ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     1 листопада 2006 року     м. Київ

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:

     Суддів:

     Бутенка В.I.

     Гончар Л.Я.

     Лиски Т.О.

     Панченка О.I.

     Сороки М.О.

     розглянувши  у  попередньому  судовому  засіданні   касаційну
скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва  від
04 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва  від  28
липня 2005 року у справі за скаргою  ОСОБА_1  на  дії  Генеральної
прокуратури, -

                           встановила:

     В березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зі скаргою на
дії Генеральної прокуратури.

     В обгрунтування своїх вимог посилалася на те,  що  27.12.2004
року він звернувся зі скаргою до Генерального  прокурора  України,
щодо бездіяльності прокуратури Iвано-Франківської області. На його
скаргу від 18.02.2005  року  надано  необгрунтовану  відповідь  за
підписом заступника Генерального  прокурора  України  В.Шокіна,  з
порушенням термінів розгляду. Генеральною прокуратурою України  не
вжито заходів до поновлення порушених прав.

     Просив визнати  неправомірними  дії  Генеральної  прокуратури
України  та зобов'язати  надати  обгрунтовану  відповідь  на  його
скаргу.

     14.03.2005 року до суду надійшло доповнення  до  скарги,  яке
09.03.2005 року  відправлене  через  поштове  відділення  зв'язку.
Заявник просив визнати неправомірними дії Генеральної  прокуратури
України про розгляді його скарги від 20.12.2004 року,  посилаючись
на те,  що  20.12.2004  року  він  звернувся  зі  скаргою  на  дії
Генерального прокурора України щодо порушень закону з боку органів
влади та посадових осіб.

     Рішенням Печерського районного суду м. Києва  від  04  квітня
2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду  м.  Києва
від 28 липня 2005 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги.

     Не  погоджуючись  з  зазначеними  вище  судовими   рішеннями,
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного
суду України, з посиланням на порушення судами норм  матеріального
і процесуального права.

     Заявник в  касаційній  скарзі  просив  скасувати  оскаржувані
судові рішення та постановити нове, про задоволення скарги.

     Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

     Суд першої інстанції дійшов вірного висновку,  а  апеляційний
суд обгрунтовано  погодився з тим, що зазначені обставини  ОСОБА_1
не можуть бути підставою  для  визнання  дій  суб'єкта  оскарження
неправомірними та зобов'язання його  здійснити  повторний  розгляд
заяви.

     Згідно  з  ч.3  ст.211  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          підставами
касаційного оскарження є порушення  судом  норм  матеріального  чи
процесуального права.

     Оскільки доводи касаційної скарги не  спростовують  висновків
суду і не свідчать про неправильність  судового  рішення,  колегія
суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

     Керуючись  ст.  211   Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  колегія суддів,- 

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_1  відхилити,  а  рішення  Печерського
районного суду  м.  Києва  від  04  квітня  2005  року  та  ухвалу
Апеляційного суду м. Києва від 28 липня  2005  року  залишити  без
змін.

     Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

     Судді: