ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
05.01.2005 Справа N 2/351
Господарський суд Рівненської області, розглянувши матеріали
справи за позовом ТОВ "Р" до відповідача - Рівненської ОДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Позивач просить визнати недійсними повідомлення-рішення
Рівненської ОДПІ від 11.11.2004 р. N 0001462341/0/23-124 про
донарахування податку на прибуток 8188 грн. та 8041 грн. штрафних
(фінансових) санкцій за непрямими методами, N 0001472341/0/23-124
про донарахування 72527 грн. податку на прибуток та 58812 грн.
штрафних (фінансових) санкцій.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує так:
По-перше, здійснюючи господарську діяльність, позивач
придбавав соняшникову олію. Олію піддавали переробці (проведено
фільтрацію) для підвищення її якісних характеристик. Процент
технологічних втрат (вихід готової продукції після переробки
сировини) під час виробничого процесу переробки наведено на
стор. 10 акта перевірки. Відповідно до нормативу втрат сировини,
затвердженого Виробничим технологічним регламентом на виробництво
олії соняшникової рафінованої вибіленої вимороженої дезодорованої
потужністю 20 т на добу, позивач відображав валові витрати на
підставі пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, який передбачає, що до складу
валових витрат належать суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) та охороною праці.
Під час проведення перевірки всі документи, що підтверджують
факт проведення фільтрації, надавалися.
В акті перевірки з посиланням на пункт 1.3 Міждержавного
стандарту ГОСТ 1129-93 зроблено висновок про продаж придбаної олії
як товару (тобто без переробки) невстановленому кінцевому
споживачеві. Технологічні втрати податковою службою включені до
валового доходу та нарахований податок на додану вартість.
Позивач вважає висновок відповідача про продаж олії (як
товару) надуманим та таким, що суперечить чинному законодавству.
Такий надуманий висновок ліг в основу нарахування відповідачем
податків за непрямими методами.
Відповідно до пп. 4.3.1 ст. 4 Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" (далі - Закон N 2181), якщо контролюючий орган
не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків згідно з пп. "а" пп. 4.2.2 ст. 4 Закону у
зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження фізичної
особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від
надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо
неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з
неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю
визначених законодавством первинних документів, сума податкових
зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим
методом. Цей метод може застосовуватися також у разі, якщо
декларація була подана, але під час документальної перевірки, що
проводиться контролюючим органом, платник не підтверджує
розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у
порядку, передбаченому законодавством.
Під час документальної перевірки жодної із наведених
обставин, що зобов'язувала чи давала право відповідачу
застосовувати непрямі методи, встановлено не було. Фактичне
місцезнаходження підприємства відоме, всі відомості, передбачені
законодавством, надавалися, податковий облік ведеться, первинні
документи, що підтверджують дані податкового обліку, надавалися
перевіряючим, і ці документи підтверджують дані, наведені у
декларації. Таким чином, контролюючий орган міг самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з
підпунктом "а" пп. 4.2.2 ст. 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, який
передбачає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі,
якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову
декларацію.
Позивач вважає, що непрямі методи відповідачем застосовано
незаконно і тим самим податкова служба порушила пп. 4.3.4 цієї ж
статті Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, де передбачено, що застосування
непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників
податків у випадках, не передбачених цим підпунктом, не
дозволяється.
Крім того, згідно з Методикою визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, затвердженою постановою КМУ від
27.05.2002 р. N 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
, метод економічного аналізу, що
зазначений в акті перевірки, базується на взаємозв'язку і
взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи,
валові витрати тощо), які характеризують господарську діяльність
платника податків, і застосовується, зокрема, для оцінки таких
елементів податкової бази, як обсяг виробництва та реалізації
продукції, які розраховуються виходячи з характеристик стану
виробничих потужностей, кількості використаних сировини,
матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції
оздоблення, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної
плати та інших елементів витрат виробництва і реалізації
продукції.
Якщо цей метод економічного аналізу застосовувати, як
зазначає Методика ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
, то з валових витрат, крім
технологічних втрат, слід було виключити нарахований фонд оплати
праці тим робітникам, які займалися переробкою олії, внески до
фондів соціального страхування, нараховані на цей фонд оплати
праці, та інші витрати, понесені підприємством для переробки.
Відповідач цього не зробив, бо на інші витрати є належно оформлені
первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а на
технологічні втрати, які чомусь включені до валових доходів,
первинні документи не складаються, оскільки платник податку має
керуватися нормативним документом, що розроблений і затверджений
державним органом.
Рішення про застосування непрямих методів визначення сум
податкових зобов'язань приймає керівник органу державної
податкової служби. У цьому рішенні обов'язково зазначаються
підстави його прийняття.
Позивач звертає увагу на те, що таке рішення N 3 прийняте
04.11.2004 р. за один день до закінчення перевірки (проводилася з
06.09.2004 р. по 05.11.2004 р.). Тобто два місяці перевірки таке
рішення не приймалося.
Щодо нарахування податку на додану вартість у зв'язку з
продажем непереробленої олії, позивач зазначає, що:
податок на додану вартість нараховується у розмірі 20% до
бази оподаткування, а об'єктом оподаткування ПДВ є операції з
продажу товару. Це випливає з пп. 3.1.1 ст. 3 та п. 4.1 ст. 4
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Нарахування цього податку, здійснене відповідачем, не відповідає
наведеним нормам Закону. Так, у валові доходи за непрямими
методами перевіряючі включили 28482 грн., а ПДВ безпідставно
нарахували у сумі 3990 грн.
По-друге, відповідач в акті перевірки вказав на порушення
підприємством п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з чим позивач не
погоджується. За даними перевірки балансова вартість запасів
станом на 01.07.2004 р. становить 2837201 грн., а за даними
платника податку, що вказані в декларації про прибуток
підприємства за I півріччя 2004 року, балансова вартість запасів
станом на 01.07.2004 р. становить 2836700 грн., що на 501,37 грн.
більше. Відповідачем ця різниця включена до валових доходів, що
підлягають оподаткуванню. При цьому в акті перевірки не
вказується, звідки перевіряючі отримали дані, тобто немає
посилання на документ, який став підставою для такого твердження
відповідача. Позивач стверджує про відсутність розбіжності у
501,37 грн. і підтвердженням цього є дані оборотно-сальдової
відомості, що ведеться на підприємстві, копія якої додається до
позовної заяви.
По-третє, в акті перевірки зазначається, що протягом
IV кварталу 2003 року та I півріччя 2004 року позивачем здійснені
витрати на транспортування товару. Без будь-якої аргументації
причин, безпідставно вказавши лише про відсутність зв'язку з
веденням господарської діяльності, відповідач виключив такі
транспортні витрати зі складу валових витрат на загальну суму
268791 грн.
Суд вважає, що відповідач порушив Порядок оформлення
результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового
та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -
юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами, затверджений наказом ДПА України від
16.09.2002 р. N 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
, де передбачено, що за кожним
відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного
законодавства у разі виявлення розбіжностей слід стисло викласти
зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті
нормативно-правових актів, що порушені платником податків,
зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської
діяльності платника податків, в якому це порушення здійснене, при
цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб
підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний
документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та
бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій),
та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту
порушення.
Позивач вважає, що зв'язок таких витрат із веденням
господарської діяльності підприємства очевидний, і п. 5.1 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підприємством не порушений, підтвердженням чого є
договори з ПП "М", ПП "К", ПП "Л".
По-четверте, відповідачем порушений Порядок координації
проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської
діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими
органами, затверджений постановою КМУ від 29.01.99 р. N 112
( 112-99-п ) (112-99-п)
, в частині строків проведення перевірки. Так,
зазначеним Порядком цей строк обмежений 30 робочими днями, крім
перевірок платників податків з річним сукупним валовим доходом
20 млн.грн. і більше, строки проведення яких можуть перевищувати
30 робочих днів. Сукупний річний валовий дохід позивача не досягає
встановленої постановою межі, тому продовження перевірки є
незаконним.
По-п'яте, відповідно до пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі, коли
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов'язання платника податків за підставами, викладеними в
абзаці "б" пп. 4.2.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків
зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми
недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з
податкових періодів, установлених для такого податку, збору
(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який
припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на
який припадає отримання таким платником податків податкового
повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% від такої
суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості
податкових періодів, що минули.
