ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Степашка О.I.
суддів: Нечитайла О.М.,Костенка М.I.,Ланченко Л.В.,Пилипчук
Н.Г.
при секретарі Міненку О.М.
з участю представників
позивача Апонащенка С.С., Брежнєва А.С.
відповідача Чернега I.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському
районі м. Донецька на рішення господарського суду Донецької
області від 28 листопада 2005 року та ухвалу Донецького
апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року в справі
№ 2/339 за позовом дочірнього підприємства "Техноскрап" товариства
з обмеженою відповідальністю "Скрап" до ДПI у Ворошиловському
районі м. Донецька про визнання недійсною податкової вимоги від
13.06.2005 та спонукання виконати певні дії,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2005 року дочірнім підприємством "Техноскрап"
товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" заявлений позов, з
врахування уточнення вимог, про визнання недійсною другої
податкової вимоги від 13.06.2005 та про спонукання відповідача
направити відшкодування з податку на додану вартість по податковій
декларації з ПДВ за жовтень 2004 року в сумі 107 675 грн. на
погашення зобов'язань позивача з податку на прибуток за 2004 рік в
сумі 64 059 грн. 41 коп. та з податку на прибуток за три квартали
2005 року в сумі 43 615 грн. 59 коп.
Вимоги обгрунтовані наявністю бюджетного відшкодування з ПДВ
за жовтень 2004 року в розмірі 107 675 грн., з якої він просив
відповідача скерувати в рахунок сплати податку на прибуток за 2004
рік та за три квартали 2005 року.
Постановою Донецького господарського суду від 28 листопада
2005 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного
господарського суду від 20 грудня 2005 року, позов задоволено.
В касаційній скарзі ДПI у Ворошиловському районі м. Донецька
просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та
направити справу на новий судовий розгляд, посилається на
порушення норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної
інстанції виходили з того, що погашення податкового боргу може
бути здійснено шляхом заліку непогашених зустрічних грошових
зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків,
за заявою платника податків про зміну напрямку відшкодування.
Також суди зазначили, що позивач мав в наявності суми
бюджетного відшкодування, які мали бути зараховані за його заявою
в погашення суми боргу по податку на прибуток. Оскільки відповідач
не провів такий залік, сума податкового боргу, який увійшов до
складу податкової вимоги, утворена штучно.
Однак зазначені висновки не є такими, що грунтуються на
правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в суді всіх обставин справи в їх
сукупності, як того вимагає закон.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання,
самостійно визначене платником податку у податковій декларації,
вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону
платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового
зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
В листопаді 2004 року позивач надав податкову декларацію з
податку на додану вартість за жовтень 2004 року, в якій зазначив
про відшкодування суми податку на додану вартість шляхом
направлення на його розрахунковий рахунок в установі банку.
Податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства
позивач визначив в податкових деклараціях на прибуток за 2004 рік
та за три квартали 2005 року.
В січні, лютому та травні 2005 року позивач листами просив
направити суму, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, для
погашення зобов'язань по податку на прибуток.
Суди визнали можливим використання бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість, яка існувала у позивача, як джерело
погашення зобов'язань з податку на прибуток з огляду на статтю 7
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Проте, поза увагою судів та без відповідної правової оцінки
залишилися вимоги підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, чинній на
час подання заяви про зміну напрямку відшкодування, що здійснення
відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення платежів
по іншим податкам, не дозволяється.
В той же час, стаття 7 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, якою передбачена можливість
погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника
податків шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених
зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким
платником податків, безпосередньо не містить вказівок щодо
можливості провести взаємозалік по податковому боргу з податку на
прибуток зобов'язанням з податку на додану вартість.
Також суди не перевірили належним чином залишок
невідшкодованої суми з податку на додану вартість по особовому
рахунку позивача та не з'ясували, чи мали місце зміни цих сум з
урахуванням інших декларацій позивача з податку на додану
вартість.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанцій
зазначені порушення процесуального та неправильне застосування у
зв'язку з цим норм матеріального права з врахуванням меж
повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 220 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, є підставою для скасування прийнятих у справі судових
рішень і направлення справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі
передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного
та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 223, 227, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів Вищого адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Ворошиловському районі м. Донецька задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 28
листопада 2005 року та ухвалу Донецького апеляційного
господарського суду від 20 грудня 2005 року скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом
одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути
оскаржена до Верховного Суду України.
Головуючий О.I. Степашко
Судді М.I. Костенко
Л.В. Ланченко
Н.Г. Пилипчук
О.М. Нечитайло
З оригіналом згідно: