10/086-08 Про визнання договору оренди недійсним - 22.05.2008 Прийняття

В лютому 2008 року до господарського суду Київської області звернулася з позовом Бориспільська міська рада до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс" та Комунального підприємства "Бориспільське виробниче управління комунального господарства"про визнання договору оренди недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

- Рішенням Глибоцької сільської ради від 05.12.2001р. № 305-18-ХХІІІ комунальному підприємству "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" у постійне користування було надано земельну ділянку розміром 6,0382 га. під розміщення сміттєзвалища. 31.12.2001р. було отримано Державний акт на право постійного користування вказаною землею.

- Комунальне підприємство "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" провело передпроектні та проектні роботи по будівництву полігону твердих побутових відходів (далі полігону ТПВ). Була проведена валка дерев, будівництво і ремонт під’їзних шляхів, земляні роботи з облаштування та будівництва майданчика по сортуванню сміття, укладці протифільтраційного екрану та відведення конденсату.

- 25.10.2002 року Колегією Бориспільської міської ради було прийнято рішення про надання ТОВ "Еко-Сервіс" на умовах довгострокової оренди, терміном на 20 років, сміттєсховище, яке розташоване на землях Глибоцької сільської ради, за умови його добудови та забезпечення подальшої експлуатації.

- 26.10.2002 року Комунальне підприємство "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" в особі начальника управління Бондаря А.М., за Договором оренди з метою добудови полігону ТПВ, передало у строкове (20 років) платне володіння і користування недобудований полігон твердих побутових відходів, загальною площею 6,0382 га. ТОВ "Еко-Сервіс".

- 29.10.2002 року Бориспільська міська рада прийняла рішення № 27С.ІІІ.ХХІУ "Про затвердження рішень колегії міської ради", яким затверджено рішення колегії № 103 від 25.10.2002 року "Про конкурс по визначенню орендаря по експлуатації та інвестуванню сміттєзвалища".

Позивач вважає Договір оренди від 26.10.2002 року, який укладений між Комунальним підприємством "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" та ТОВ "Еко-Сервіс" таким, що не відповідає вимогам закону та просить суд визнати його недійсним з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями комунального майна є органи уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності. Такого органу, який був би уповноважений органом місцевого самоврядування на укладання договорів оренди майна не визначено. Самовільно укладати договір оренди майна Комунальне підприємство "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" не мало право, оскільки площа об'єкта, який передається в оренду становить 6, 0382 га., що є порушенням абз.3 ч.1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як вказує позивач, статтями 1, 2, 10, 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (який прийнято пізніше Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та є спеціальним законом) визначено, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Від імені територіальної громади всім майном розпоряджається органи місцевого самоврядування, а саме міська рада. Створена же при міській раді колегія не мала повноважень на розпорядження комунальним майном, а мала лише консультативні функції.

В свою чергу, особисто позивачем не приймалося рішення про передачу сміттєзвалища (полігону ТПВ) в оренду відповідачу 2.

Таким чином, на думку позивача спірний договір оренди сміттєзвалища (полігону ТПВ) був укладений на підставі рішення не легітимного органу, а тому цей договір є незаконним.

Також, як стверджує позивач, спірний договір не містить всіх істотних умов, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна " (2269-12) а саме:

складу майна, яке передається в оренду ТОВ "Еко-Сервіс" –з чого складається полігон ТВП, що саме побудовано, з яких об’єктів воно складається;

урахування індексації вартості цього майна;

орендна плата з урахуванням її індексації;

порядок використання амортизаційних відрахувань;

порядок відновлення орендованого майна та умови його повернення;

виконання зобов'язань;

забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

відповідальність сторін ;

обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

В Договорі також не було зазначено, яким чином була проведена оцінка майна та що саме оцінювалось.

Крім того, у позовній заяві позивач стверджує про те, що спірний договір 26.10.2002 р. є фіктивним, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до п.1.1. спірного договору в оренду, начебто, було здано недобудований полігон ТПВ загальною площею 6,0382 га. Метою укладеного договору визначено як "добудова даного полігону", але фактично в оренду було передано земельну ділянку. Це випливає з того, що площа недобудованого полігону повністю співпадає з розміром земельної ділянки (відповідно до акту на право постійного користування від 31.12.2001 р.). Пунктом 2 Договору передбачено, що метою оренди є добудова полігону ТВП, однак п. 5.1 цього ж Договору передбачено внесення орендної плати за користування земельної ділянки шляхом взаємозаліку за утилізацію побутових відходів, що вивозяться Орендодавцем.

