ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі
Деревенському I.I., за участю представників позивача Камінського
К.Е., та Зарайського В.В., ДПА України Ковальчука О.М. та
представника ДПI у Солом'янському районі Андрійчук Ю.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - австрійсько -
німецьке підприємство "Укрінтерцукор" до Державної податкової
адміністрації України, за участю третьої особи без самостійних
вимог на предмет спору Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним рішення,
за касаційними скаргами Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі міста Києва та Державної податкової
адміністрації України на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19 квітня 2005 року та рішення
Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2004 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2004
року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 19 квітня 2005 року позовні вимоги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько -
австрійсько - німецьке підприємство "Укрінтерцукор" до Державної
податкової адміністрації України, за участю третьої особи без
самостійних вимог на предмет спору Державної податкової інспекції
у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним рішення
було задоволено.
В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те,
що відповідачем було безпідставно застосовані до позивача штрафні
санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
оскільки між позивачем та відповідачем було укладено договір про
розстрочення податкового боргу.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків, що як
договором, так і вищезазначеним Законом встановлено послідовність
дій податкового органу при порушенні платником податків умов
договору про розстрочення податкового боргу, і така послідовність
не передбачає винесення рішення про застосування штрафних санкцій.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Державна
податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва та ДПА
України звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського
суду України, у яких просять вищезазначені рішення скасувати та
прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити
повністю.
Касаційна скарга ДПА України грунтується на невірному
застосуванні судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального права, зокрема на тому, що позивачем не було
здійснено затримки сплати на строк, достатній для розірвання
договору, а борг позивача є узгодженим податковим зобов'язанням,
на яке було правомірно нараховано відповідачем штрафні санкції.
Касаційна скарга ДПI у Солом'янському районі міста Києва
грунтується на порушенні норм процесуального та матеріального
права. Зокрема ДПI у Солом'янському районі посилається на те, що
оспорюваним рішенням до відповідача було також застосовано штрафні
санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, самостійно
узгоджених шляхом подання податкових декларацій з податку на
додану вартість. Iнші мотиви касаційної скарги ДПI у
Солом'янському районі збігаються з посиланнями касаційної скарги
ДПА України.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг
колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги
підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено по справі судами першої та апеляційної
інстанцій оспорюване рішення прийнято на підставі акту перевірки №
153 від 05.04.2004, складеного співробітниками Державної
податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва.
Зазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.1997 та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-III від 21.12.2000р. Зокрема, податковим
органом встановлено, що позивачем несвоєчасно подано до установи
банку платіжне доручення з затримкою на 20, 19, 2, 16, 15, 25, 8,
13, 22, 10 календарних днів сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання на перерахування податку на додану вартість за
вересень 2001 року, жовтень 2001 року, нарахувань згідно договору
розстрочки № 10 від 22.05.2001р. (4 квартал 2001 року), січень
2002 року, нарахувань згідно договору розстрочки № 10 від
22.05.2001р. (1 квартал 2002 року), березень 2002 року, квітень
2002 року, нарахувань згідно договору розстрочки № 10 від
22.05.2001 (2 квартал 2002 року).
На підставі зазначеного акту перевірки ДПI у Солом'янському
районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №
0002581510/0 від 05.04.2004р., відповідно до якого позивачу
визначено штраф у розмірі 10% за затримку на 20, 19 календарних
днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання в розмірі 447575,40 грн. - 44757,40 грн.
На підставі цього ж акту перевірки податковим органом
прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002571510/0 від
05.04.2004, відповідно до якого позивачу визначено штраф у розмірі
10% за затримку на 2, 16, 20, 15, 25, 8, 13, 22, 10 календарних
днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання в розмірі 876148,82 грн. - 87614,82 грн.
За результатами розгляду скарг позивача ДПА України
оспорюваним рішенням від 13.09.2004 за № 7942/6/25-1115 про
результати розгляду скарги було скасовано податкові повідомлення -
рішення ДПI у Солом'янському районі м. Києва від 05.04.2004 за №
0002581510/0 та № 0002571510/0, якими визначено до сплати 44757,54
грн. і 87614,82 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату
узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість,
рішення ДПI у Солом'янському районі м. Києва від 05.05.2004 за №
6818/10/25-010 (з урахуванням змін внесених листом від 07.07.2004
за № 1432/10/25-010) і Державної податкової адміністрації у місті
Києві від 08.07.2004 за № 3850/10/25-014, прийняті за розглядом
первинної і повторних скарг.
Також вищезазначеним рішенням було застосовано до позивача
відповідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-III від
21.12.2000 132372,36 грн. штрафних санкцій за затримку до 30
календарних днів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з
податку на додану вартість (10 відсотків такої суми).
