Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.03
За позовом: Акціонерного товариства "ХХХ", м.Київ
до 1)Комунального підприємства по утриманню
житлового господарства А-я району
міста Києва (далі-відповідач 1)
2)А-я районної у місті Києві державної
адміністрації (далі-відповідач 2)
про визнання частково недійсним договору
Представники :
Від позивача: присутні
Від відповідача 1: присутні
Від відповідача 2: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про
визнання недійсним підпункту 9.1 пункту 9 договору оренди
нежитлового приміщення № ХХХ1 укладенного ХХ.12.00 між позивачем
та відповідачем 1 (далі-договір) на підставі статті 48 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - Цивільний кодекс) та про та
спонукання відповідача 1 внести зміни до вищезазначеного договору
шляхом встановлення за погодженням з позивачем строку дії договору
не менше, ніж до ХХ. 06. 06.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що підпункт 9. 1 пункту 9
названого договору суперечить вимогам пункту 5 Указу Президента
"Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні"
( 827/94 ) (827/94)
.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від ХХ.06.03 було
порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на
ХХ.06.03.
Відповідач 1 проти позовних вимог заперечує та просить суд
припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору,
оскільки підпункт 9. 1 пункту 9 договору № ХХХ1 від ХХ. 12. 00 не
суперечить вимогам пункту 5 Указу Президента "Про заходи щодо
прискорення процесу малої приватизації в Україні" ( 827/94 ) (827/94)
, та
строк дії названого договору закінчився ХХ.12.01.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився,
письмових пояснень по суті заявлених вимог суду не надав, причини
неявки представника у судове засідання суду невідомі.
Відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) справа
розглядається за наявними у справі матеріалами.
Із зібраних доказів у справі та пояснень представників позивача та
відповідача 1, суд -
ВСТАНОВИВ:
Наказом Фонду комунального майна в Б-ю районі м. Києва № ХХ6 від
ХХ. 08. 94 позивача було визнано переможцем приватизаційного
конкурсу з продажу майна магазину № ХХ3 ДКТВКЦ "ХХХ",
розташованого за адресою: м. Київ, вул. А-я, 91-А.
Між позивачем та Комунальним підприємством по утриманню житла Б-ю
району міста Києва (правонаступником якого згідно розпорядження
А-я районної в міста Києві державної адміністрації від ХХ.01.01
№ Х8 є відповідач 1 було укладено договір оренди нежитлового
приміщення № ХХХ1 від ХХ.12.00, за яким позивачу було передано в
оренду приміщення вищезазначеного магазину строком на один рік (з
ХХ.12.00 по ХХ.12.01).
Відповідно до пункту 5 Указу Президента України від 30.12.94
"Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні"
( 827/94 ) (827/94)
позивач мав право поза конкурсом викупити приміщення, в
якому розташоване приватизоване ним майно, або, за власним
бажання, взяти це приміщення в довгострокову оренду, а відповідні
державні органи зобов'язані були продати приміщення магазину № ХХ3
або надати його у довгострокову оренду на строк не менше 10 років
шляхом продажу патенту.
На момент укладення договору № ХХХ1 наказом Фонду державного майна
України № 2459 від 24.11.00 "Про визнання такими, що втратили
чинність, Положення про патент на право оренди будівель (споруд,
приміщень) та Положення про оцінку вартості патенту на право
оренди будівель (споруд, приміщень) ( z0907-00 ) (z0907-00)
було скасовано
порядок передачі в оренду державного майна шляхом продажу
патентів. В той же час, норму, встановлену пунктом 5 Указу
Президента України "Про заходи щодо прискорення процесу малої
приватизації в Україні" ( 827/94 ) (827/94)
стосовно імперативного
обов'язку відповідних державних органів передавати приміщення, в
яких розташоване приватизоване майно, в оренду на строк не менше
10 років, було підтверджено щорічними планами приватизації, в т.
ч. п. 50 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 р. р.
( 1723-14 ) (1723-14)
, що діяла на момент укладення договору № ХХХ1, в якому
зазначено, що за наявності заборони на приватизацію будівлі
(споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації,
або в разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди,
приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом
викупу, зазначена будівля (споруда, приміщення) передається у
встановленому порядку власнику приватизованого об'єкта в оренду на
термін не менш як 10 років.
Таким чином, твердження позивача про те, що він має право на
отримання приміщення магазину № ХХ3 в оренду на строк, не менший
10 років, а відповідач зобов'язаний передати це приміщення в
оренду на такий строк є обгрунтованим, таким, що базується на чи
ному законодавстві та підтверджується матеріалами справи.
Посилання відповідача 1 на наявність у позивача заборгованості по
орендній платі станом на ХХ.06.03 судом до уваги не приймається,
оскільки відповідно до частини першої статті 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
факт наявності або відсутності у позивача
заборгованості по орендній платі станом на ХХ.06.03 не має
значення для справи.
Проте, вимоги позивача про визнання підпункту 9. 1 пункту договору
оренди нежитлового приміщення № ХХХ1, укладенного ХХ.12.00 між
позивачем та відповідачем 1 на підставі статті 48 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
та про та спонукання відповідача 1 внести
зміни до вищезазначеного договору шляхом встановлення за
погодженням з позивачем строку дії договору не менше, ніж до
ХХ.06.06. задоволенню не підлягають, оскільки за змістом
статті 59 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
договір оренди може бути
визнаний недійсним тільки на майбутнє.
Оскільки, строк дії договору оренди № ХХХ1 від ХХ.12.00
закінчився на момент звернення позивача до суду з позовом про
визнання його частково недійсним, відсутні підстави для визнання
його частково недійсним на майбутнє та внесення змін до договору
строк дії якого закінчився.
Позивач не позбавлений права звернутися з позовом про спонукання
відповідачів до укладення договору оренди приміщення магазину
№ ХХ3 на строк, визначений чинним законодавством України.
При зверненні до суду позивач помилково сплатив до державного
бюджету державне мито у розмірі 170, 00 грн. Оскільки, відповідно
до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93
від 21.01.93 ( 7-93 ) (7-93)
державне мито з позовних заяв немайного
характеру встановлено у розмірі 85, 00 грн., зайво сплачене
державне мито у розмірі 85, 00 грн. підлягає поверненню
позивачеві.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального
Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити.
2. Повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерного
товариства "ХХХ", м. Київ державне мито у розмірі 85 (вісімдесят
п'ять) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його прийняття.