Як зазначає позивач, відповідно до ч.5 ст. 93 Земельного Кодексу орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Державний акт на право постійного користування не давав право відповідачу 1 надавати в оренду земельну ділянку, оскільки це право мала лише Глибоцька сільська рада, а тому щоб завуалювати Договір оренди земельної ділянки і було укладено спірний Договір. Договір від 26.10.02р. є по суті договором оренди, що підтверджується тим, що пунктом е) передбачено, що орендар зобов’язаний підтримувати земельну ділянку і територію об’єкту оренди в належному стані. Однак територія об’єкту та земельна ділянка повністю співпадають в розмірі.

Крім того, позивач у позовній заяві вказує про те, що в спірному договорі існує підміна цілей договору, оскільки за своїм змістом йдеться не про добудову, як це визначено в п.2 Договору, а про експлуатацію сміттєзвалища. Про фіктивність укладеного договору, на думку позивача свідчить і те, що Договір укладено на 20 років, але 20 років добудова або будівництво не здійснюється.

Про відсутність намірів по будівництву полігону ТПВ свідчать на думку позивача, листи та відсутність будь яких дій з боку ТОВ "Еко-Сервіс" по будівництву полігону ТПВ. Відсутність намірів будувати полігон ТПВ підтверджується і тяжким санітарним становищем полігону ТВП, що підтверджується: листом Головного державного санітарного лікаря Київської області від 28.08.06 № 2559; актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 18.08.2006 р., листа Санітарно-епідеміологічної станції Бориспільського району № 3716 від 03.07.2006 р., № 2471 від 13.06.2006 р., № 2114 від 10.05.2006 р.; листом Бориспільської районної санітарно-епідеміологічної станції № 03\01-04-2639 від 27.06.06 р.; листом Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції № 658 від 06.03.2006 р.; акту перевірки дотримання вимог природоохоронного та санітарного законодавства на полігоні ТОВ "ЕКО-СЕРВІС" Бориспільського району від 25 березня 2005 року; протоколами дослідження повітря населених місць від 22 лютого 2006 року №№ 22\1, 22\2, 22\3, 22\4.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати Договір оренди від 26.10.2002 року, укладений між "Бориспільським виробничим управлінням комунального господарства" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс", недійсним з моменту його укладення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2008 р. було порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 04.03.2008р.

Відповідач 2 - Комунальне підприємство "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" подало до суду Відзив від 27.02.2008р. №78 на позовну заяву, в якому вказав про те, що згідно п.2.3 Статуту Комунального підприємства "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" для досягнення мети своєї статутної діяльності, останній має право від свого імені укладати угоди цивільно-правового характеру, набувати майнових і особистих прав, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді. Також, відповідач 2 у відзиві вказав про те, що він має право за згодою засновника здавати, брати в оренду будь-яке майно, не виключене законодавством з господарського обігу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2008р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Глибоцьку сільську раду Бориспільського району Київської області та Управління земельних ресурсів Бориспільського району.

За заявою сторін строк розгляду справи №10/086-08 продовжений понад встановлений термін.

З метою з’ясування питання чи знаходиться спірна земельна ділянка в межах Бориспільського району Київського району чи за його межами та до чиєї компетенції відноситься розпорядження спірною земельною ділянкою, судом було відправлено запити до Управління земельних ресурсів Бориспільського району та Управління земельних ресурсів в м.Бориспіль. Відповіді на вищевказані запити на момент винесення рішення отримано.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2008р. до участі у справі в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Бориспільську районну державну адміністрацію.

В судовому засіданні 22.05.2008р. позивач надав до суду Пояснення, в яких зазначив, що спірний договір порушує права та охоронювані законом інтереси територіальної громади міста Бориспіль в особі Бориспільської міської ради, які полягають у наступному.

Бориспільське виробниче управління комунального господарства створене рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів від 22.11.1988 р. У 2002 році дане управління реорганізувалось шляхом перетворення. Правонаступником його майнових прав та обов’язків стало комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства".

07 лютого 2008 року на пленарному засіданні Бориспільської міської ради було прийняте рішення № 3331-28-V "Про затвердження статуту комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства".

04.02.2001р. Глибоцькою сільською радою прийнято рішення від 04.02.2001 № 38-XI-XXIII "Про погодження сільської ради на використання колишнього піщаного кар’єру під полігон утилізації твердих відходів м. Бориспіль".

