44/483-07 Про звільнення та повернення за належністю земельної ділянки - 01.10.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання першого заступника прокурора м.Харкова (вхідний № 1149 Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2008 року по справі

за позовом Прокурора м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків

3-тя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Управління земельних відносин Харківської міської ради, м.Харків

до Відкритого акціонерного товариства завод "Березівські мінеральні води", с.Березівське, Дергачівський район, Харківська область

про звільнення та повернення за належністю земельної ділянки

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 квітня 2008 року (суддя Дюкарева С.В.) в позові відмовлено.

Перший заступник прокурора м.Харкова з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав апеляційне подання, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційну скаргу мотивовано посиланням на положення ст.ст. 125, 212 Земельного кодексу України та обставини порушення відповідачем норм земельного законодавства у зв'язку з використанням ним спірної земельної ділянки за відсутності укладення відповідного договору оренди.

Позивач підтримує апеляційне подання прокурора, просить його задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційне подання відповідач зазначає, що апеляційне подання не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2008 року залишити без змін, а апеляційне подання залишити без задоволення. Вказує на те, що рішенням Харківської міської ради № 170/05 від 28.09.2005 року відповідачу надано в оренду земельну ділянку за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 240-В для будівництва тимчасового торговельного павільйону по продажу продукції власного виробництва в межах земельної ділянки згідно акту встановлення та погодження меж земельної ділянки. На момент подання позову відповідач не здійснював дій по будівництву і встановленню тимчасового торгівельного павільйону по продажу продукції власного виробництва за адресою: м. Харків, Салтівське шоссе, 240-В.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду. За таких обставин, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути апеляційне подання за наявними у справі матеріалами без участі сторін повідомлених належним чином про час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши прокурора та представника позивача, дослідивши викладені в апеляційному поданні доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив зобов'язати ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 50 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 240-В та повернути її Харківській міській раді з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Ухвалою господарського суду Харківської області 14.03.2007 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Управління земельних відносин Харківської міської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2007 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 року позов задоволено, зобов'язано відповідача звільнити спірну земельну ділянку як самовільно зайняту та повернути її позивачу з приведенням у придатний для подальшого використання стан.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2007 року рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий господарський суд України зазначив, що висновки судів стосовно належності відповідачу розташованого на спірній земельній ділянці павільйону та незаконне використання цієї ділянки саме відповідачем ґрунтуються лише на встановленні таких обставин у актах обстеження. Проте судами не надано правової оцінки відомостям, зафіксованим у актах, стосовно їх відповідності фактичним обставинам на підставі відповідних доказів. Зокрема, судом не встановлено обставини набуття відповідачем права власності на вказаний павільйон на відповідних підставах, як це передбачено ст. 328 ЦК України, або обставини безпосереднього використання ним цього об'єкту. В постанові Вищого господарського суду України зазначено, що позов про звільнення земельної ділянки та приведення її в придатний до використання стан згідно з ч. 2 ст. 212 ЗК України включає в себе знесення розташованих на ній будинків, будівель і споруд, такий спір стосується прав і обов'язків власника таких об'єктів, а тому встановлення особи власника є обов'язковим при вирішенні даного спору.

Згідно зі статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 40 сесії Харківської міської ради 4 скликання №170/05 від 28.09.2005 року відповідачу надано в оренду земельну ділянку площею 24 м2 за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 240-В для будівництва тимчасового торгівельного павільйону з продажу продукції власного виробництва згідно з Актом встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки до проекту відведення земельної ділянки.

При здійсненні перевірки дотримання земельного законодавства відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради обстежено розташовану за вказаною адресою земельну ділянку площею 24 м2 та складено акт №1003/06 від 10.07.2006 року. У Акті зазначено, що ВАТ "Березівські мінеральні води"здійснюється торгівельна діяльність продукцією власного виробництва, документи на здійснення торгівельної діяльності відсутні, чим порушено вимоги правил дрібно-роздрібної роботи торгівельної мережі, документи на право користування земельною ділянкою не оформлено, чим порушено вимоги ст. 125 Земельного кодексу України ( т.1 а.с.9).

В Акті обстеження земельної ділянки №222/07 від 07.02.2007 року зафіксовано, що на земельній ділянці ВАТ "Березівські мінеральні води"розташовано кіоск, який використовується для здійснення підприємницькою діяльністю і належить йому на праві власності. Під час проведення перевірки було запропоновано надати документи, що посвідчують право користування чи право власності на земельну ділянку, передбачені ст. 125 Земельного кодексу України ( т.1 а.с.52).

