами купівлі-продажу, які
передбачають передачу права власності позивачу без участі
посередника.
Посилання Тернопільської митниці скаржника на те, що
застосування вексельної форми розрахунків являється здійсненням
розрахунків з бюджетом в не грошовій формі, так як Закон України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зазначає, що
розрахунки з бюджетом шляхом застосування векселів при операціях
по сплаті податку на додану вартість при імпортуванні на митну
територію України товарів не є розрахунком з бюджетом у не
грошовій формі, а лише відстрочкою, яка оформляється шляхом
взаємозаліку відповідними органами ДПI, збільшенню кредитних
зобов'язань господарюючих суб'єктів є помилковим.
Крім того, Законом про ПДВ визначено дві умови для
використання імпортером податкового векселя під час митного
оформлення - імпортер повинен бути платником податку на додану
вартість і мати бажання надати податковий вексель митним органам.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та
апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи,
ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та
прийняли законне та обгрунтоване рішення у відповідності з
вимогами матеріального та процесуального права.
Правова оцінка, яку дали суди обставинам справи, не
суперечать вимогам процесуального права і матеріального права.
Оскільки рішення судів відповідають вимогам матеріального та
процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінено з
підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Тернопільської митн иці залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області
від 28 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 23 червня 2005 року - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
Суду України Харченко В.В.