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, частку в майні підприємств.

Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства"- підприємство, що створене Бориспільською міською радою. Міська рада не займається господарською діяльністю, для цього є комунальні підприємства. Тому й державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, розміром 6, 0382 га, що була надана Глибоцькою сільською радою, оформлений на Комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства". Згідно ст. 191 Цивільного кодексу України підприємства є нерухомістю, яка може бути об’єктом різних правочинів.

Оскільки державний акт на право постійного користування оформлений на комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства", а останнє є власністю Бориспільської міської ради, питання щодо здачі розташованої на земельній ділянці нерухомості в оренду повинно вирішуватись на пленарному засіданні Бориспільської міської ради.

Рішення про передачу сміттєзвалища (полігону ТПВ) в оренду позивачем не приймалося, проте було прийняте рішення № 27С.III.XXIY від 29.10.2002 року "Про затвердження рішень колегії міської ради", яким було затверджено рішення колегії "Про конкурс по визначенню орендаря по експлуатації та інвестуванню сміттєзвалища". Таким чином дозволу на надання в оренду ТОВ "Еко-Сервіс"міська рада не давала.

Як зазначає позивач в поясненнях, Глибоцька сільська рада надала Позивачу земельну ділянку для раціонального використання. Проте сміттєзвалища використовується з порушенням, завозиться сміття з інших регіонів, сміттєзвалище майже повністю заповнено, у зв’язку з чим через 2-3 роки його можуть закрити.

Ще однієї такої земельної ділянки ні одна сільська чи міська рада не надасть, навіть з тих підстав, що таких земельних ділянок вже немає. У зв’язку з цим, через декілька років сміття територіальної громади міста Бориспіль не буде куди вивозити. Місто буде нести великі матеріальні затрати.

Порушення ТОВ "Еко - Сервіс"санітарного та природоохоронного законодавства завдає шкоду екології та безпосередньо жителям міста, оскільки з полігону доноситься сморід, відбувається забруднення ґрунтових вод, повітря. Все це супроводжується не однократними пожежами. У зв’язку з чим, територіальна громада постійно несе матеріальні витрати, вивозячи сміття та гасячи пожежі.

Також, в судовому засіданні Заявою від 22.05.2008р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір оренди від 26.10.2002р. на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. в) п. 2 ч.2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", обґрунтовуючи її тим, що полігон твердих побутових відходів, який є предметом спірного договору оренди, відноситься до об'єктів, що мають загальнодержавне значення та не підлягає приватизації, а тому на підставі п.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не може бути об’єктом оренди.

На підставі вище викладеного, позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди від 26.10.2002 року, укладений між "Бориспільським виробничим управлінням комунального господарства"та товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс"

Відповідачі в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог, вважають їх безпідставними та необґрунтованими.

Представники Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, Управління земельних ресурсів Бориспільського району та Бориспільської районної державної адміністрації в судове засідання без поважних причин не з’явилися, хоча про час, дату, та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66 –69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, Управління земельних ресурсів Бориспільського району та Бориспільської районної державної адміністрації.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що на підставі Рішення Глибоцької сільської ради від 05.12.2001р. № 305-18-ХХІІІ, Комунальному підприємству "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" у постійне користування надано земельну ділянку розміром 6,0382 га., що підтверджується Державний актом на право постійного користування землею від 31.12.2001р, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №427.

25.10.2002 року Колегією Бориспільської міської ради було прийнято рішення №103 "Про оренду сміттєсховища", згідно п.1 якого надано ТОВ "Еко-Сервіс" на умовах довгострокової оренди, терміном на 20 років, сміттєсховище, яке розташоване на землях Глибоцької сільської ради, за умови його добудови та забезпечення подальшої експлуатації.

Пунктом 2 вказаного Рішення Колегії Бориспільської міської ради від 25.10.2002 року №103 зобов’язано начальника Комунального підприємства "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" укласти з ТОВ "Еко-Сервіс" договір оренди відповідно до вимог п.1 цього рішення.

29.10.2002 року Рішенням Бориспільської міської ради "Про затвердження рішень колегії міської р ади" затверджено рішення колегії Бориспільської міської ради від 25.10.2002р. №103 "Про конкурс по визначенню орендаря по експлуатації та інвестуванню сміттєзвалища".

