ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Цуркана М.I. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Кобилянського М.Г.,
Ліпського Д.В.,
Юрченка В.В.,
при секретарі Міненко I.М.
з участю представника відповідача Євчук Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх
справ України у Вінницькій області на рішення Тростянецького
районного суду Вінницької області від 02 грудня 2005 року та на
ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Вінницької області від 07 лютого 2006 року в справі за позовом
ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у
Вінницькій області про зобов'язання провести перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а :
В серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до
Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій
області, в якому зазначав, що 22 грудня 2003 року звільнився в
запас з посади начальника Тростянецького районного відділення
Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій
області.
Вважаючи, що на підставі наказу Міністра внутрішніх справ
України від 01 листопада 2003 року №1236 під час проходження
служби мав право на надбавку в розмірі 50% суми пенсії, яка могла
бути нарахована особам, що мають право на пенсію за вислугою років
і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі,
просив суд зобов'язати відповідача сплатити її за 12 місяців 2004
року в сумі 13307,28 грн.
Також просив суд зобов'язати відповідача провести перерахунок
пенсії з 1 січня 2005 року виходячи із суми 4848,78 гривень та
сплатити недоотриману пенсію в сумі 16970,73 грн.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від
02 грудня 2005 року, залишеного без змін ухвалою судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області від 07
лютого 2006 року, позовні вимоги задоволені.
В касаційній скарзі, відповідач просить судові рішення
скасувати і ухвалити нове про відмову в позові посилаючись на
порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели
до неправильного вирішення справи.
В касаційній інстанції представник відповідача підтримав
доводи касаційної скарги.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце
розгляду справи повідомлений, просить розглядати справу без його
участі.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Вирішуючи спір суди виходили з того, що в період, коли
ОСОБА_1. перебував на службі в органах внутрішніх справ відповідач
не повідомив про наявність наказу Міністра внутрішніх справ
України від 01 листопада 2003 року №1236, позивач був позбавлений
можливості вирішити питання про призначення доплати, що вплинуло
на розмір пенсійного забезпечення.
З такими висновками неможна погодитися оскільки вони зроблені
без належної перевірки доводів й заперечень учасників справи.
Зокрема, заперечуючи проти позову відповідач вказував на те,
що наказ Міністра внутрішніх справ України від 01 листопада 2003
року №1236 не є нормативно-правовим актом, яким запроваджувалася
надбавка, на яку вказував позивач.
Таке заперечення судами не перевірялося і залишилося не
з'ясованим питання про право позивача на отримання надбавки в
розмірі 50% суми пенсії, яка могла бути нарахована особам, що
мають право на пенсію за вислугою років і залишені за їхньою
згодою та в інтересах справи на службі на підставі наказу Міністра
внутрішніх справ України від 01 листопада 2003 року №1236 "Про
затвердження Iнструкції про порядок застосування
нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб
рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов
оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового
і начальницького складу" чи іншого нормативно-правового акту.
Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального
права могли призвести до неправильного вирішення справи і не
можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до
частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для скасування судових рішень судів першої
та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ
України у Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від
02 грудня 2005 року та ухвалу судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Вінницької області від 07 лютого 2006 року
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин
Судді:
М.I. Цуркан С.Є. Амєлін М.I. Гурін М.Г. Кобилянський Д.В.
Ліпський