826/4205/18 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, якими платнику податків визначено суми податкових зобов`язань з податку на землю - 01.08.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/4205/18 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року (суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року (головуючий суддя Епель О.В., судді: Губська Л.В., Карпушова О.В.), -

У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, яке судом першої інстанції було замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2017 року №5759053-13, №5759051-13, податкову вимогу від 13 грудня 2017 року №475-56.

Після відкриття провадження у справі ГУ ДПС повідомило суд, що оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення були скасовані податковим органом 30 травня 2018 року з огляду на невідповідність тарифу, який використовувався під час їх формування, а податкова вимога є відкликаною відповідно до вимог підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України. Також повідомив, що за наслідками скасування спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом 30 травня 2018 року було прийнято податкові повідомлення-рішення №17.2017.1038-5601-1008, №18.2017.1038-5601-1008. З урахуванням викладеного відповідач просив закрити провадження у справі (а.с.43-45, 58-59).

Враховуючи повідомлену відповідачем інформацію ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову, в якій просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2018 року №17.2017.1038-5601-1008, №18.2017.1038-5601-1008 і закрити провадження в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 13 грудня 2017 року №475-56 (а.с.69-70).

З урахуванням заяви про зміну предмета позову ОСОБА_1 вважала, що оскаржені рішення податкового органу слід визнати протиправними та скасувати з огляду на те, що відповідач не додав до них відповідного розрахунку податкового зобов`язання. Крім того, відповідне нарахування здійснено за відсутності інформації, необхідної для визначення таких зобов`язань, отриманої від уповноваженого органу, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, або отримана ним за його ж запитом.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 05 листопада 2018 року прийняв заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову. Ухвалив здійснювати подальший розгляд справи №826/4205/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2018 року №17.2017.1038-5601-1008, №18.2017.1038-5601-1008, податкової вимоги від 13 грудня 2017 року №475-56 (а.с.90-91).

Ухвалою від 05 листопада 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив клопотання позивача і закрив провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправною і скасування податкової вимоги від 13 грудня 2017 року №475-56. Таке рішення вмотивоване тим, що зазначена вимога була самостійно відкликана контролюючим органом (а.с.97-98).

Ухвалою від 17 червня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва витребував у Міськрайонного управління в Бородянському районі та м. Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку ділянок із цільовим призначенням землі промисловості, комерційного призначення і громадського призначення, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями державних актів на право власності на земельні ділянки, які розташовані на території Бучанської міської ради, площею 4,2196 га, кадастровий номер 3210800000:01:139:0011, та площею 2,3815 га, кадастровий номер 3210800000:01:139:0033 (а.с.114-115).

На виконання вказаної ухвали листом від 18 січня 2022 року №9-10-0.62-550/2-22 Головне управління Держгеокадастру у Київській області надіслало до суду першої інстанції витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок із запитуваними кадастровими номерами. Так, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 3210800000:01:139:0033 становить 5257531 грн, із кадастровим номером 3210800000:01:139:0011 - 9315422,13 грн (а.с.126-128).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 24 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2018 року №17.2017.1038-5601-1008, №18.2017.1038-5601-1008. Здійснив розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір, суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 4,2196 га, кадастровий номер 3210800000:01:139:0011, та площею 2,3815 га, кадастровий номер 3210800000:01:139:0033, із цільовим призначенням землі промисловості, комерційного призначення і громадського призначення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями державних актів на право власності на земельні ділянки (а.с.29, 30).

29 травня 2017 року ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ф":

- №5759053-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 181060,68 грн;

- №5759051-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 320807,75 грн.

В подальшому відповідач виявив помилки у розрахунку вказаних податкових зобов`язань та 30 травня 2018 року прийняв податкові повідомлення-рішення форми "Ф":

- №17.2017.1038-5601-1008, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 267337,82 грн;

- №18.2017.1038-5601-1008, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 150882,79 грн.

Розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік, що підлягає сплаті ОСОБА_1 за належні їй земельні ділянки, ГУ ДПС здійснило на підставі листа відділу Держгеокадастру у м. Бучі Київської області ГУ Держгеокадастру у Київській області (далі - відділ Держгеокадастру у м. Бучі) від 23 травня 2016 року №01-5/17-16, в якому зазначено, що станом на 01 січня 2016 року середня нормативна грошова оцінка земельних ділянок на території Бучанської міської ради становить, зокрема землі промисловості - 298,85 грн/кв.м (а.с.84).