Судом встановлено, що 26.10.2002р. між Комунальним підприємством "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" та ТОВ "Еко-Сервіс" укладено Договір оренди (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Комунальне підприємство "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" (орендодавець) передав, а ТОВ "Еко-Сервіс" (орендар) прийняв у строкове (терміном на 20 років) платне володіння і користування недобудований полігон ТПВ загальною площею 6,0382 га, розташований на землях Глибоцької сільської ради вартістю 741 261 грн. Межі вказані в копії Державного акта на право постійного користування землею II - КВ N 002478 - Додаток N2 та вагончик для розміщення охорони вартістю 7303 грн.

Згідно ст.. 1 Закону України "Про відходи" від 5 березня 1998 (187/98-ВР) року187/98-ВР спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до Правил з технічної експлуатації полігонів твердих побутових відходів, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 5 квітня 2007 р. N 121 полігон твердих побутових відходів (ТПВ) - інженерна споруда, яка призначена для захоронення твердих побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам.

Суд встановив, що відповідно до п.2 спірного Договору метою оренди є добудова даного полігону, проведення заключних експертиз по проекту та експлуатація полігону у відповідності з діючим законодавством до його рекультивації, проведення рекультивації полігону після закінчення його експлуатації.

Згідно п. 3 Договору з метою належного фіксування технічного стану об'єкта оренди та його систем забезпечення на момент передачі в оренду прийом-передача здійснюється комісією, що формується по 2 уповноважених представників від кожної сторони. Комісія має закінчити прийом-передачу не пізніше двох днів після підписання договору скласти про це акт за підписом кожного члена комісії. На день закінчення роботи комісії Орендодавець повинен звільнити об'єкт оренди від майна, яке не передасться в оренду. Об'єкт оренди вважається прийнятим орендарем в день підписання акта прийому-передачі і при відсутності перешкод для користування ним з боку орендаря.

Відповідно до п.4 Договору, договір набуває чинності з дня підписання сторонами договору та акта прийому-передачі і діє терміном 20 років з дня здійснення прийому-передачі полігону.

Із Листів Головного державного санітарного лікаря Бориспільського району від 10.05.06р. №2114, від 03.07.06р. №03/01-07-2716 "Про порушення санітарного та природоохоронного законодавства полігоном твердих побутових відходів ТОВ "Еко-Сервіс", а також Акту санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 18.08.2006р. вбачається порушення санітарного та природоохоронного законодавства ТОВ "Еко-Сервіс" при використанні полігону твердих побутових відходів.

Рішенням Бориспільської міської ради від 17.08.2006р. №103 ІV –V було затверджено Звіт та пропозиції тимчасової контрольної комісії міської ради по перевірці дотримання вимог санітарного та природоохоронного законодавства орендарем полігону твердих побутових відходів – товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО –Сервіс", визнано факт забруднення навколишнього середовища: грунту, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря продуктами розпаду та складом сміття, що надходить на полігон.

Окрім того, п. 4 вказаного Рішення Бориспільської міської ради від 17.08.2006р. №103 ІV –V скасовано Рішення Колегії Бориспільської міської ради від 25.10.2002р. №103 "Про оренду сміттєсховища" та Рішення Бориспільської міської ради "Про затвердження рішень колегії міської ради" яким затверджено рішення колегії Бориспільської міської ради від 25.10.2002р. №103 "Про конкурс по визначенню орендаря по експлуатації та інвестуванню сміттєзвалища".

Доказів скасування у встановленому законом порядку Рішення Бориспільської міської ради від 17.08.2006р. №103 ІV –V сторонами не подано.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" є госпрозрахунковим підприємством, заснованим на володінні та користуванні рухомим та нерухомим майном, що належить до комунальної власності Бориспільської міської ради. Підставою для набуття права володіння та користування майном є передача об’єктів права комунальної власності в повне господарське відання без права розпорядження цими об’єктами рухомого та нерухомого майна (п. 1 Статуту Комунального підприємства "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" (надалі Статут)

Згідно п.8.1 Статуту Комунальне підприємство утворюється власником –Бориспільською міською радою та реєструється у виконавчому комітеті.

Відповідно до п.2.3 Статуту Комунальне підприємство "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" для досягнення мети своєї статутної діяльності має право від свого імені укладати угоди цивільно-правового характеру, набувати майнових і особистих прав, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді і арбітражному суді.

Згідно ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 року N 887-XII (діяв на момент створення Комунального підприємства "Бориспільське виробниче управління комунального господарства") майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.

Відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Згідно п.3.1 Статуту майно Комунального підприємства "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" складається із майна, що належить до комунальної власності Бориспільської ради і передано у повне господарське володіння та користування Комунальному підприємству "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" без права розпорядження цими об’єктами рухомого та нерухомого майна.

Як вбачається з п.3.2, 3.3 Статуту Комунальне підприємство "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" не має права без згоди власника відчуження цього майна в будь-якій формі (продаж, передача в заставу та ін.). Комунальне підприємство "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" не несе відповідальності перед кредиторами майном, яке знаходиться в цього володінні та користуванні.

Відповідно до п.3.6 Статуту Комунальне підприємство "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" має право за згодою засновника здавати, брати в оренду будь-яке майно, не виключене законодавством з господарського обігу.

Таким чином, відповідно до положень Статуту майно Комунального підприємства "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" належить до комунальної власності Бориспільської міської ради і передано у повне господарське відання Комунальному підприємству "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" без права розпорядження рухомим та нерухомим майном.

Крім того, як вже зазначалося вище, пунктом 3.6 Статуту встановлена заборона Комунальному підприємству "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" без згоди засновника –Бориспільської міської ради, здавати в оренду будь-яке майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року№ 280/97-ВР органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Суд критично оцінює, в якості доказу згоди засновника - Бориспільської міської ради, Рішення Колегії Бориспільської міської ради від 25.10.2002 р. №103 "Про оренду сміттєсховища", з огляду на наступне.

Згідно ст. 57 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" тільки районна та обласна рада може утворити президію (колегію) ради. Президія (колегія) ради є дорадчим органом ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, що передбачається внести на розгляд ради. Президія (колегія) ради може приймати рішення, які мають дорадчий характер. До складу президії (колегії) ради входять голова ради, його заступник, голови постійних комісій ради, уповноважені представники депутатських груп і фракцій.

Тобто, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) не передбачено створення колегії при міській раді, як дорадчого органу міської ради, а тому рішення Колегії Бориспільської міської ради від 25.10.2002 р. №103 "Про оренду сміттєсховища" прийнято нелегітимним та неуповноваженим органом, а тому не має юридичної сили і не породжує жодних прав та обов’язків.

Також, судом не приймається до уваги в якості належного та допустимого доказу Рішення Бориспільської міської ради від 26.10.2002 року "Про затвердження рішень колегії міської ради", з огляду на таке.

Спірний договір оренди було укладено 26.10.2002р., проте Рішення Бориспільської міської ради "Про затвердження рішень колегії міської ради" було прийнято 29.10.2002р. Таким чином, станом на момент укладення спірного договору оренди (26.10.02р.) на пленарному засіданні сесії Бориспільської міської ради не вирішувалось питання щодо передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс" шляхом укладення договору оренди Полігону ТПВ, який знаходиться у віданні Комунального підприємства "Бориспільське виробниче управління комунального господарства".

Як стверджує відповідач, спірний Договір оренди було укладено на підставі Рішення Колегії Бориспільської міської ради "Про оренду сміттєсховища" від 25.10.2002 р. №103, про що свідчить і посилання на нього в п.11.1 Договору.

В свою чергу, Рішенням Бориспільської міської ради "Про затвердження рішень колегії міської ради" від 29.10.2002 було затверджено Рішення колегії Бориспільської міської ради від 25.10.2002р. №103 "Про конкурс по визначенню орендаря по експлуатації та інвестуванню сміттєзвалища".

На вимогу суду, позивачем та відповідачем не було подано до суду Протоколу пленарного засідання сесії Бориспільської міської ради від 29.10.2002р. В судовому засіданні представник Бориспільської міської ради пояснив, що станом на 22.05.2008р. Протокол пленарного засідання сесії Бориспільської міської ради від 29.10.2002р. відсутній у позивача з невідомих причин.

Таким чином, оскільки в Рішенні Бориспільської міської ради "Про затвердження рішень колегії міської ради" від 29.10.2002 йде мова про затвердження іншого за назвою рішення, а саме Рішення колегії Бориспільської міської ради від 25.10.2002р. №103 "Про конкурс по визначенню орендаря по експлуатації та інвестуванню сміттєзвалища", не можна стверджувати про те, що Бориспільською міською радою було затверджено саме Рішення Колегії Бориспільської міської ради "Про оренду сміттєсховища" від 25.10.2002 р. №103.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що п. 4 Рішення Бориспільської міської ради від 17.08.2006р. №103 ІV –V було скасовано Рішення Колегії Бориспільської міської ради від 25.10.2002р. №103 "Про оренду сміттєсховища" та Рішення Бориспільської міської ради "Про затвердження рішень колегії міської ради" яким затверджено рішення колегії Бориспільської міської ради від 25.10.2002р. №103 "Про конкурс по визначенню орендаря по експлуатації та інвестуванню сміттєзвалища".