В оспорюваному податковому повідомленні-рішенні
N 0001462341/0/23-124 податок на прибуток визначено у сумі
8188 грн., а штрафні санкції - 8041 грн., що становить 98,2% від
донарахованого податку.
В оспорюваному повідомленні-рішенні N 0001472341/0/23-124
податок на прибуток нараховано у сумі 72527 грн., а штрафні
санкції - 58812 грн., що становить 81,1% від донарахованого
податку.
Отже, відповідач порушив пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідач позов заперечує. Свої заперечення обґрунтовує так:
У періоді, що перевіряється, позивач укладав договори
поставки та договори купівлі-продажу олії соняшникової
вищого/першого ґатунку відповідно до ГОСТ 1129-93 (ДСТ 1129-93) з
постачальниками. Під час проведення перевірки відповідач брав до
уваги документи, що стали підставою оприбуткування позивачем
нерафінованої олії ГОСТ 1129-93. Проводилась зустрічна перевірка
одного з постачальників ТОВ "Р" ТОВ ТД "ОЖК", за наслідками якої
було встановлено, що відповідно до договорів від 21.05.2004 р.
N 1812-10040525722 та від 02.06.2004 р. N 1812-10040602748 олія
соняшникова придбавалася позивачем нерафінована першого ґатунку
наливом українського походження, що відповідає за якістю
ГОСТ 1129-93, про що свідчить карточка рахунку 36 від
01.05.2004 р. до 30.09.2004 р., з якої відповідно вбачається, що
ТОВ "ОЖК" здійснювало продаж олії нерафінованої. Крім того,
відповідачем була проведена перевірка контрагента ТОВ "Р" -
ТОВ ТД "ОЖК" та встановлено, що відповідно до договору поставки
від 27.04.2004 р. ДП "КМТ-О" поставляє ТД "ОЖК" олію соняшникову
нерафіновану пресову (далі - товар), що відповідає за якістю
ГОСТ 1129-93 у кількості 1500, що підтверджується договором
поставки від 27.04.2004 р. та специфікацією N 2 до договору
поставки від 27.04.2004 р. N П-904/18-ОЖ.
Довідка від 19.10.2004 р. свідчить про результати проведення
зустрічної перевірки ДП "КМТ-О" спільного українсько-російського
підприємства у формі ЗАТ "КМТ" з питань взаєморозрахунків з
ТОВ ТД "ОЖК" за квітень 2004 року, з якої, відповідно, вбачається,
що ДП "КМТ-О" займається статутною діяльністю, а саме: переробка
продукції на давальницьких умовах на ВАТ "Вінницький ОЖК".
Пунктом 2 довідки про проведення зустрічної перевірки вбачається,
що ДП "КМТ-О" ЗАТ СУРП "КМТ" укладено договір поставки з
ТОВ ТД "ОЖК" від 27.04.2004 р. На виконання умов договору
ДП "КМТ-О" відвантажено ТОВ ТД "ОЖК" олійно-жирову продукцію за
такими накладними: податкова накладна від 30.04.2004 р. N 258 на
загальну суму 6422844,77 грн. ДП "КМТ-О" є виробником
відвантаженої продукції. Переробка здійснюється на давальницьких
умовах на ВАТ "Вінницький ОЖК" та на ВАТ "Чернівецький ОЖК".
У довідці про результати зустрічної перевірки
взаєморозрахунків ТОВ ТД "ОЖК" з ТОВ "Р" за травень - червень
2004 року зазначено, що на підставі договору від 21.05.2004 р.
N 1812-10040525722 позивачу відвантажено олію соняшникову
нерафіновану.
