Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув матеріали апеляційної скарги Виконавчого комітету Івано-Фанківської міської ради, м. Івано-Франківськ, вих. № 968-ю від 26.08.08р.

на рішення Господарського суду Івано-Фанківської області від 11.08.2008 р.

у справі № 20/33, суддя Кобецька С.М.,

за позовом Державного закладу "Відділкова лікарня ст. Івано-Франківськ державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця", м. Івано-Франківськ

до Виконавчого комітету Івано-Фанківської міської ради, м. Івано-Франківськ

про визнання права власності на нежитлову будівлю,

за участю представників

від позивача: Ваняєва Л.П. –головний лікар, Левчук І.М. –представник;

від відповідача : Боднарчук М.М. –представник;

Рішенням Господарського суду Івано-Фанківської області від 11.08.2008 р. у справі № 20/33 позовні вимоги Державного закладу "Відділкова лікарня ст. Івано-Франківськ державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця"задоволено. Визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на нежитлову будівлю № 94 на вул.Вовчинецькій, нежитлові будівлі № 12 на вул.Тарнавського, нежитлову будівлю № 17 на вул. Привокзальній, які перебувають у повному господарському віданні Державного закладу "Відділкова лікарня ст.Івано-Франківськ державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця".

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Виконавчий комітет Івано-Фанківської міської ради звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненням до неї, в яких просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог –відмовити, мотивуючи свої доводи тим, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам та наявним у справі матеріалам. Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем не подано суду належних правовстановлюючих документів.

Державний заклад "Відділкова лікарня ст. Івано-Франківськ державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" в запереченнях, поданих на апеляційну скаргу, вважає рішення місцевого господарського суду у даній справі законним та обґрунтованим, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Івано-Фанківської області від 11.08.2008 р. у справі № 20/33 –без змін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення у даній справі слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, Державний заклад "Відділкова лікарня ст.Івано-Франківськ ДТГО "Львівська залізниця"(надалі Відділкова лікарня) є закладом охорони здоров’я, засновником якого є Львівська залізниця, діє на правах юридичної особи. Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України"№ 1540-ХІІ від 10.09.1991р. (1540-12) встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Статтею 2 даного Закону визначено, що майно даних підприємств передано Фонду державного майна України. На виконання даного Закону та Постанови Кабінету Міністрів України №227 від 24.09.1991 року "Про заходи щодо виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (227-91-п) Фондом державного майна України видано наказ № 254 від 03.12.1991року про заснування Львівської залізниці та укладено Установчу угоду, згідно з умовами якої вищезгадані приміщення включені до складу майна Львівської залізниці, що відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно є однією із підстав для реєстрації права власності на нерухоме майно.

З метою реєстрації права власності на нерухоме майно –нежитлову будівлю № 94 на вул.Вовчинецькій, нежитлові будівлі № 12 на вул.Тарнавського та нежитлову будівлю № 17 на вул. Привокзальній, Державний заклад "Відділкова лікарня ст.Івано-Франківськ ДТГО "Львівська залізниця" у відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Міністерством Юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 у редакції наказу Міністерства Юстиції України від 28.01.2003 року №6/5 (z0066-03) , зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (z0157-02) та вимог ст. 182 ЦК України, неодноразово зверталась з відповідними клопотаннями до Івано-Франківської міської ради.

Розглянувши клопотання позивача, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради своїми листами від 15.06.2007р. та від 19.07.2007р. повідомив позивача про те, що реєстрація права власності може бути здійснена лише при поданні документів, передбачених розділом 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Крім того, повідомив позивача про те, що на нежитлову будівлю № 94 по вул.Вовчинецькій ОБТІ оформлено свідоцтво про право власності за територіальною громадою міста в особі Івано-Франківської міської ради. Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.05.2007р. № 228 нежитлові приміщення по вул.Вовчинецькій, 94 дозволено передати в оренду Ів.Франківському державному медичному університету.