Доказів скасування у встановленому законом порядку, Рішення Бориспільської міської ради від 17.08.2006р. №103 ІV –V сторонами не подано.

Таким чином, оскільки на пленарному засіданні сесії Бориспільської міської ради не вирішувалось питання щодо передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс" шляхом укладення договору оренди Полігону ТПВ, який знаходиться у віданні Комунального підприємства "Бориспільське виробниче управління комунального господарства", тому укладення спірного договору оренди за відсутністю згоди Бориспільської міської ради, є порушенням п.1, 2, 3, 8 Статуту, ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (2269-12) .

Згідно ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди: об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29 червня 2004 (1905-15) року.

Як вбачається з п. в) п. 2 ч.2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року N 2163-XII не підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають зокрема полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, скотомогильники.

Отже, судом встановлено, що полігон твердих побутових відходів, який є предметом спірного договору оренди, відноситься до об'єктів, що мають загальнодержавне значення та не підлягає приватизації, а тому на підставі п.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не може бути об’єктом оренди.

Відповідно до п. 2 Роз’яснення ВАСУ N 02-5/237 (v_237800-00) від 25.05.2000 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) укладення договорів оренди майна, яке відповідно до пункту 2 статті 4 Закону та інших законодавчих актів України, зокрема Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.92 N 26-92 (26-92) , не може бути об'єктом оренди, є підставою для визнання таких договорів недійсними згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до статті 48 ЦК Української РСР (діяв на момент укладення спірного договору) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

В пункті 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними"від 12.03.1999р. № 02-5/111 (v_111800-99) зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Бориспільської міської ради про визнання недійсним Договору оренди від 26.10.2002р., який укладений між Комунальним підприємством "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс" обґрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Проте, суд не погоджується із ствердженням позивача щодо фіктивності спірного договору оренди з огляду на наступне.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

З викладеного вбачається, що ознаками фіктивного правочину має бути : наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін; відсутність у сторін наміру дійсного наміру у сторін створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині. Тобто має місце лише імітація правочину, оскільки у діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину –спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

На підтвердження своїх доводів, позивач не надав до суду належних доказів укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором. Також, Позивачем не доведено належним чином наявності у сторін удаваних намірів при укладенні спірного договору.

Таким чином, суд вважає, що відсутні будь-які підстави стверджувати про наявність ознак фіктивності спірного договору, як підстави визнання його недійсним.

Також, суд не приймає до уваги доводи позивача, про недійсність договору через те, що він не містить істотних умов, які є обов’язковими для договору оренди комунального майна, з огляду на таке.

Відповідно до статті 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до судової практики, якщо в договорі відсутні істотні умови, він не може бути визнаний судом недійсним - такий договір вважається неукладеним.

Крім того, суд не погоджується з вимогою позивача щодо визнання недійсним спірного договору з моменту укладення, оскільки згідно статті 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Відповідно до п.3.2. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу). Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Саме до таких угод належать угоди, за якими майно передано у строкове платне володіння і користування, оскільки користування майном, що вже відбулося, можна припинити лише на майбутнє. (Аналогічна думка викладена в Постанові Верховного Суду України від 11.06.2002 р.).

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову частково та визнання недійсним на майбутнє Договору оренди від 26.10.2002р., укладений між Комунальним підприємством "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс".

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, на підставі ч.2 ст. 49 ГПК України державне мито стягується з відповідача 2 - Комунального підприємства "Бориспільське виробниче управління комунального господарства".

Керуючись ст. 49, 82- 85 ГПК України господарський суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним на майбутнє Договір оренди від 26.10.2002р., укладений між Комунальним підприємством "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс".

3. Стягнути з Комунального підприємства "Бориспільське виробниче управління комунального господарства" (08300, м.Бориспіль, вул..Котовського, 128 А, код ЄДРПОУ 03363720) на користь Бориспільської міської ради (08300, м.Бориспіль, вул..Київський шлях, 72, код ЄДРПОУ 04054903) 85,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.