ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
08.08.2005 Справа N 212/18-05
Суддя господарського суду Київської області розглянув справу
за позовом аеропорту до Бориспільської об'єднаної державної
податкової інспекції (далі - ОДПІ)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ОДПІ від
14.05.2005 р. за участю представників сторін.
СУТЬ СПОРУ:
Аеропорт (далі - позивач) звернувся до господарського суду
Київської області з позовною заявою до ОДПІ (далі - відповідач)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ОДПІ від
14.05.2005 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі
447827,64 грн. за порушення порядку здійснення розрахунків в
іноземній валюті.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує відсутністю
перевищення 90-денного терміну поставки продукції, встановленого
для здійснення імпортних операцій, оскільки несвоєчасна поставка
іноземним контрагентом продукції сталась внаслідок форс-мажорних
обставин, які перешкодили вчасно укомплектувати та поставити
передплачений товар.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не
визнали та просили в його задоволенні відмовити повністю. Свою
позицію відповідач виклав у відзиві на позовну заяву, в якому
посилається на правомірність застосування штрафних санкцій за
порушення порядку здійснення розрахунку в іноземній валюті
виходячи із суті податкового роз'яснення щодо застосування норм
ст. 4 Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті",
затвердженого наказом ДПАУ від 23.10.2002 р. N 505 ( v0505225-02 ) (v0505225-02)
(далі - Наказ N 505), та сумнівності форс-мажорних обставин,
оскільки вони мають бути підтверджені висновком ТПП України.
Представник позивача в судовому засіданні 02.08.2005 р.
заперечив стосовно доводів представників відповідача, викладених у
відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи це тим, що Наказ N 505
( v0505225-02 ) (v0505225-02)
не відповідає законодавству України, а саме Закону
України від 16.04.91 р. N 959-XII ( 959-12 ) (959-12)
"Про
зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон про ЗЕД) та Митному
кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
(далі - Кодекс), а також посилаючись на
те, що форс-мажорні обставини, які мали місце при виконанні
зобов'язань за договором від 29.06.2004 р. N 02-27.2-1 між
аеропортом та фірмою (Швейцарія), підтверджуються належними
документами, які надані суду, зокрема, висновком Фрайбурзької ТПП,
тобто країни, де відбулись форс-мажорні обставини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін, дослідивши подані ними докази, господарський
суд В С Т А Н О В И В:
З 06.12.2004 р. по 08.12.2004 р. ОДПІ проводилась позапланова
документальна перевірка з питань дотримання валютного
законодавства в аеропорту за період з 29.06.2004 р. по
08.12.2004 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем
90-денного терміну надходження імпортної частини контракту в сумі
240840 швейцарських франків з затримкою 62 дні та 834084
швейцарських франків з затримкою 23 дні, чим порушено норми ст. 2
Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
"Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон
N 185). За результатами позапланової перевірки ОДПІ було прийнято
податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 р. про застосування
до позивача штрафних санкцій в розмірі 447827,64 грн. відповідно
до ст. 4 Закону N 185.
Позивач вважає, що затримка в поставці імпортної частини
контракту сталася не з його вини, а внаслідок дії форс-мажорних
обставин. Крім того, визначений в акті перевірки термін затримки
поставки необґрунтований, оскільки фактично вантаж перетнув митну
територію України до 03.11.2004 р. Тому, не погоджуючись з
висновками перевіряючих та застосованими штрафними санкціями,
позивач звернувся до суду про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 14.05.2005 р. про застосування штрафних
санкцій в розмірі 447827,64 грн. як необґрунтованого.
Як встановлено матеріалами справи:
- 29.06.2004 р. між аеропортом та фірмою (Швейцарія) було
укладено договір щодо поставки товару згідно зі специфікацією.
Згідно з розділом 4 договору оплата товару здійснюється у формі
безвідкличного документарного акредитиву на умовах, передбачених
договором;
- позивач здійснив на користь постачальника фірми (Швейцарія)
такі авансові платежі за порушення 90-денного терміну поставки
товару, за якими ОДПІ нараховано штрафні санкції: 09.07.2004 р. -
240840,00 швейцарських франків; 17.08.2004 р. - 834084,00
швейцарських франків. Кінцевий строк поставки з урахуванням
90-денного терміну від дати платежу становив відповідно
07.10.2004 р. та 15.11.2004 р.;
- штрафні санкції за порушення 90-денного терміну поставки
від дати платежу нараховані відповідачем згідно із ст. 4 Закону
N 185 ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
на суму авансу 240840,00 швейцарських франків
за період з 08.10.2004 р. по 08.12.2004 р. та на суму авансу
834084,00 швейцарських франків - з 16.11.2004 р. по 08.12.2004 р.;
- товар згідно з специфікацією до договору від 29.06.2004 р.
поставлено позивачу на умовах DDU (аеропорт (Україна)
2 та 3 листопада 2004 р., про що свідчать товарно-супровідні
документи (рахунки N L04231004W/D, N L04231004W/B, N L04231004W/F,
N L04231004W/E, N L04231004W/A, N 04/191004/TL/B та міжнародні
транспортні накладні N BU 34830.6032, N BU 34830.6033,
N BU 34830.6034, N BU 34830.6035, N BU 34830.6036,
N BU 34830.6037) з відтиском печаток митниць "Під митним
контролем" (копії долучені до матеріалів справи).
Відповідач вважає, що датою поставки товару є дата оформлення
ВМД типу ІМ-40 на товар, що імпортується, в порядку, передбаченому
Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою
КМУ від 09.06.97 р. N 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
.
Суд не може погодитись із зазначеними доводами відповідача,
враховуючи таке.
Відповідно до ст. 2, 4 Закону N 185 ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
пеня
стягується у випадку перевищення 90-денного строку поставки товару
за імпортною операцією.
Згідно із ст. 1 Закону про ЗЕД ( 959-12 ) (959-12)
імпорт - це купівля
українськими суб'єктами ЗЕД у іноземних суб'єктів господарської
діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на
територію України. Моментом здійснення імпорту є момент перетину
товаром митного кордону України або переходу права власності на
товар, що імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до ст. 6 Кодексу ( 92-15 ) (92-15)
межі митної території
України є митним кордоном України, митний кордон України співпадає
з державним кордоном України. Статтею 43 Кодексу передбачено, що
митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну
територію України (фактичне перетинання митного кордону) та
розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону
України.
Позивач надав суду докази фактичного надходження на митну
територію України імпортної частини контракту 2 та
3 листопада 2004 р., про що свідчать відтиски на товаросупровідних
документах "Під митним контролем".
Відповідач, посилаючись на Наказ N 505 ( v0505225-02 ) (v0505225-02)
, датою
імпорту вважає дату надходження товару на митну територію України,
фактичного перетину ним митного кордону України, що
підтверджується проставленням відтиску штампа на CMR,
товаросупровідних документах і означає початок перебування товару
під митним контролем, але при обов'язковій наявності ВМД
( 574-97-п ) (574-97-п)
типу ІМ-40, тобто пропуску через митний контроль.
Однак, як встановлено судом, товар, що перебуває під митним
контролем України, є фактично ввезеним на митну територію України,
тобто таким, що перетнув митний кордон, штамп "Під митним
контролем" з відповідною датою посвідчує факт і дату перетину
митного кордону України.
Слід також зазначити, що відповідно до пп. 4.4.2 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта, при
оцінці судом доказів, наданих органом стягнення, податкове
роз'яснення не має пріоритету над іншими доказами або іншими
експертними оцінками. А відповідно до пп. 4.4.1 ст. 4 цього Закону
у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта або
коли норми різних законів чи нормативно-правових актів припускають
неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або
контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття
рішення на користь як платника податків, так і контролюючого
органу, рішення приймається на користь платника податків.
Висновки перевіряючих ґрунтуються на Наказі
N 505 ( v0505225-02 ) (v0505225-02)
, однак такі висновки суперечать
законодавству України, а саме Закону про ЗЕД ( 959-12 ) (959-12)
та Кодексу
( 92-15 ) (92-15)
, які визначають датою поставки товарів за імпортними
операціями факт перетинання товаром, що постачається, митного
кордону України, а не оформлення ВМД ( 574-97-п ) (574-97-п)
типу ІМ-40.
Відповідно до ст. 6 Закону N 185 ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, якщо
перевищення 90-денного терміну обумовлено виникненням
форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на
весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня,
наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням
форс-мажорних обставин є відповідна довідка ТПП або іншої
уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони
договору або третьої країни відповідно до умов договору.
На підтвердження форс-мажорних обставин позивачем надано лист
фірми (Швейцарія) від 28.01.2005 р., який затверджено печаткою
компетентного держоргану Швейцарії (ТПП) та легалізовано згідно з
вимогами Гаазької конвенції від 05.10.61 р. ( 995_082 ) (995_082)
, в якому
зазначено, що причиною перевищення 90-денного терміну в поставці
товару були форс-мажорні обставини, що тривали з 23.08.2004 р. по
25.10.2004 р. За таких обставин кінцевий термін поставки товару
повинен бути продовжений на 60 календарних днів. У зв'язку з чим
кінцевим 90-денним терміном поставки товару від дати виплати
авансу згідно з контрактом від 29.06.2004 р. є: на суму авансу
240840,00 швейцарських франків - 13.12.2004 р., на суму авансу
834084,00 швейцарських франків - 18.01.2005 р.
Посилання відповідача на недостатність доказів форс-мажорних
обставин, оскільки вони видані не ТПП України чи не затверджені
нею, суд вважає безпідставним, оскільки форс-мажорні обставини
сталися не на території України і не з українським контрагентом,
вимоги про затвердження довідки ТПП України законодавством не
передбачено, а надані позивачем докази відповідають вимогам ст. 6
Закону N 185 ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Таким чином, строк поставки товару за спірним контрактом на
підставі ст. 6 Закону N 185 ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
продовжується на 60
днів, і оскільки товар перетнув митний кордон України
2, 3 листопада 2004 р., зазначений в ст. 2 Закону термін поставки
не вважається простроченим.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним нарахування
штрафних санкцій за період з 08.10.2004 р. по 08.12.2004 р. на
суму авансу 240840,00 швейцарських франків та з 16.11.2004 р. по
08.12.2004 р. на суму авансу 834084,00 швейцарських франків,
оскільки перевищення 90-денного строку поставки з дати виплати
авансу обумовлено виникненням форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає
тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
За таких обставин, враховуючи безпідставність застосування до
позивача штрафних санкцій за порушення розрахунків в іноземній
валюті, зважаючи на те, що при прийнятті оскаржуваного податкового
повідомлення-рішення від 14.05.2005 р. відповідачем не враховано
положення ст. 1 Закону про ЗЕД ( 959-12 ) (959-12)
та ст. 6 Закону N 185
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 436-15 ) (436-15)
держмито та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 4, 49, 82-85 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ОДПІ від
14.05.2005 р. про застосування штрафних санкцій в сумі
447827,64 грн.
Суддя А.Кошик