ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого-судді Бутенка В.I.,
суддів : Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
при секретарі Якименко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1
на дії Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі
м. Донецька, -
в с т а н о в и л а :
У травні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною
скаргою.
В скарзі посилався на те, що 18.12.1991 року йому була
призначена пенсія за віком. У червні 2002 року він звернувся з
заявою в управління Пенсійного Фонду України в Пролетарському
районі м. Донецька про переоформлення раніше призначеної пенси за
віком на наукову пенсію відповідно до ст. 24 Закону України "Про
наукову, науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, оскільки з 1954
по 2002 роки працював в Донецькому державному науково-дослідному
проектно-конструкторському та експериментальному інституті
комплексної механізації шахт "Донгіпровуглемаш" на посаді ведучого
конструктора, керівником бригади та головного конструктора,
займаючись науковою діяльністю.
Документи були прийняті, пенсія переоформлена, однак
проводячи розрахунок, робітники управління ПФУ виходили із
неповної суми його середньомісячного заробітку, самостійно
виключили із суми заробітної плати винагороду за службові
винаходи, які він щомісячно отримував в складі заробітної плати,
що протирічить діючому законодавству, в зв'язку чим порушуються
його охоронювані законом права.
Просив визнати вказані дії управління Пенсійного Фонду
України в Пролетарському районі м. Донецька неправомірними та
зобов'язати зробити перерахунок призначеної йому наукової пенсії з
урахуванням винагороди за винаходи з 08 квітня 2003 року.
В подальшому ОСОБА_1 уточнив вимоги і просив поновити строк
для звернення в суд зі скаргою на неправомірні дії управління ПФУ,
оскільки не міг своєчасно звернутись до суду із скаргою, так як у
нього на утриманні знаходиться донька - інвалід 1 групи та
неповнолітня онучка, за якими він здійснює постійний догляд і
просив зобов'язати управління ПФУ провести перерахунок нарахованої
йому наукової пенсії з урахуванням винагороди за винаходи з часу
його першого звернення про переоформлення раніше нарахованої
пенсії за віком на наукову пенсію, а саме з 18.06.2002 року, так
як 8.04.2003 року було його друге звернення в управління.
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 08
серпня 2003 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного Фонду
України в Пролетарському районі м. Донецька щодо не включення в
розмір заробітної плати для обчислення наукової пенсії винагороди
за винаходи, зобов'язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_1,
нарахованої на підставі ст.24 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, включивши в суму
середнього заробітку для розрахунку пенсії винагороду за винаходи,
починаючи з дати першого звернення 18.06.2002 року.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 грудня
2003 року скасовано рішення місцевого суду та постановлено нове,
яким ОСОБА_1 у позові відмовлено.
Не погоджуючись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав
касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове
рішення, яким задовольнити позов або направити справу на новий
апеляційний розгляд.
В скарзі він посилається на порушення апеляційним судом норм
процесуального права та неправильне застосування норм
матеріального права, що призвело, на його думку, до неправильного
вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що районний суд, задовольняючи
позов, повно встановив обставини справи, правильно визначив
правовідносини, які склались між сторонами та правильно застосував
норми матеріального права, що їх регулюють, однак його рішення
було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення місцевого суду і відмовляючи ОСОБА_1 у
задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що Законами
України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
та
"Про оплату праці" встановлена структура заробітної плати
наукового працівника і винагороди за винахід як частини заробітної
плати, цими законодавчими актами не передбачено.
Проте з такою позицією апеляційного суду погодитись не можна,
виходячи з нижчевикладеного.
Судами обох інстанцій було встановлено, що 18 червня 2002
року ОСОБА_1 призначена наукова пенсія відповідно до Законів
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
та "Про наукову і
науково-технічну діяльність", але під час розрахунку розміру
середнього заробітку до нього не були включені виплати винагороди
за винаходи.
Відповідач вважав, і з ним без належних на те підстав
погодився суд апеляційної інстанції, що відносини, які виникають у
зв'язку з відкриттям, винаходами, раціоналізаторськими
пропозиціями і їх запровадженням регулюються нормами цивільного, а
не трудового законодавства.
Так, апеляційний суд, відмовляючи у позові, вказував на те,
що відповідно ст. 24 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
пенсії науковим
працівникам призначаються у розмірі 80 % заробітної плати
наукового працівника, що визначається до ст.ст. 65,66 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
. При цьому суд
другої інстанції посилався на те, що оскільки ні ст. 23 Закону
України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
,
ні ст. 15 Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
прямо не
передбачено включення до заробітної плати працівників винагород за
винаходи, то відповідач правомірно відмовив у зарахуванні суми для
обчислення пенсії зазначеної винагороди.