У довідці від 01.10.2004 р. "Про результати позапланової
перевірки ТОВ ТД "ОЖК" з питань взаємовідносин з ТОВ "Р" за період
травень - червень 2004 року зазначено, що підприємство, яке
перевіряється, є посередником продукції, а постачальником
реалізованої продукції є ДП "КМТ-О" СУРП ЗАТ "КМТ" м. Вінниця. На
стор. 5 акта зазначено, що продукція придбана за податковими
накладними від 30.04.2004 р. N 258 на загальну суму
6422844,77 грн. у кількості 1500. З податкових накладних,
починаючи з 29.05.2004 р. до 30.06.2004 р. вбачається, що
ТОВ ТД "ОЖК" продало, а ТОВ "Р" придбало олію соняшникову
нерафіновану. Податкова накладна від 30.04.2004 р. N 258 свідчить
про придбання ТОВ ТД "ОЖК" від ДП "КМТ-О" СУРП ЗАТ "КМТ" олії
соняшникової нерафінованої пресованої.
02.06.2004 р. та 21.05.2004 р. позивачем з ТОВ ТД "ОЖК"
укладено договори на купівлю олії соняшникової нерафінованої
першого ґатунку наливом українського походження, що відповідає за
якістю ГОСТу 1129-93 (далі - товар).
Згідно з міждержавним стандартом, що введений в дію як
Державний стандарт України наказом Держстандарту України від
19.06.96 р. з 01.01.97 р. натомість ГОСТ 1129-73, цей стандарт
поширюється на соняшникову олію. Згідно з п. 1.3 вбачається, що
для поставки до торгової мережі та на підприємства призначається
олія соняшникова нерафінована вищого та першого сортів.
Фактично при оприбуткуванні товару позивачем здійснювався
запис у бухгалтерському обліку на субрахунок 201 (сировина), а
потрібно - на субрахунок 28 (товари).
Отже, установлено заниження суми валових доходів на обсяги
продажу товарів та податкових зобов'язань з податку на додану
вартість. Перевіркою не встановлено реалізації кінцевим споживачем
олії нерафінованої. Сума заниження становить за 2003 рік
21334,90 грн., за перше півріччя 2004 року - 6645,76 грн.
Згідно з п. 20.1 ст. 20 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відповідальність за
правильність нарахування, своєчасність сплати податку та
дотримання податкового законодавства несе платник податку у
порядку та розмірах, визначених законом.
06.09.2004 р. виписано посвідчення N 141/1069-100 та від
06.09.2004 р., які продовжено 11.10.2004 р. на 23 робочі дні.
Доказом підтвердження такого продовження є письмовий дозвіл ДПА у
Рівненській області від 11.10.2004 р., який буде наданий для
огляду в судовому засіданні.
Згідно з нормою ст. 2 постанови КМУ від 29.01.99 р. N 112
( 112-99-п ) (112-99-п)
під час погодження проведення планових виїзних
перевірок пріоритетними визнаються встановлені органами ДПС
строки, які не перевищують 30 робочих днів, крім перевірок
суб'єктів підприємницької діяльності з річним сукупним валовим
доходом 20 млн.грн. і більше, строки проведення яких можуть
перевищувати 30 робочих днів. Продовження строків проведення
перевірки здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу
вищого рівня. Згідно з нормами постанови КМУ відповідальність за
погодження пріоритетних строків не передбачена.
Як убачається з акта перевірки, підставою для застосування
непрямих методів є розбіжність даних, заявлених позивачем у
податковій декларації на прибуток підприємства, з даними, що не
відповідають дійсності, а саме: за 2003 рік за даними платника -
18145100, заданими перевірки - 18166435, за 2004 рік на суму
11242500 за даними перевірки - 11249647.
Згідно з пп. 4.3.1 ст. 4 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
непрямий
метод може застосовуватися також у разі, якщо декларація була
подана, але під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені в декларації, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством.
У господарському суді буде наданий до огляду розрахунок
штрафних фінансових санкцій у розмірах за кожним із податків.
Згідно зі ст. 8 Методики визначення податкових зобов'язань за
непрямими методами ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
перевіряючими застосовано метод
економічного аналізу для оцінки елемента податкової бази - обсягів
виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), валових доходів
і валових витрат, які розраховуються з урахуванням оцінки
інформації про провадження господарської діяльності платника
податків, отриманої з інших джерел відповідно до законодавства.