У матеріалах справи міститься Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №758 від 18 травня 2012 року, відповідно до якого належна позивачу земельна ділянка площею 4,2196 га знаходиться у м. Буча, середня вартість земельної ділянки - 65,56 грн/кв.м, економіко-планувальна зона - 22, коефіцієнт Км2 - 0,86, коефіцієнт Кф - 0,5, коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки К(і) - 1,22, нормативно грошова оцінка (далі - НГО) кв.м. земельної ділянки під забудовою - 53,74 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 2770825,66 грн (а.с.31).

Згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №б/н від 18 травня 2012 року належна позивачу земельна ділянка площею 2,3815 га знаходиться у м. Буча, середня вартість земельної ділянки - 65,56 грн/кв.м., економіко-планувальна зона - 22, коефіцієнт Км2 - 0,86, коефіцієнт Кф - 0,5, коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки К(і) - 1,22, НГО кв.м. земельної ділянки під забудовою - 53,74 грн. НГО земельної ділянки - 1561311,40 грн (а.с.51).

Під час вирішення спору між сторонами суди попередніх інстанцій також врахували відомості листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №22-28-0.222-171/2-21 від 06 січня 2021 року, відповідно до якого коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення НГО. Коефіцієнти індексації НГО земель становлять: 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 - для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження); 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06; 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб є неправильним, оскільки відповідач у 2017 році не звертався до відділу Держгеокадастру у м. Бучі для отримання даних державного земельного кадастру, необхідних для нарахування земельного податку позивачу. Суд першої інстанції також врахував те, що 13 липня 2015 року на позачерговій 73 сесії VI скликання Бучанської міської ради прийнято рішення №2336-73-VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Буча". За таких обставин у податкового органу були відсутні підстави для обчислення розміру земельного податку, який належить до сплати позивачем у 2017 році, використовуючи НГО земель, зазначеної у витягах №758, №б/н від 18 травня 2012 року з урахуванням зазначених коефіцієнтів індексації НГО земель, оскільки на підставі рішення №2336-73-VI від 13 липня 2015 року розміру НГО належних позивачу земельних ділянок міг змінитися. Крім того, в порушення вимог Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 (z0124-16) (далі - Порядок №1204) ГУ ДПС не долучило до спірних податкових повідомлень-рішень розрахунок щодо встановлених сум нарахованого земельного податку з фізичних осіб.

Апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції. Додатково зазначив, що законодавство не передбачає отримання, зокрема податковим органом, відомостей з Державного земельного кадастру у формі листа і, відповідно, здійснення нарахування земельного податку на підставі листа. При цьому в листі відділу Держгеокадастру у м. Бучі, на який посилається ГУ ДПС, відсутня інформація про НГО земельних ділянок, які належать саме ОСОБА_1, нормативно грошову оцінку яких проведено, а лише містяться відомості про середню НГО всіх земельних ділянок на території Бучанської міської ради. За висновком апеляційного суду, зазначені у вказаному листі відомості підлягають застосуванню виключно для розрахунку суми земельного податку щодо земельних ділянок, нормативно грошова оцінка яких не проведена. Посилання ГУ ДПС на можливу зміну розміру НГО належних позивачу земельних ділянок апеляційний суд визнав безпідставними з огляду на положення частини другої статті 77 КАС України.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ГУ ДПС, що процедурні порушення при складанні спірних податкових повідомлень-рішень (відсутність розрахунку визначених у них зобов`язань, інформації, на підставі якої таких розрахунок проводився, відсутність періоду нарахування та нормативно-грошової оцінки землі) не є підставою для їх скасування. Так, не встановлення відповідачем дійсної НГО земельних ділянок в порядку, визначеному законодавством, не можна вважати процедурним та/або формальним порушенням. Інші ж порушення, допущені ГУ ДПС при прийнятті оспорюваних рішень, були оцінені судом у сукупності з іншими фундаментальними порушеннями.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило скасувати судові рішення із прийняттям нового про відмову в позові.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

На переконання скаржника, при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не правильно застосували підпункт 14.1.125 пункту 14.1 статті 14, пункт 286.1 статті 286 ПК України, пункт 5 Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року №1066 (1066-2006-п) (далі - Порядок №1066), підпункт 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051). Застосовуючи наведені норми права, суди попередніх інстанцій помилково не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21 вересня 2021 року у справі №826/12232/16, від 07 лютого 2019 року у справі №826/22642/15.

Скаржник наполягає, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень він правомірно використовував інформацію, надану відділом Держгеокадастру у м. Бучі, а саме НГО земельних ділянок з призначенням "землі промисловості" на території Бучанської міської ради, яка становить 298,85 грн/кв.м. Суди попередніх інстанцій не врахували довід ГУ ДПС, що витяги з технічної документації про НГО окремих земельних ділянок, належних позивачу, від 18 травня 2012 року №758, №б/н, були дійсні до 31 грудня 2012 року. Процедурні порушення, допущені податковим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не можуть бути підставою для скасування законних по суті рішень.

