Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(Рішення скасовано на підставі
постанови Київського апеляційного господарського суду
( sp02/311-2 ) (sp02/311-2)
від 10.12.2003)
24.10.2003 р.
За позовом Закритого акціонерного товариства "ХХХ"
До Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи Т.
Про стягнення 1226765,80 грн.
Представники:
Від позивача присутній
Від відповідача присутній
Рішення винесено відповідно до ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Обставини справи:
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми
основного боргу у розмірі 1226765,80 гривень. Свої позовні вимоги
позивач грунтує на тому, що відповідач, отримавши товар за
договором купівлі-продажу на загальну суму 2942722,09 гривень,
сплатив лише частину його вартості в розмірі 1220414,00 гривень та
повернув позивачеві товар на суму 495542,29 гривень.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, позовних вимог не визнав
(докладніше див. відзив па позов та доповнення).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази
та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд
м. Києва, -
Встановив:
ХХ.01.2001 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір
купівлі-продажу N Х, згідно з умовами якого, позивач поставляв
товари, а відповідач приймав та сплачував вартість отриманих
товарів. Пунктом 3.2. зазначеного договору N Х було встановлено,
що відповідач зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого
позивачем товару по мірі реалізації.
Позивач вважає момент виникнення зобов'язання відповідача по
оплаті отриманих товарів не визначеним, і зазначає, що в такому
випадку, у відповідності до статті 165 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
відповідач повинен був виконати вимоги щодо сплати товару в
семиденний строк з дня пред'явлення відповідної вимоги. Довірена
особа позивача своїм листом N ХХХ-2003 від ХХ.08.2003 р. вимагала
сплатити заборгованість на рахунок позивача до ХХ.08.2003 р. Суд
не може погодитися з таким твердженням, оскільки вважає, що момент
оплати був визначений саме умовами договору, а змінювати умови
договору в односторонньому порядку заборонено нормами діючого
законодавства України. Позивач не надав суду доказів виявлення
нереалізованих товарів відповідача, а тому і твердження про
настання строку оплати безпідставні.
Відповідач надав суду докази укладення додаткової угоди між
позивачем та відповідачем щодо дії договору N Х від ХХ.01.2001 р.,
яка була укладена шляхом обміну листами - листом відповідача від
ХХ.01.2001 р. на ім'я позивача та листом позивача від ХХ.01.2001
р. на ім'я відповідача, - що відповідає положенням статті 154 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
. У вказаних листах позивач та відповідач
дійшли згоди про те, що позивач бере на себе зобов'язання по
відшкодуванню за свій рахунок витрат, пов'язаних з реалізацією
відповідачем товарів, отриманих від позивача. Відповідач також
надав суду доказів факту несення позивачем зазначених витрат, які
погоджувались актами звірки взаєморозрахунків між позивачем та
відповідачем. Вказані акти були складені за періоди з ХХ.01.2001
р. до ХХ.12.2001 р., з ХХ.01.2002 р. до ХХ.12.2002 р. та з
ХХ.01.2003 р. до ХХ.03.2003 р.
У своєму поясненні від ХХ.10.2003 р. позивач посилається на те, що
у листах від ХХ.01.2001 р. та ХХ.01.2001 р. позивач та відповідач
не визначили суттєві умови угоди, а отже позивач вважає вказану
угоду неукладеною. З ним суд не може погодитись, оскільки згідно
положень статті 153 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
суттєвими умовами угоди
є ті, що визнані такими за законом або сторонами угоди. Більш
того, позивач не повідомив відповідача про недійсність укладеної
угоди, а підтвердив дійсність угоди своїми діями.
Відсутність вказаних листів в документах позивача може
стверджувати лише про неналежне ведення позивачем документообігу,
що підтверджується позивачем у клопотанні від ХХ.10.2003 р., що
попередній керівник ЗАО "ХХХ" був звільнений за недбале виконання
своїх обов'язків. Але це не може бути підставою для оскарження
наявних відносин сторін, відповідно до яких позивач брав на себе
відшкодування витрат, пов'язаних з продажем відповідачем товарів.
Посилання позивача на відсутність у листі позивача від ХХ.01.2001
р. даних про реєстрацію в реєстрі вхідних та вихідних документів
позивача та відсутність печатки позивача на листі, не приймається
судом як підстава для визнання угоди сторін неукладеною, оскільки
відповідач не повинен знати правила документообігу на підприємстві
позивача, а наявність печатки на документах такого роду не
передбачена положеннями чинного законодавства України, крім того,
в матеріалах справи є копії Заяв позивача до прокуратури Ш-го та
П-го районів м. Києва, підписаних керівником позивача ХХ.09.2003
р., на яких відсутня печатка позивача.
Виходячи з наведеного вимоги позивача с необгрунтованими та не
підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
суд
Вирішив:
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його прийняття.