806/1088/17 Про визнання протиправними дії Головного управління ДФС області щодо зменшення задекларованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість; визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС області щодо невиконання визначеної законом процедури відшкодування ПДВ за відповідний період; зобов`язання Головного управління ДФС області скласти та подати органу ГУДКСУ області висновок про суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству за відповідний період - 28.11.2023 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Шуляк Л.А. від 29 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Моніча Б.С., Охрімчук І.Г. від 03 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГНЕТ-ЦЕНТР" до Головного управління ДФС у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГНЕТ-ЦЕНТР" (далі - позивач, Товариство) до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач 1, контролюючий орган, Управління), Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (далі - відповідач 2, ГУДКСУ у Житомирській області) про: 1) визнання протиправними дій контролюючого органу щодо зменшення задекларованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 66705, 00 грн.; 2) визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо невиконання визначеної законом процедури відшкодування ПДВ за червень 2016 року в сумі 66705,00 грн; 3) зобов`язання відповідача 1 скласти та подати органу ГУДКСУ у Житомирській області висновок про суму ПДВ у розмірі 66705,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству за червень 2016 року; 4) зобов`язання контролюючого органу узгодити та відобразити в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (внести відповідні дані та інформацію про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму в Реєстр заяв про проведення суми бюджетного відшкодування) суму ПДВ у розмірі 66705,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству за червень 2016 року, враховуючи зміни до пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), які набули чинності з 01 січня 2017 року.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що на підставі пункту 200.7 статті 200 ПК України подало контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2016 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3834418,00 грн.; відповідачем 1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку вказаної податкової звітності, за результатами якої підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3834418,00 грн. Проте, 21 грудня 2016 року на банківський рахунок позивача перераховано бюджетне відшкодування ПДВ в неповному обсязі, а лише в сумі 3767713,00 грн., тобто не відшкодовано суму ПДВ по декларації за червень 2016 року в розмірі 66705,00 грн., чим порушено право позивача на його повне та своєчасне отримання.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року позов задоволено частково; визнано протиправними дії контролюючого органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, яка була заявлена Товариством за червень 2016 року, у розмірі 66705,00 грн.; зобов`язано відповідача 1 скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству за червень 2016 року в розмірі 66705,00 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано тим, що контролюючий орган за результатами перевірки визнав право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2016 року, підтвердив достовірність розрахунку заявленої до відшкодування усієї суми, однак висновок із зазначенням відповідної суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, подав до органу Державного казначейства України не у визначений законодавством строк, а також не на повну задекларовану суму, що призвело до безпідставного неотримання позивачем коштів (ПДВ) у розмірі 66705,00 грн. При цьому, з огляду на приписи пункту 200.12 статті 200 ПК України, суд вказав на відсутність у контролюючого органу повноважень на самостійне зменшення суми бюджетного відшкодування на розмір задекларованих зобов`язань з ПДВ за наступні періоди.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Контролюючий орган подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій у частині вирішення позовних вимог, які задоволені за результатами вирішення спору.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Управляння вказує на неврахування судами того, що у відповідності до пункту 3 розділу 6 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерств доходів і зборів України від 07 квітня 2016 року №422 (далі - Порядок №422), в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) відбулось зменшення залишку бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2016 на суму задекларованих грошових зобов`язань з цього податку у календарній черговості їх виникнення, а саме за серпень-вересень 2016 року, тому залишок невідшкодованого бюджетного відшкодування склав суму у розмірі 3767713 грн., яка і була зазначена у сформованому контролюючим органом висновку та відшкодована позивачу; при цьому станом на день звернення до суду в ІКП Товариства рахувалась переплата в сумі 66705,00 грн. з ПДВ за серпень-вересень 2016 року, що, на думку відповідача 1, виключає підстави для задоволення позовних вимог.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить останню залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство є платником ПДВ.

19 липня 2016 року позивачем разом з декларацією з ПДВ за червень 2016 року подано заяву про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3834418,00 грн.

20 вересня 2016 року відповідачем 1 складено довідку за №2/1200/38180739, якою підтверджено правомірність визначення суми ПДВ у розмірі 3834418,00 грн., яка підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2016 року.

Разом з тим висновок контролюючого органу про відшкодування ПДВ за червень 2016 року №90-12 від 20 грудня 2016 року сформовано лише на суму 3767713,00 грн. Останній відповідно до реєстру висновків про суми відшкодування ПДВ, переданих до органів Державної казначейської служби України, зареєстрований 21 грудня 2016 року.

Різниця між задекларованою позивачем сумою бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2016 року та вказаною у висновку контролюючого органу склала 66705,00 грн.

ГУДКСУ у Житомирській області відшкодовано Товариству суму ПДВ за червень 2016 року на підставі висновку податкового органу в розмірі 3767713,00 грн.

Станом на день закінчення перевірки та складання висновку контролюючого органу у позивача не обліковувалося податкового боргу.

Також судами встановлено, що згідно із витягу з електронного кабінету позивача задекларовані суми грошових зобов`язань за серпень 2016 року в розмірі 8731,00 грн. та за вересень 2016 року розмірі 57974,00 грн. самостійно сплачені платником 29 вересня та 24 жовтня 2016 року відповідно.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

У відповідності до пункту 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

За правилами пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідач 1 за результатами перевірки, визнав право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2016 року і підтвердив достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми у розмірі 3834418,00 грн. Разом з тим протягом п`яти днів після закінчення перевірки не подав до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, чим допустив протиправну бездіяльність, яка, серед іншого, призвела до несвоєчасного отримання позивачем відповідних коштів.

Відтак, встановивши обставини узгодження за результатами перевірки суми бюджетного відшкодування за червень 2016 року у розмірі 3834418,00 грн., відсутності у Товариства податкового боргу станом на день складання висновку контролюючого органу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у відповідності до статті 200 ПК України у контролюючого органу не було правових підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на розмір задекларованих зобов`язань за наступні періоди (на 66705,00 грн.), які не набули статусу податкового боргу, і приписи Порядку №422, на який посилається Управління, такого повноваження не надають. Бюджетне відшкодування ПДВ повинно здійснюватися у порядку і строки, встановлені законом. Відтак доводи, якими скаржник обґрунтовує вимоги касаційної скарги, не заслуговують на увагу.