Верховний Суд ухвалою від 03 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою виникнення спору між сторонами у цій справі слугувала незгода позивача із нарахуванням відповідачем земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік на підставі відомостей про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на території Бучанської міської ради, що містились у листі відділу Держгеокадастру у м. Бучі від 23 травня 2016 року №01-5/17-16. На переконання позивача, зазначений документ не може бути використаний як підстава для донарахування спірного податку.

Отже, ключовим питанням, яке належало вирішити судам у спірній частині, було прийнятність/неприйнятність використання податковим органом при донарахуванні платнику податків податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб відомостей про нормативну грошову оцінку, що містились у листі територіального органу Держгеокадастру.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За правилами пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Підпунктом 14 пункту 24 вказаного Порядку визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дату проведення нормативної грошової оцінки земель.

Підпункт 1 пункту 4 Порядку №1066 передбачає, що для здійснення контролю за надходженням до місцевих бюджетів коштів від сплати земельного податку та орендної плати за землю подаються щокварталу до 30 числа місяця наступного періоду відомості Держгеокадастром, головними управліннями Держгеокадастру в області, м. Києві - відповідним територіальним органам ДФС щодо, зокрема проведення нормативної грошової оцінки земель у межах населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом на міста обласного і районного значення, селища, села та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом землекористувачів за категоріями земель. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року №1386 (1386-2011-п) затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (далі - Порядок №1386), пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Застосування наведених вище норми права в контексті прийнятності використання податковим органом відомостей про НГО, наданих територіальним органом Держгеокадастру, при нарахуванні податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб вже було предметом розгляду Верховного Суду відповідно до постанов від 21 вересня 2021 року (справа №826/12232/16), від 07 лютого 2019 року (справа №826/22642/15).

Суд касаційної інстанції у цій справі враховує, що справи №826/12232/16, №826/22642/15 та розглядувана справа (№826/4205/18) є подібними за суб`єктним (позивач - ОСОБА_1, відповідач - Головне управління ДПС у Київській області), об`єктним (визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб за належні їй земельні ділянки площею 2,3815 га, 4,2196 га, які розташовані у м.Буча з цільовим призначенням - "землі промисловості") та змістовним (неправомірний, за позицією позивача, розрахунок податкового зобов`язання із спірного податку на підставі відомостей, наданих відділом Держгеокадастру у м. Бучі) критеріями. Відмінним у зазначених справах є звітний (податковий) період, за який було нараховано земельний податок з фізичних осіб: 2015 рік - справа №826/22642/15, 2016 рік - справа №826/12232/16, 2017 рік - ця справа (№826/4205/18).

У справах №826/12232/16, №826/22642/15 Верховний Суд дійшов висновку, що розмір земельного податку встановлюється на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, дані про яку формує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та яка подається контролюючому органу не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки. З огляду на викладене Суд визнав правомірним проведення контролюючим органом розрахунку земельного податку за земельні ділянки, які належать ОСОБА_1, на підставі даних з Державного земельного кадастру, наданих відділом Держгеокадастру у м.Бучі.

Колегія суддів у цій справі погоджується із таким висновком і не вбачає підстав для відступу від нього.

У світлі викладеного суд касаційної інстанції критично оцінює висновок апеляційного суду, що саме по собі нарахування земельного податку на підставі відомостей листа свідчить про неправомірність розрахованого у такому випадку податкового зобов`язання. Дійсно, Закон України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) не передбачає отримання відомостей з Державного земельного кадастру у формі листа.

Водночас, базою для сплати та розрахунку плати за землю є нормативна грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання витягу - це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі. Саме по собі оформлення такої інформації листом, за умови, що відображені у ньому відомості відповідають даним державного земельного кадастру, не є свідченням протиправності здійсненого податковим органом нарахування. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 липня 2021 року (справа №640/9862/20), від 13 липня 2022 року (справа №160/10944/20).

За правилами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У наведених судом апеляційної інстанції постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/2413/16), від 14 вересня 2022 року (справа №640/6013/19) підставою для висновку про задоволення позовних вимог були не тільки обставини оформлення відомостей про нормативну грошову оцінку у формі листа, але й відомості про дійсний розмір НГО, що був встановлений на підставі наданих сторонами доказів та внаслідок вжитих судами заходів щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи. За таких обставин відсутні підстави вважати наведені апеляційним судом рішення релевантними до обставин цієї справи.