ДПI у Солом'янському районі м. Києва відповідно до Порядку
направлення органами державної податкової служби України
податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за №
567/5758 ( z0567-01 ) (z0567-01)
, із змінами та доповненнями, було
зобов'язано надіслати позивачу податкове повідомлення-рішення на
застосовану суму штрафної санкції, з дотриманням вимог підпункту
6.1.7. Iнструкції про застосування штрафних (фінансових) санкцій
органами державної податкової служби, затвердженої наказом
Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.03.2001 за №
268/5459 ( z0268-01 ) (z0268-01)
.
Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанцій
виходили з того, що між Державною податковою інспекцією у
Залізничному (Солом'янському) районі м. Києва та ТОВ "СП
"Укрінтерцукор" (платник) було укладено договір про розстрочення №
10 від 22.05.2001 на підставі Рішення Державної податкової
інспекції у Залізничному (Солом'янському) районі м. Києва від
21.05.2001 № 9. Відповідно до умов договору (пп. 1.1) ДПI надає
платнику розстрочку сплати податкового боргу під відсотки,
розраховані за період, що починається від дати укладення договору
та закінчується останньою датою погашення розстроченого
податкового боргу, виходячи з облікової ставки Національного банку
України, діючої на момент чергової сплати платежу на загальну суму
2.322.331,00 грн., в тому числі ПДВ - 2.172.601,00 грн.
Відповідно до п. 1 Договору № 10 від 22.05.2001 визначено
строк сплати, а саме - 3 число кожного звітного періоду
(щоквартально), при цьому чітко визначено квартальні періоді з
2001 року по 2004 рік та рівні частки под аткового боргу, що
підлягають сплаті в кожному кварталі.
З посиланням на те, що ні зазначений договір, ні статті 14 та
18 Закону України Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не містять права ДПI застосовувати
штрафні санкції згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1. статті 17
вищезазначеного Закону суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних
вимог.
Проте колегія суддів такі висновки вбачає передчасними, та
такими, що зроблені без повного та всебічного дослідження
матеріалів справи.
Колегія суддів погоджується з позицією судів першої та
апеляційної інстанцій про безпідставність нарахування позивачу
штрафних санкцій за несвоєчасну сплату розстрочених відповідно до
договору податкових зобов'язань.
При цьому колегія суддів відзначає, що згідно з підпунктом
17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено застосування
штрафних санкцій у разі несплати узгодженої суми податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.
Отже, застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом
17.1.7. обмежено випадком несплати узгодженої суми зобов'язань у
встановлені зазначеним Законом строки.
Згідно з підпунктом 14.1.1 вищезгаданого Закону розстроченням
податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного
кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування
сум пені під проценти.
Таким чином шляхом укладення договору розстрочення податкових
зобов'язань позивачем було змінено строки сплати зазначених
зобов'язань зі строків, передбачених Законом, на строки,
обумовлені в договорі.
Податковим органом встановлено, що позивачем несвоєчасно
подано до установи банку платіжне доручення з затримкою на 20, 19,
2, 16, 15, 25, 8, 13, 22, 10 календарних днів сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання на перерахування податку на додану
вартість за вересень 2001 року, жовтень 2001 року, нарахувань
згідно договору розстрочки № 10 від 22.05.2001р. (4 квартал 2001
року), січень 2002 року, нарахувань згідно договору розстрочки №
10 від 22.05.2001р. (1 квартал 2002 року), березень 2002 року,
квітень 2002 року, нарахувань згідно договору розстрочки № 10 від
22.05.2001 (2 квартал 2002 року).
Отже, позивачу були нараховані штрафні санкції не тільки за
порушення при сплаті розстроченого податкового зобов'язання, але
й за порушення строку оплати податкових зобов'язань, самостійно
узгоджених шляхом подання декларацій, які не були розстрочені.
Правомірність нарахувань штрафних санкцій за зазначені
періоди на підставі поданих декларацій судами першої та
апеляційної інстанцій не досліджувалася, розрахунку штрафних
санкцій, застосованих до позивача та декларацій позивача з податку
на додану вартість, зазначених у акті перевірки, матеріали справи
не містять.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів першої та (або)
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про
наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування
рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі міста Києва та Державної податкової
адміністрації України задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19
квітня 2005 року та рішення Господарського суду міста Києва від 16
грудня 2004 року скасувати, справу направити на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набуває законної сили з моменту її оголошення.
Головуючий В.В.Харченко
Судді I.С.Берднік
Н.В. Васильченко
О.О.Кравченко
С.В. Матолич