ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
17.06.2003 Справа N 27/99
За позовом ЗАТ (м. Київ) до ДПІ у Кіровському районі
м. Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
СУТЬ СПОРУ:
ЗАТ звернулося з позовом до ДПІ у Кіровському районі
м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення. В ході судового розгляду позивач уточнив
вимоги, вказавши на необхідність визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт, на підставі якого
прийнято спірне рішення, складений з порушенням чинного
законодавства. Зокрема, допущено перевищення строку проведення
перевірки, акт перевірки не містить ряду обов'язкових матеріалів.
Позивачем у 1999 р. були укладені договори перестрахування
наземного транспорту з перестраховою компанією.
При цьому порядок сплати перестрахових платежів був
визначений позивачем самостійно згідно з вимогами чинного
законодавства. Відповідно до пп. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі - Закон
про прибуток) операції з перестрахування проводить саме страховик,
а не його структурні підрозділи. Такі підрозділи не є суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності і не можуть сплачувати
перестрахувальні премії безпосередньо нерезидентам згідно зі ст.
3, 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
.
Є неправомірним і висновок відповідача про безпідставність
віднесення до валових витрат страхових платежів у розмірі <...>
грн. за страхування власних депозитів дирекції. В цьому випадку
дирекція виступала як страхувальник, що користується послугою
іншої страхової організації.
Угоди перестрахування знаходилися в головному офісі ЗАТ. В
акті перевірки мають місце арифметичні помилки. При проведенні
перевірки відповідачем зазначені лише факти заниження бази
оподаткування без відображення її завищення. Сплата
консолідованого податку страховою компанією неможлива і зменшення
структурними підрозділами страховика доходів від страхової
діяльності у джерела їх отримання на суму внесків, переданих у
перестрахування за їх ризиками головним підприємством страховика,
є цілком правомірною незалежно від того, ким конкретно від імені
страховика - юридичної особи здійснюються операції з
перестрахування. При розгляді скарги позивача відповідач допустив
порушення пп. 5.2.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р.
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" (далі - Закон N 2181), так як було прийнято не рішення, а
лише лист.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в
порушення пп. 7.2.1 ст. 7 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
Дніпропетровською дирекцією позивача зменшені валові доходи зі
страхування та перестрахування на суму <...> грн., які були
перераховані на адресу ЗАТ. У цьому випадку, якщо страховиком ЗАТ
були укладені договори перестрахування з перестраховиками і при
цьому страховик безпосередньо сплатив перестраховику передбачені
договором страхові платежі, то такий страховик в цілях
оподаткування має право зменшити свій валовий дохід від страхової
діяльності на суму переданих в перестрахування платежів. У той же
час філії страховика свої валові доходи від страхової діяльності
за такими договорами страхування не зменшують на суму переданих
страховиком страхових платежів в перестрахування (на суму коштів,
перерахованих Дніпропетровською дирекцією страховику - ЗАТ).
Також перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.3 ст. 7 Закону
про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Так, до валових витрат віднесені суми
страхової премії в розмірі <...> грн. за угодами з іншими
страховими компаніями страхування фінризиків за депозитними
угодами Дніпропетровської дирекції з банківськими установами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін, суд В С Т А Н О В И В:
ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська прийнято
податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового
зобов'язання позивача по податку на прибуток страхових організацій
в сумі <...> грн., в тому числі <...> грн. - основний платіж та
<...> грн. - штрафні санкції.
Підставою для прийняття спірного податкового
повідомлення-рішення був акт про результати перевірки дотримання
вимог податкового та валютного законодавства Дніпропетровською
регіональною дирекцією ЗАТ за період з 01.07.2000 р. по
31.03.2002 р. Перевіркою встановлено, що платником податку на
прибуток - Дніпропетровською регіональною дирекцією - грошові
кошти перераховувались на користь головного підприємства без
наявності угод страхування та перестрахування й, отже, відсутні
підстави вважати такі операції валовими внесками, переданими в
перестрахування таким платником податку. Страховою компанією в
порушення пп. 7.2.1 ст. 7 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зменшені валові доходи зі страхування та перестрахування на
загальну суму <...> грн.
Крім того, перевіркою встановлено, що суми валових витрат,
відображених по коду рядка 19 розділу II декларації страховика
( z0092-98 ) (z0092-98)
, складались виключно з витрат, понесених страховою
компанією зі страхування фінризиків за депозитними угодами за
договорами страхування, укладеними з іншими страховими компаніями.
Загальна сума вказаних витрат Дніпропетровської регіональної
дирекції позивача склала <...> грн. Наведене є порушенням пп.
7.2.3 ст. 7 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Враховуючи, що
одержані страховою компанією доходи є доходами у вигляді відсотків
за депозитними договорами, до складу валових витрат не можуть бути
віднесені витрати зі страхування (перестрахування) фінризиків за
такими депозитними договорами.