Отже, відповідач вважає, що він правомірно застосував
непрямий метод визначення податкового зобов'язання, оскільки є
посилання на нормативні документи та письмові докази, що предметом
договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ ТД "ОЖК" та
ДП "КМТ-О" СУРП ЗАТ "КМТ" та позивачем, є олія нерафінована ГОСТ
першого ґатунку наливом українського походження, що відповідає за
якістю ГОСТ 1129-93. Отже, відповідач звертає увагу суду, що
нараховані податкові зобов'язання винятково за фактом продажу олії
ГОСТ 1129-93, тому донарахування з інших підстав, зокрема, які
наведені в акті перевірки на стор. 10, відсутні.
Донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток
за I півріччя 2004 року на суму 501,37 грн. Відповідно до частини
другої ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
керівники та відповідні посадові особи юридичних осіб
і фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними
податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань
оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги
державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень
законів про оподаткування і підписати акт про проведення
перевірки.
Суд вважає, що позивачем у I півріччі неправильно визначено
убуток покупних матеріалів за рахунком 26 "Готова продукція" на
суму 501,37 грн. За даними перевірки балансова вартість запасів на
початку звітного року становила 1824700 грн., балансова вартість
запасів на кінець звітного періоду - 2837201 грн., запаси,
використані не в господарській діяльності, - 52000 грн., приріст
ТМЦ - 1064501 грн. За даними декларації за перше півріччя
2004 року балансова вартість запасів на початок року становила
1824700 грн., на кінець звітного періоду - 2836700 грн.
Відповідач пояснює зазначене тим, що згідно з наданим для
перевірки позивачем звітом про переміщення товарів на складах
(протягом 01.06.2004 - 30.06.2004 р.) вбачається таке: готова
продукція (олія нерафінована) становить 7918 грн. Платник
відображав на виконання п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" вартість запасів, при цьому
зменшуючи на суму технологічних витрат відповідно 0,66% та 1,45%.
Проте відповідач вважає, що оприбуткування продукції на складах
має відбуватися в порядку, встановленому п. 5.9 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
тобто повністю за ціною придбання, а не за різницею суми
технологічних втрат та суми придбання, тому податковим органом
донараховано суму податкового зобов'язання винятково на підставі
документів, які були підставою для ведення приросту (убутку)
продукції.
Щодо виключення з валових витрат відповідач пояснив таке:
Протягом IV кварталу 2003 року позивач відносив до складу
валових витрат витрати, пов'язані з поставкою товару, отриманого
від приватних підприємців: "К", "М", "Л". Доставка товару
здійснювалася транспортними засобами приватних підприємців та
залізничним транспортом коштом ТОВ "Р". У видаткових накладних на
відвантаження товару та податкових накладних зазначено адресу
постачальників.
Відповідач вважає, що позивач не надав доказів понесених ним
витрат. Тому вони виключені податковим органом.
Давши оцінку матеріалам справи, доводам сторін, господарський
суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких
підстав:
У судовому засіданні були оглянуті надані сторонами додаткові
докази, зазначені в поясненнях та у відзиві на позовну заяву
(договори, акти, довідки зустрічних перевірок тощо).
Ухвалою господарського суду від 23.12.2004 р. Рівненській
ОДПІ повернуто без розгляду зустрічний позов про визнання суми
податкового зобов'язання із підстав ненадіслання ТОВ "Р" належної
копії зустрічного позову.
Господарським судом установлено, що ТОВ "Р" як суб'єкт
підприємницької діяльності спеціалізується на виробництві
неочищеної олії та жирів, виробництві рафінованої олії та жирів,
неспеціалізованій оптовій торгівлі продуктами харчування, напоями
та тютюновими виробами, що вбачається з довідки ЄДРПОУ,
Виробничого технологічного регламенту самого акта перевірки
податкового органу від 08.11.2004 р., господарських договорів.
Тому помилковим є висновок податкової інспекції, викладений у
службовій записці від 04.11.2004 р. N 79 начальником відділу
галузевих перевірок на ім'я начальника податкового органу, про
потребу застосування непрямих методів на підставі того, що під час
оприбуткування товару (олії соняшникової) ТОВ "Р" здійснювало
запис у бухгалтерському обліку "Дебет рахунку" 201 (сировина), а
потрібно "Дебет рахунку" 28 (товари), та про те, що підприємство
"Р" неправомірно списувало процент технологічних втрат на
виготовлення олії нерафінованої в розмірі 0,66% та 1,45% на
витрати виробництва, відповідно до нормативів втрат сировини в
процесі переробки олії соняшникової (нерафінованої), чим завищено
валові витрати підприємства.