У цій справі суди виходили з того, що розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік здійснювався на підставі листа відділу Держгеокадастру у м. Бучі від 23 травня 2016 року №01-5/17-16. Разом з тим, ні у відзиві на позов, ні в апеляційній чи касаційній скарзі ГУ ДПС не вказує, що здійснювало розрахунок спірного податку саме на підставі означеного листа. Поряд з цим дійсно зазначало, що використало показник НГО земельних ділянок (землі промисловості) на території Бучанської міської ради у розмірі 298,85 грн/кв.м.

Зміст пункту 286.1 статті 286 ПК України у взаємозв`язку з підпунктом 1 пункту 4 Порядку №1066, пунктом 4 Порядку №1386 свідчить, що нарахування земельного податку повинно здійснюватися на підставі саме актуальних даних державного земельного кадастру. Для цього законодавець відповідним чином врегулював порядок обміну необхідною для цього інформацією між, зокрема, Держгеокадастром (його територіальними органами) і податковими органами.

Поряд з цим, як уже зазначалось, використання податковим органом для розрахунку податкового зобов`язання інших джерел інформації про нормативну грошову оцінку землі само по собі не створює передумови для протиправності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошові зобов`язання з плати за землю, якщо вони є достовірними та відповідають реальним показникам, які містяться у Державному земельному кадастрі.

Правила частини другої статті 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлюють, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

З урахуванням вимог закону щодо періодичності проведення НГО земельних ділянок, а також вимог щодо її достовірності, суд касаційної інстанції зазначає, що до предмета доказування у цій справі належали обставини того, чи змінювалась нормативна грошова оцінка належних позивачу земельних ділянок у періоді, за який податковий орган донарахував платнику податків зобов`язання зі сплати земельного податку; чи відповідає використана контролюючим органом НГО за 2017 рік даним ДЗК.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

У цій справі судом першої інстанції було вжито заходи щодо витребування в органу Держгеокадастру відомостей про нормативну грошову оцінку належних позивачу земельних ділянок. На вимогу суду Головне управління Держгеокадастру у Київській області надіслало до суду витяги з технічної документації із витребуваними даними, проте, останні містять відомості про НГО земельних ділянок безвідносно до дати її проведення. При цьому датою формування витягу вказано 18 січня 2022 року.

Враховуючи правила частини другої статті 18 Закону України "Про оцінку земель", суд касаційної інстанції висновує, що ні долучені позивачем до матеріалів справи витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформовані станом на 2012 рік, ні наведені вище витяги, сформовані Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області станом на 2022 рік, ні лист відділу Держгеокадастру у м. Бучі від 23 травня 2016 року №01-5/17-16 не можуть достеменно підтвердити розмір нормативної грошової оцінки належних ОСОБА_1 земельних ділянок саме станом на 2017 рік.

Окремо суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції, отримавши на свою вимогу від Головного управління Держгеокадастру у Київській області відомості про НГО земельних ділянок, жодним чином не відобразив у мотивувальній частині судового рішення мотивів, що слугували підставою для неврахування таких відомостей під час вирішення спору. Апеляційний суд, здійснюючи перегляд зазначеного рішення, зазначений недолік також не виправив.

Крім того, суди попередніх інстанцій так і не вжили заходів задля витребування у відповідача розрахунку визначених у податкових повідомленнях-рішеннях податкових зобов`язань, помилково визнавши достатніми відомості, викладені у відзиві на позов та в апеляційній скарзі. Поряд з цим колегія суддів зауважує, що сам по собі такий недолік як відсутність розрахунку до податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для скасування законного по суті рішення.

У постановах від 21 травня 2020 року (справа №824/257/18-а), від 03 вересня 2019 року (справа №806/2049/18), від 26 грудня 2018 року (справа № 2а/0370/3780/11), від 23 жовтня 2018 року (справа №808/3458/16) Верховний Суд вказував, що суми грошових зобов`язань, штрафних (фінансових) санкцій, боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об`єкту оподаткування та його вартісного вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав, інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

Отже, суди попередніх інстанцій не в повній мірі дотримались вимог частини четвертої статті 9 КАС України, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору.

З приводу доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 вересня 2021 року (справа №826/12232/16), від 07 лютого 2019 року (справа №826/22642/15), суд касаційної інстанції зазначає, що у наведених ГУ ДПС справах суди достовірно встановили, що нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання зобов`язань із земельного податку з фізичних осіб відбувалось саме на підставі актуальних відомостей щодо розміру нормативної грошової оцінки за відповідний рік. Водночас у цій справі такі обставини судами встановлені не були.

За наслідками касаційного перегляду, в межах підстав касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зазначені рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За правилами пунктів 1, 4 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв`язку з набранням чинності Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Оскільки за наслідками касаційного перегляду судових рішень у цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат згідно з частиною шостою статті 139 КАС України не здійснюється.