ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Справа № К-18084/06
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Ліпського Д.В.
Співака В.I.,
Юрченка В.В.,
при секретарі Міненко I.М.
з участю представника прокуратури
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області від 10
грудня 2003 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури
Запорізької області про стягнення грошової допомоги,
в с т а н о в и л а :
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про
скасування рішення судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Запорізької області від 10 грудня 2003 року про відмову в
позові і просить залишити в силі рішення Орджонікідзевського
районного суду міста Запоріжжя від 12 травня 2003 року про
задоволення позову й стягнення на користь позивача з Прокуратури
Запорізької області грошової допомоги в сумі 13047,50 гривень.
В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу
не визнав, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення
апеляційного суду.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час і місце
розгляду справи повідомлений.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивач як пенсіонер із числа працівників прокуратури з 01 січня
1997 року одержує пенсію за вислугою років на підставі Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
.
Вимагає стягнути грошову допомогу в розмірі місячного
заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи на
прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури, запроваджену
після звільнення позивача з роботи і передбачену частиною 15
статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
в
редакції від 17 липня 2001 року.
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у
справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
(у
редакції Закону від 26 листопада 1993 року N 3662-12)
врегульовуються питання пенсійного забезпечення прокурорів і
слідчих.
Законом України від 12 липня 2001 року № 2663-III ( 2663-14 ) (2663-14)
до ч.15 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
були
внесені зміни, згідно з якими, прокурорам і слідчим у разі виходу
на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується
грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку,
з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором,
слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах
прокуратури.
При цьому в ч.18 ст.50-1 даного Закону зазначено, що
положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа
працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом
призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю
безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у
науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію,
за умови наявності у них передбаченого цією статтею стажу роботи.
Разом з тим, системний аналіз змісту ст. 50-1 Закону України
"Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, вимоги Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та чинного законодавства не дають підстав для
поширення вказаного положення ч.18 ст.50-1 Закону, зокрема, на
ч.15 ст. 50-1 Закону щодо виплати грошової допомоги при виході на
пенсію.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в
часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують
відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за
конституційним зверненням Національного банку України щодо
офіційного тлумачення положення частини першої статті 58
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(справа про зворотну дію в часі
законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року
зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти
так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і
припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту
застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під
час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 був звільнений з роботи у
зв'язку з виходом на пенсію ще у січні 1997 року, а зміни до ч.15
ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, що
передбачили виплату грошової допомоги при виході на пенсію, набули
чинності 26 липня 2001 року, позивач не має законних підстав для
отримання такої допомоги.
Беручи до уваги те, що ст.50-1 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
врегульовує широке коло питань щодо
пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих, зокрема, і питання,
пов'язані з перерахунком призначених пенсій, на думку колегії
суддів, саме на такі правовідносини спрямовував законодавець дію
ч.18 ст.50-1 Закону.
Враховуючи те, що фактичні обставини встановлені судовими
інстанціями повно та правильно, проте, неправильно застосовано
норми матеріального права, ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а колегія суддів постановляє нове рішення
про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 223, 224, 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької
області від 10 грудня 2003 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.
Судді:
С.Є. Амєлін М.Г. Кобилянський Д.В. Ліпський В.I. Співак
В.В. Юрченко