Господарський суд погоджується з доводами позивача про те, що
податковий орган незаконно застосовував непрямі методи для
визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку
на додану вартість. Таке твердження базується на нормі пп. 4.3.1
ст. 4 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Службова записка начальника відділу галузевих перевірок (від
04.11.2004 р. N 79), яка стала підставою для прийняття рішення
начальником Рівненської ОДПІ про застосування непрямих методів
визначення сум податкових зобов'язань ТОВ "Р" (від 04.11.2004 р.
N 4), містить твердження перевіряючих про відсутність визначених
законодавством первинних документів.
При цьому не зазначено, яких саме документів бракувало.
Як свідчать довідки, акти зустрічних перевірок, надані самим
податковим органом, зустрічні перевірки з постачальником олії
(сировини) та покупцем олії (товару) були проведені до винесення
рішення про застосування непрямих методів, тому потреби у
застосуванні непрямих методів об'єктивно не було. Жодних порушень
зустрічні перевірки не встановили.
Крім того, і в цих документах, і в актах перевірки, і в
письмових поясненнях відповідач наводить лише останню частину
зазначеного підпункту Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
як підставу для
застосування непрямих методів, ігноруючи при цьому перелік умов,
що дають дозвіл на таке.
Відповідач стверджує (стор. 13 акта перевірки та у письмових
поясненнях), що підставою для застосування непрямих методів стало
не підтвердження позивачем розрахунків, наведених у декларації,
наявними документами обліку.
Інакше кажучи, відповідач вказує на те, що до складу валових
витрат підприємство віднесло технологічні втрати з переробці олії,
які документально не підтверджені.
Однак на стор. 13 акта перевірки відхилення за 2003 рік
зазначене в сумі 21335 грн. та за I півріччя 2004 року - 7147 грн.
а всього - 28482 грн. Це відхилення визначено за непрямими
методами, що підтверджено самою податковою службою на стор. 14
акта перевірки.
У судовому засіданні представник відповідача звернув увагу
суду саме на ці розрахунки, які стали підставою для застосування
непрямих методів.
Отже, можна зробити висновок, що підставою для застосування
непрямих методів податковою службою стало відхилення, визначене
нею за тими самими непрямими методами.
Господарський суд вважає, що позивач правомірно включив
вартість технологічних втрат до валових доходів.
При цьому первинні бухгалтерські документи не складаються, бо
позивач керувався Виробничим технологічним регламентом на
виробництво олії соняшникової рафінованої вибіленої вимороженої
дезодорованої потужністю 20 т на добу, розробленим спеціально для
позивача приватним підприємством багатогалузевою фірмою "Харчові
технології", погодженим з Українським науково-дослідним інститутом
масел і жирів, від 05.07.2001 р. наказом N 16 "Про впровадження
технологічного процесу фільтрації олії" та Технологічною
інструкцією процесу фільтрації. Всі документи, що описують основні
технологічні стадії процесу, процент технологічних втрат під час
переробки сировини, перевіряючий надавав, що підтверджується на
стор. 9, 10, 11 акта перевірки.
Тобто підприємство не встановлює вартості технологічних
втрат, а керується нормативним документом.
Отже, розрахунки, наведені у декларації, підтверджені саме
тим нормативним документом, що зазначений перевіряючими в таблиці
1 на стор. 10 акта перевірки. На перевірку були надані всі
документи первинного обліку, що підтверджують валові витрати
підприємства, зокрема, і технологічні втрати.
Отже, податковим органом порушено вимоги пп. 4.3.4 ст. 4
Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Картка рахунку N 631 господарських операцій між позивачем та
товариством ТД "ОЖК", договори від 25.05.2004 р., від
03.06.2004 р. на загальну суму 459000 грн. свідчать про те, що
позивач отримував олію у ТОВ "ТД "ОЖК" (м. Вінниця) лише у червні
2004 р. згідно з двома договорами від 25.05.2004 р. та
03.06.2004 р., а розрахунки в акті перевірки зроблено з січня
2003 року по червень 2004 року, тобто за півторарічний період ще
до фактичного отримання олії від цього постачальника.
Крім того, згідно з даними складського обліку (копія звіту
про переміщення товарів на складах додається) нерафінована олія,
про яку зазначено перевіряючими в акті, не здавалася на склад ані
у травні 2004 року, ані у червні 2004 року, тому вказувати на
продаж того, що не вироблялося у цей період, абсурдно.
Ці факти свідчать про безпідставність і надуманість висновків
відповідача щодо продажу позивачем невстановленому кінцевому
споживачу нерафінованої олії, отриманої від ТОВ ТД "ОЖК".
Олія, що купувалася і продавалася, відповідає за якістю
ГОСТ 1129-93. Саме на цей документ (п. 13) посилається відповідач,
стверджуючи про продаж олії без її фільтрації.
Господарський суд вважає необґрунтованим застосування
державного стандарту для такого висновку, позаяк Закон України
"Про стандартизацію" ( 2408-14 ) (2408-14)
дає визначення понять
функціонування певних документів, що вже згадувалися, а саме:
нормативний документ - документ, який установлює правила,
загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх
результатів. Цей термін охоплює такі поняття, як "стандарт",
"кодекс усталеної практики" та "технічні умови";
стандарт - документ, що встановлює для загального і
багаторазового застосування правила, загальні принципи або
характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з
метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній
галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу;
технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги,
яким мають відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні
умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим
документом;
технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий
органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до
продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на
стандарти, чи відтворює їх зміст.
Відповідно до Декрету КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію"
( 46-93 ) (46-93)
державні стандарти України містять обов'язкові вимоги,
зокрема такі, як вимоги, що забезпечують безпеку продукції для
життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і
взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища і
вимоги до методів випробувань цих показників; вимоги техніки
безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми
і правила; метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що
забезпечують достовірність і єдність вимірювань, положення, що
забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення,
експлуатації (застосування) продукції.
Отже, застосування державного стандарту якості продукції у
податкових цілях неправомірно.
Відповідач в акті перевірки заперечує проведення процесу
фільтрації олії, а стверджує про її продаж без переробки. Суму
технологічних втрат відповідач включив до валових доходів з
нарахуванням ПДВ. При цьому зі складу валових витрат витрати з
переробки, зокрема і технологічні втрати, не включені, що дає
можливість стверджувати про неоднозначність думки самих
перевіряючих.
У разі виникнення спору з контролюючим органом під час
документальної перевірки щодо віднесення до складу валових витрат
затрат із транспортування олії, придбаної у приватних підприємців,
директором ТОВ були надіслані листи до зазначених контрагентів у
зв'язку з тим, що перевіряючі вказували про подвійне відображення
цих транспортних витрат у двох сторін договору. Таке твердження
перевіряючих спростоване самими приватними підприємцями.
Позивач надав для огляду копії договорів та первинні
документи бухгалтерського обліку, які свідчать про транспортування
придбаної олії перевізниками для ТОВ "Р". Витрати з перевезення
сировини підприємством правомірно відносилися до складу валових
витрат, оскільки вони пов'язані з веденням господарської
діяльності.
В акті перевірки на стор. 1 зазначено про перерву в роботі з
06.10.2004 р. по 04.11.2004 р. Тобто перерва в роботі тривала
майже місяць. Перевірка мала закінчитися 06.10.2004 р. і саме
цього дня підприємство мало отримати акт перевірки, натомість
перевірка була продовжена 11.10.2004 р. уже після її закінчення.
Рішення про подовження терміну перевірки підприємству не вручено,
підприємству не було повідомлено про подовження терміну перевірки.
Такі факти свідчать про порушення процесу проведення
перевірок, зазначених чинним законодавством з боку контролюючого
органу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 82-84, 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити. Визнати недійсними від моменту
прийняття повідомлення-рішення Рівненської ОДПІ від 11 листопада
2004 року N 0001452341/0/-124, N 0001462341/0/23-124,
N 0001472341/0/23-124.
Суддя