Вказані порушення спричинили нарахування податку на прибуток
в сумі <...> грн. та застосування штрафу в розмірі <...> грн.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких
підстав:
ЗАТ (перестрахувальник) були укладені договори
перестрахування з перестраховиками:
- компанією <...>;
- компанією <...>.
Дніпропетровською регіональною дирекцією на підставі
розпоряджень головного підприємства були перераховані останньому
кошти на загальну суму <... > грн., які в подальшому сплачені як
страхові платежі перестраховикам.
Відповідно до пп. 7.2.1 ст. 7 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові доходи від страхової діяльності (крім
страхування ризиків життя) страховиків-резидентів оподатковуються
за ставкою три відсотки від суми валового доходу, отриманого від
страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню податком,
встановленим статтею 10 цього Закону. Для цілей оподаткування
страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності
слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або
страхових премій (далі - сума валових внесків), за винятком суми
валових внесків, переданих в перестрахування, отриманих
(нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами
страхування і перестрахування, ризиків на території України або за
її межами.
Підпунктом 3.1 п. 3 Порядку складання декларації про доходи
страховика, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.98 р. N 22
( z0092-98 ) (z0092-98)
(чинний на час виникнення спірних правовідносин),
установлено, що з метою оподаткування страхової діяльності під
валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума
одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків
за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми
валових внесків, переданих у перестрахування, повернутих
страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а
також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших
страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності,
та платежів, одержаних від філій, відділень та інших відокремлених
підрозділів платника податку, що не мають статусу юридичної особи.
На думку суду, Дніпропетровська регіональна дирекція ЗАТ
правомірно зменшила валові доходи на суму валових внесків,
переданих головному підприємству в перестрахування.
Необхідно зазначити, що згідно з вимогами вказаної норми
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
операції з перестрахування проводив саме
страховик - ЗАТ, а не Дніпропетровська регіональна дирекція.
Є необґрунтованим твердження відповідача про те, що
Дніпропетровською регіональною дирекцією грошові кошти
перераховувались на користь головного підприємства без наявності
угод страхування й перестрахування. Такі договори укладались саме
ЗАТ, що підтверджується матеріалами справи. До того ж
перерахування здійснювались дирекцією на підставі розпоряджень
позивача.
Матеріали справи свідчать, що ДПІ у Кіровському районі м.
Дніпропетровська при розрахунку заниженого валового доходу
допущена арифметична помилка. Так, згідно з додатком до акта
перевірки Дніпропетровською регіональною дирекцією на підставі
розпорядження головного підприємства було перераховано <...> грн.
з призначенням платежу бордеро. В дійсності таке перерахування
було на суму <...> грн., що підтверджується випискою КБ. Вказана
помилка вплинула на визначення відповідачем суми заниженого
валового доходу платника податків.
Слід погодитися з висновком позивача про безпідставність
застосування податковим органом пп. 7.2.3 ст. 7 Закону про
прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки вказана норма поширюється на
випадки, коли платник податку укладає договори страхування як
страховик. У дійсності, при страхуванні Дніпропетровською
регіональною дирекцією позивача фінризиків по належних їй
депозитах, зазначена дирекція діє як страхувальник, який
користується послугою іншої страхової компанії.
Згідно з пп. 5.4.6 ст. 5 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до
валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування...
кредитних та інших комерційних ризиків платника податку.
Викладене свідчить про правомірність включення суми страхових
платежів із страхування фінризиків щодо власних депозитів в
розмірі <...> грн. до валових витрат.
Підставою для визнання недійсним спірного податкового
повідомлення-рішення є і порушення відповідачем законодавчо
визначеного порядку розгляду скарги позивача в процедурі
апеляційного узгодження податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. 5.2.2 ст. 5 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та
надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня
отримання скарги платника податків на його адресу поштою з
повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо
вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається
платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом
строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу
(або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною
на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем
зазначених строків.
Позивачем на адресу ДПІ у Кіровському районі
м. Дніпропетровська було направлено скаргу про скасування рішення.
Всупереч зазначеній нормі, відповідачем не було прийнято
вмотивоване рішення за скаргою платника податків, а направлено
останньому листа щодо неможливості прийняття рішення у зв'язку з
неподанням заявником первинних та бухгалтерських документів.
Підпункт 5.2.2 ст. 5 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
не надає права
податковому органу не приймати вмотивованого рішення у зв'язку з
відсутністю документів.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість позовних
вимог та є підставою для визнання недійсним спірного податкового
повідомлення-рішення.
Разом з тим суд не приймає до уваги доводи позивача, що
стосуються перевищення строку проведення перевірки, відсутності в
акті перевірки ряду обов'язкових матеріалів та розрахунку суми
податкового зобов'язання, так як зазначені обставини є
формальними, які не можуть бути підставою для визнання недійсним
рішення відповідача.
Керуючись ст. 49, 82 - 85 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р І Ш И В:
1. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення державної
податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська.
Суддя В.Татарчук