З огляду на відсутність у відповідача передбачених вказаною нормою документів та не виникнення у нього права користування спірною земельною ділянкою та Договір на постачання електричної енергії № 010278 від 22.04.2004 року, прокурор звернувся в інтересах Харківської міської ради з позовом про застосування щодо цієї ділянки вимог ст. 212 ЗК України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Як вже зазначалося, звільнення земельної ділянки та приведення її в придатний до використання стан згідно з ч. 2 ст. 212 ЗК України включає в себе знесення розташованих на ній будинків, будівель і споруд, такий спір стосується прав і обов'язків власника таких об'єктів, а тому встановлення особи власника є обов'язковим при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У ст. 34 ГПК України зазначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що як господарським судом Харківської області так і Харківським апеляційним господарським судом відповідно до ст.ст. 38, 65 ГПК України у прокурора та позивача витребовувалися докази того, хто є власником спірної земельної ділянки для забезпечення всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами від 20.12.2007 року, 03.03.2008 року, 25.03.2008 року, 08.04.2008 року господарський суд Харківської області зобов'язував прокурора та позивача надати докази належності відповідачу на праві власності малої архітектурної форми, розташованої на спірній земельній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали господарського суду від 03.03.2008 року Перший заступник прокурора м.Харкова 19.03.2008 року направив Директору юридичного департаменту Харківської міської ради запит № 194 г/вих-08 в якому просив надати у судове засідання 25.03.2008 року докази належності відповідачу на праві власності малих архітектурних форм, розташованих по Салтівському шосе, 240-В в м.Харкові ( т.2 а.с.3).

19.03.2008 року Першим заступником прокурора м.Харкова направлено Управлінню з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області доручення на проведення перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства в ході використання земельної ділянки, розташованої по Салтівському шосе, 240-В в м.Харкові

25.03.2008 року помічник прокурора м.Харкова просив господарський суд відкласти розгляд справи у зв’язку з неотриманням відповіді Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області про проведення перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства в ході використання зазначеної земельної ділянки ( т.2 а.с.4).

У суді апеляційної інстанції представник прокуратури пояснив, що результатів перевірки до теперішнього часу не отримано.

Будь-яких документів на підтвердження права власності у відповідача на кіоск, розташований за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 240-В суду не надано ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні при перегляді справи у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурором та позивачем не доведено обставин набуття саме відповідачем права власності на вказаний павільон на відповідних підставах, як це передбачено ст. 328 Цивільного кодексу України або обставин безпосереднього використання ним цього об'єкту на спірній земельній ділянці. Прокурор та позивач вважають, що доказом факту розміщення відповідачем на земельній ділянці торговельного павільону є акт обстеження земельної ділянки, складений посадовими особами уповноваженого органу, який не спростовано відповідачем. При цьому зазначають, що акт обстеження є офіційним документом органу, уповноваженого здійснювати контроль за використанням земель комунальної власності, і на час розгляду справи він не скасований чи визнаний не дійсним у встановленому порядку. Колегія суддів вважає таке твердження безпідставним, оскільки вказаний акт спрямовано на фіксацію певних обставин та не є актом ненормативного або нормативного характеру, який може бути оскаржено. Крім того з цього акту не вбачається, на підставі який документів перевіряючими зроблено висновок щодо використання спірної земельної ділянки саме відповідачем.

Крім того, не надано доказів того, що відповідач веде торгівельну діяльність в торговельному павільйоні, у зв’язку з чим відсутні підстави стверджувати, що відповідач використовує об'єкт на спірній земельній ділянці.

Що стосується посилання прокурора та позивача на Договір на постачання електричної енергії № 010278 від 22.04.2004 року, укладений між ВАТ "Завод "Берегівські мінеральні води" та АК "Харівобленерго" колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З листа АК "Харківобленерго" № 01-26Е/15-3811 від 11.07.2007року вбачається, що електропостачання об'єктів здійснюється за даним договором за виключенням торговельного кіоску, що знаходиться за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 240В, який підключений через розрахунковий облік абонента ФХ "Кегичівське" ( т.1 а.с.122).

Таким чином, Договір на постачання електричної енергії № 010278, укладений між відповідачем та АК "Харківобленерго" 22.04.2004 року не може підтверджувати належність кіоску, розташованого на спірній земельній ділянці саме ВАТ "Завод "Берегівські мінеральні води". Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги пред’явлені до відповідача не обґрунтованими та не підтвердженими наданими доказами. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги прокурора не підтверджені відповідними доказами та задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2008 року прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, у зв’язку чим відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,