ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
21.07.2003 Справа N 37/10
За позовом комунального підприємства (м. Нікополь) до
Нікопольської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
СУТЬ ПОЗОВУ:
Позивач просить визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 04.10.2002 р.
N 0000112305/0/19493, яким позивачу донараховано до сплати ПДВ у
сумі 158109,00 грн. та штрафні санкції в сумі 79054,50 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на таких обставинах:
не відповідає фактичним обставинам висновок відповідача щодо
податкового кредиту позивачем відносилися витрати лише за першою
подією;
не відповідає нормам закону вимога відповідача про
необхідність ведення податкового обліку окремо залежно від
категорії споживачів;
методика розрахунку податкового кредиту, що застосована
відповідачем під час проведення перевірки, не відповідає чинному
законодавству як з оподаткування, так і щодо повноважень ДПС.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що за
операціями, які визначені п. 11.11 ст. 11 Закону про ПДВ
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, використовується "касовий метод" разом із загальним
правилом виникнення податкового зобов'язання та права на
податковий кредит. Згідно з абзацом четвертим вказаного пункту
Закону з 01.01.2001 р. податкові зобов'язання при здійсненні
операцій з відпуску теплової енергії споживачам повинні
визначатися залежно від категорії споживачів, а саме: частково за
касовим методом (фізичним особам, не зареєстрованим як платники
ПДВ, та бюджетним установам) і частково - за загальновстановленим
порядком. При цьому порядок формування права на податковий кредит
при одночасному застосуванні обох методів обліку ПДВ у 2000 р.
визначається з урахуванням частки відпущеної теплової енергії
споживачам за касовим методом до загальної суми податкових
зобов'язань за місяць, а в 2001 році - з урахуванням частки
відпущеної теплової енергії фізичним особам, які не зареєстровані
як платники ПДВ, та бюджетним установам до загальної суми
податкових зобов'язань за місяць. В порушення до вищезазначеного
позивач відносив до податкового кредиту суми ПДВ без урахування
оплати за придбані товари (роботи, послуги), що призвело до
завищення суми податкового кредиту.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
Нікопольська ОДПІ надіслала до комунального підприємства
податкове повідомлення-рішення від 04.10.2002 р.
N 0000112305/0/19493 про нарахування і необхідність сплати ПДВ у
сумі 158109,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 79054,50 грн.
Підставою для направлення спірного повідомлення-рішення є акт
від 16.09.2002 р. N 33/235 "Про результати позапланової
документальної перевірки Дочірнього підприємства обласного
комунального підприємства" з питання правильності відображення у
деклараціях сум ПДВ, заявлених до відшкодування з бюджету за
квітень, червень, липень та листопад 2000 р. і квітень 2001 р.
Відповідно до статуту комунального підприємства, зареєстрованого
виконавчим комітетом міської ради 26.09.2001 р., позивач є
правонаступником усіх майнових прав і обов'язків вказаного в акті
перевірки підприємства. В ході перевірки перевіряючі здійснили
перерахування витрат позивача, які відносяться до податкового
кредиту. При цьому відповідач застосував методику, яка полягає у
визначенні процентного співвідношення податкового зобов'язання,
яке виникло за датою списання коштів з банківського рахунку
("касовий метод") і податкового зобов'язання, яке виникло на
підставі пп. 7.3.1 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
("за першою
подією"). Вказане співвідношення відповідач застосував для
визначення, яка частка (у відсотках) нарахованого, але не
сплаченого ПДВ підлягає віднесенню до податкового кредиту. Різницю
між нарахованою відповідачем і фактично задекларованими сумами до
податкового кредиту відповідач оцінив як завищення податкового
кредиту в перевірений період.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи
з такого.
Момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ встановлений
підпунктом 7.3.1 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а момент
виникнення права на податковий кредит - підпунктом 7.5.1 ст. 7
вказаного Закону. Зазначені норми є загальними і характеризуються
як такі, що встановлюють певні правові наслідки для платників
податків залежно від відповідної події, що сталася раніше ("за
першою подією").
Одночасно п. 11.11 ст. 11 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в
редакції, яка діяла в перевірений період) визначені спеціальні
норми для платників, які продають вугілля та вугільні брикети,
електричну та теплову енергію, газ, надають послуги з
водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів та
систем протипожежної безпеки в житловому фонді.
Зокрема, до 01.01.2001 р. платники податків застосовують
спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових
зобов'язань з продажу зазначених товарів (послуг) є дата
зарахування коштів на банківський рахунок або у касу такого
платника чи отримання інших видів компенсацій вартості ТАКИХ
товарів (послуг). Датою виникнення права на податковий кредит, у
тому числі отримання бюджетного відшкодування, є дата списання
коштів з банківського рахунку платника податку в оплату таких
товарів (послуг) чи надання інших видів компенсацій в оплату
товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат або підлягає амортизації.
З 01.01.2001 р. наведені норми діють стосовно операцій з
продажу визначених ним товарів (послуг) фізичним особам, не
зареєстрованим платниками цього податку, а також установам, що
фінансуються за рахунок бюджету.
Таким чином, до 01.01.2001 р. викладений вище "касовий метод"
визначення податкового зобов'язання та права на податковий кредит
є обов'язковим для виконання платниками податків лише за
господарськими операціями за відповідним переліком товарів та
послуг. Після 01.01.2001 р. "касовий метод" діє також за вказаним
переліком товарів (послуг), але в межах відносин з відповідними
суб'єктами господарювання.
Незалежно від періоду, Закон ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не встановлює
спеціальних правил щодо дати виникнення права на податковий кредит
за придбаними товарами і отриманими послугами, які не входять у
визначений перелік, тому в цій частині податкові відносини
регулюються загальними нормами, які визначені ст. 7 Закону про
ПДВ, тобто "за першою подією".
Встановлення будь-якого процентного співвідношення в
податковому зобов'язанні та використання його при розрахунку суми
податкового кредиту Закон не передбачає. З огляду на це,
використання цієї методики фактично є зміною механізму справляння
податків і зборів, що є порушенням з боку відповідача вимог ст. 1
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. Крім
цього, ст. 11 Закону України "Про Державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, а також Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в цілому не надає права органам ДПС
самостійно встановлювати порядок віднесення до податкового
кредиту.
Як свідчать матеріали справи, а саме витяги з книг обліку
придбання товарів та послуг за квітень 2000 р., за червень -
липень 2000 р., листопад 2000 р., квітень 2001 р., довідок по
бухгалтерському розрахунку 68/7 (Податковий кредит) за вказані
періоди, позивач встановлює дату виникнення права на податковий
кредит як за "касовим методом", так і за "першою подією". З
аналізу акта перевірки вбачається, що відповідачем не зроблено
аналізу витрат позивача на сплату ПДВ у розрізі товарів (робіт,
послуг). З огляду на це, є безпідставним і недоведеним висновок
відповідача за актом перевірки, що підприємство віднесло до складу
податкового кредиту суми ПДВ без урахування оплати за придбані
товари (роботи, послуги).
Слід також визнати обґрунтованими заперечення позивача
стосовно того, що наведена методика не тільки не ґрунтується на
законі, а також не відображає реальної картини господарювання
позивача. Зокрема, застосована відповідачем методика дійсно не
враховує, саме за які товари (роботи, послуги) за перевірені
звітні періоди позивач розрахувався з постачальниками, оскільки
методика є усереднюючою. Крім цього, відповідачем залишено без
уваги і те, що позивач у звітних періодах реалізовував не тільки
теплову енергію, а й здійснював інші операції, які не входять до
переліку товарів і послуг, що визначені п. 11.11 ст. 11 Закону про
ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, при придбанні яких також є ПДВ, але які, не
маючи відношення до спірних операцій, також за спірною методикою
потрапили в розрахунок. Наведені обставини підтверджуються
доданими позивачем доказами у вигляді накладних, податкових
накладних, витягів з книг обліку придбаних товарів (послуг), інших
первинних документів.
Крім того, методика, що використана відповідачем, фактично
щомісячно безпідставно позбавляє позивача частини ПДВ у
податковому періоді, яким позивач, на думку відповідача, не
повинен користуватися в попередніх періодах. Це підтверджується
розрахунками відповідача за наступні звітні періоди, а також тим,
що відповідно до законодавства податковий облік з ПДВ і подання
декларації здійснюється щомісячно окремо за кожний минулий місяць
без наростаючого підсумку з початку року.
Щодо вимог відповідача про необхідність ведення окремого
обліку операцій із закупівлі та продажу товарів (робіт, послуг), в
тому числі за податковим кредитом, залежно від категорії
споживачів, суд вважає, що такі вимоги не ґрунтуються на Законі
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Наведені обставини свідчать про невідповідність спірного
податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства, що є
підставою для визнання його недійсним.
На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 80, 82-85 ГПКУ
( 1798-12 ) (1798-12)
, В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Податкове повідомлення-рішення
Нікопольської ОДПІ від 04.10.2002 р. N 0000112305/0/19493 визнати
недійсним.
Суддя