Між тим, згідно ч.1 ст.66 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, в редакції, яка діяла на час розгляду
справи, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види
оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України
"Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на
оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу
(прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми
заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески
(збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання
зазначеного заробітку (виплат, доходу) (в редакції Закону від
22.05.2003 р. N 854-IV).
Згідно із ч.5 ст. 24 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
пенсії науковим
(науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80
відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного)
працівника, що визначається відповідно до статей 65 і 66 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
платниками збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти
підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх
об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,
об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують
працю найманих працівників.
Статтею 2 згаданого закону передбачено, що об'єктом
оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2
статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на оплату праці
працівників, які включають витрати на виплату основної і
додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та
компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які
визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
(крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази
нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
), а також винагороди, що виплачуються
громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами
цивільно-правового характеру.
Згідно із ст.2 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
, заробітна плата складається із:
а). основної заробітної плати. Це - винагорода за виконану
роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу,
виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона
встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних
розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
б). додаткової заробітної плати. Це - винагорода за працю
понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за
особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і
компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії,
пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
в). інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них
належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік,
премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та
інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами
чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені
зазначеними актами норми.
Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
встановлено, що заробітна
плата наукових працівників складається з посадових ставок
(окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання,
надбавки за стаж наукової, науково-технічної,
науково-організаційної та науково-педагогічної роботи та інших
надбавок, передбачених законодавством України (в редакції Закону
від 06.04.2000 р. N 1646-III ( 1646-14 ) (1646-14)
), тобто спеціальна норма
цієї статті відсилає до норм інших, загальних законодавчих актів,
до яких, зокрема, і належить Закон України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
.
Крім того, Положенням про оплату праці працівників інституту
"Донгіпровуглемаш" від 17 квітня 2000 року до заробітної плати
працівників віднесена і винагорода за винахідливість (а.с. 12).
При цьому місцевий суд зробив обгрунтований висновок про те,
що винагорода за винахід, яка сплачувалась ОСОБА_1, складалась із
винагороди за сприяння створенню винаходу та винагороди як автору
винаходу, що не мала разового характеру. Винахід у даному випадку
є результатом науково-технічної діяльності позивача, передбаченої
його трудовим договором і створення такого винаходу відбувалось не
на підставі цивільно-правової угоди. Відповідно до Положення про
передачу прав на використання інтелектуальної власності інституту
"Донгіпровуглемаш" та Положення про оплату праці працівників
інституту, право власності на об'єкт інтелектуальної власності, в
тому числі і на винахід, отримує саме інститут, також він отримує
відповідні патенти, виплати за використання винаходу, за рахунок
яких авторам-працівникам інституту виплачувалась додаткова
заробітна плата, на яку нараховувались страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Слід також зазначити, що апеляційний суд безпідставно
посилається на те, що принцип розрахунку середнього заробітку, і в
даному випадку для нарахування пенсії, який встановлений
постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995
( 100-95-п ) (100-95-п)
року, не передбачає включення в середній заробіток
премії за винаходи.
Дане твердження суду апеляційної інстанції спростовується
змістом п.1 цієї ж постанови, згідно якої обчислення середньої
заробітної плати для визначення розміру відшкодування шкоди,
заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з
виконанням ним трудових обов'язків, провадиться відповідно до
Правил відшкодування власником підприємства, установи і
організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної
працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним
трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 23 червня 1993 р. N 472 ( 472-93-п ) (472-93-п)
, а для
призначення пенсій - відповідно до Закону України "Про пенсійне
заб езпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Таким чином, колегія суддів вважає, що згаданими нормами
законодавства та матеріалами справи підтверджено, що винагорода за
винахід, яка виплачувалась ОСОБА_1, входила до складу його
заробітної плати і повинна враховуватись при обчисленні позивачу
пенсії.
Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що рішення
районного суду було законне і обгрунтоване, проте воно помилково
скасовано судом апеляційної інстанції, який при прийнятті рішення
щодо відмови позивачу у задоволенні позову допустився порушень
норм матеріального права, а тому відповідно до вимог ст. 226 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 11 грудня
2003 року скасувати, а рішення Пролетарського районного суду м.
Донецька від 08 серпня 2003 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :