620/5901/20 Про зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України перерахувати та поновити виплату особі пенсії за віком - 18.08.2023 Прийняття

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФ України в Чернігівській області; відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними та дискримінаційними рішення, дії чи бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з 07.10.2009 до 23.11.2019;

- зобов`язати відповідача виплатити пенсію за період 07.10.2009 до 23.11.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ), з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 07.10.2009 до 22.11.2019 включно;

- зобов`язано ГУ ПФ України в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 07.10.2009 до 22.11.2019 включно відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) ;

- відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Чернігівській області на користь ОСОБА_3 відшкодування судового збору у розмірі 420,40 гривень.

3. Відповідач оскаржив таке рішення в апеляційному порядку.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 та закрито провадження у справі з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

5. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога про виплату пенсії з проведенням індексації та компенсації з 07.10.2009 була предметом розгляду в адміністративній справі №620/1439/19, рішення у якій набрало законної сили. Обставини, на які позивач посилається у справі №620/5901/20, встановлені судом в адміністративній справі №620/1439/19; доводам, якими позивач обґрунтовував вимоги, також надано оцінку судом у справі № 620/5901/20.

6. 28.04.2023 ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 і залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022.

7. Як на підставу касаційного оскарження покликається на висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №826/10920/18, від 18.04.2018 у справі №800/431/17, від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не мав підстав вважати, що спір у цій справі є тотожним такому у справі № 620/1439/19. У справі, що розглядається, предметом позову є вимога виплатити недоотриману пенсію за період з 07.10.2009 до 23.11.2019.

8. У справі № 620/1439/19 вирішено спір щодо поновлення виплати пенсії. Крім того, Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.12.2019 у справі № 755/9304/15-ц залишив без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3 щодо виплати пенсії за вислугу років з 07.10.2009 до 22.11.2019; позов не розглядався по суті. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції виходить за межі загальноприйнятої судової практики; покликається на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 у справі №280/9255/20, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі №540/3715/20, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 520/16442/2020.

9. Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2023 відкрито касаційне провадження.

10. Ухвала про відкриття касаційного провадження доставлена до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - 15.06.2023. Відзиву на касаційну скаргу не подано.

11. Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

12. Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

13. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

15. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

16. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

17. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

18. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Чернігівським окружним адміністративним судом розглянуто справу №620/1439/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

20. За результатами розгляду вказаної справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №620/1439/19 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1, викладені в листах від 14.12.2018 № 4839/03/М-11 та від 04.01.2019 №33/03/М-42; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з дати звернення з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) ; в решті позову відмовлено.

21. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Доповнено резолютивну частину Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 реченням наступного змісту: позовні вимоги в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести поновлення та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 07.10.2009 по 22.11.2019 залишено без розгляду. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 залишено без змін.

22. Зважаючи на те, що підстави, за яких вказана вище частина позовних вимог була залишена без розгляду, усунені, відповідно до висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020, відповідно до яких статті 122, 123 (ст. 99, 100 у редакції, чинній до 15.12.2017) КАС України (2747-15) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 (v025p710-09) , а також враховуючи позицію Великої Палати ВС України, викладену у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, позивач звернувся до суду з позовом.

23. Однак, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, предметом спору у справі №620/1439/19 було оскарження дій та рішень пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії в період з 7 жовтня 2009 року та зобов`язання поновити і виплатити пенсію з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

24. Підставою звернення позивача до суду як у справі №620/1439/19, так і у справі №620/5901/20 слугувало те, що відповідачем не виплачена ОСОБА_1 пенсія з 07.10.2009.

25. За наведених обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з судом апеляційної інстанції, що спір щодо виплати пенсії з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів з 07.10.2009 був предметом розгляду в адміністративній справі №620/1439/19, рішення у якій набрало законної сили. Обставини, на які позивач посилається у справі №620/5901/20, встановлені судом в адміністративній справі №620/1439/19; доводам, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, також надано оцінку судом у справі №620/1439/19. Отже, сторони, підстави та предмет в адміністративних справах №620/1439/19, №620/5901/20 є однаковими.

26. Також, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

27. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18, від 05.05.2022 у справі №380/11595/20.

28. Крім того, зміна судової практики не є підставою для повторного звернення до суду з позовом про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки зазначене суперечить як положенням статті 129-1 Конституції України стосовно обов`язковості судового рішення, так і положенням КАС України (2747-15) , які встановлюють імперативні вимоги щодо закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 вказаного Закону.

29. Колегія суддів також зазначає, що незгода позивача із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення частини позовних вимог є підставою для оскарження відповідних судових рішень у касаційному порядку за наявності передбачених законодавством для цього підстав, а не для повторного звернення до суду з тотожним позовом.

30. Крім того, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 є фактично додатковим обґрунтуванням позовних вимог та жодним чином не змінює предмет або підстави позову, так як не вважаються зміною підстав позову, доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення іншого праворозуміння таких норм.

31. Викладені у касаційній скарзі доводи про відмінність у цьому спорі предмета та підстав позову не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження у справі, а посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 не змінює змісту спірних правовідносин та не свідчить про нетотожність предмета та підстав позову у справах №620/1439/19 та №620/5901/20, що виключає можливість надання їм повторної правової оцінки судом.

32. Колегія суддів зауважує, що висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не суперечать висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі №9901/433/18, від 18.04.2018 у справі №800/431/17, від 02.04.2019 у справі №826/10920/18, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

33. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що станом на день звернення до суду із позовом у цій справі було таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав, у зв`язку з чим існували підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

34. Аналогічна правова позиція щодо тлумачення пункту 4 частини першої статті 238 КАС України викладена у постановах Верховного Суду від 06.04.2020 у справі №766/4587/16-а, від 6 06.10.2021 у справі №520/16416/2020, від 26.10.2021 у справі №420/14439/20 та від 09.02.2022 у справі №420/14441/20.

35. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

36. За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, відповідно підстави для скасування чи зміни постанови Шостого апеляційного адміністративного суді від 22.03.2023 відсутні.