З врахуванням того, що документів, передбачених ст. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно у позивача не має, Відділкова лікарня звернулась до суду з вимогою про визнання права державної власності на нежитлову будівлю № 94 на вул.Вовчинецькій, нежитлові будівлі № 12 на вул.Тарнавського та нежитлову будівлю № 17 на вул. Привокзальній, які перебувають у повному господарському віданні Відділкової лікарні.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач набув майно на законних підставах, тому воно підлягає державній реєстрації. Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.7 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності.

Згідно з ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про управління об’єктами державної власності"управління об’єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб’єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (311-91-п) затверджено перелік державного майна, яке передається до комунальної власності.

Згідно цього переліку, до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) передаються: багатопрофільні та спеціалізовані лікарні для дорослих і дітей, пологові будинки, госпіталі для інвалідів Вітчизняної війни, диспансери, поліклініки, санаторії для лікування дорослих і підлітків, хворих на туберкульоз, дитячі спеціалізовані санаторії, станції переливання крові, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, будинки дитини, санітарно-епідеміологічні, дезинфекційні станції, бюро судово-медичної експертизи та паталого-анатомічні бюро, центри "Здоров’я", аптечні склади, магазини аптечні та оптики, будинки-інтернати для перестарілих та інвалідів, бальнео- і грязелікарні, молочні кухні, лікарні, амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, медичні бібліотеки, медичні училища, інші місцеві підприємства, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

Тобто, Кабінетом Міністрів України визначено, що майно яке перебувало у користуванні та віданні відомчих медичних закладів, до якого відносилось і майно Відділкової лікарні, не підлягало передачі до комунальної власності.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" передача об’єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, рішення Кабінету Міністрів України про передачу майна Відділкової лікарні з державної власності до комунальної, відповідачем не подано. Відтак, спірне майно, яке належало до державної власності та перебуває у господарському віданні відділкової лікарні, продовжує перебувати у державній власності на підставі норм законодавства та наявних в матеріалах справи доказів.

Зокрема, відповідно до п.п. 4.1.-4.2. Статуту позивача майно лікарні становлять оборотні та необоротні активи, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі лікарні. Майно лікарні є загальнодержавною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, лікарня володіє та користується зазначеним майном. Лікарня має право розпоряджатись закріпленим за нею майном лише з дозволу Органу управління майном, згідно з чинним законодавством. Одним із джерел формування майна відділкової лікарні є майно передане Львівською залізницею, яке входило до статутного фонду останньої.

Спірні будівлі знаходяться на балансі позивача і відображені в самостійному балансі, що підтверджується інвентарними картками № 133, 134, та довідкою про облік будівель на балансі відділкової лікарні. Крім того, за рахунок коштів балансоутримувача (лікарні) Івано-Франківським ОБТІ 11.04.2005 р. було виготовлено технічні паспорти на всі будівлі, які є предметом розгляду.

Слід зазначити, що земельні ділянки під будівлями по вул.Тарнавського,12 та вул. Вовчинецькій,94 надані державному територіально-галузевому об’єднанню "Львівська залізниця"в постійне користування, а будівля по вул.Привокзальній,17 знаходиться у смузі відведення земель залізничного транспорту, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами на право постійного користування земельними ділянками. Законом України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"№ 847-ХІV від 07.07.1999р. (847-14) затверджено перелік права державної власності, що не підлягають приватизації. Зокрема, додатком 1 встановлено, що до об’єктів права державної власності, які не підлягають приватизації належать майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою на території України, зокрема і Львівська залізниця. Постановою Верховної Ради України № 88/95-ВР від 03.03.1995р. (88/95-ВР) затверджено перелік об’єктів, які не підлягають приватизації у зв’язку з їх загальнодержавним значенням. До вище вказаного переліку входить майно Відділкової лікарні ст.Івано - Франківськ.

Таким чином, Відділкова лікарня, яка заснована на державній власності, входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України, яке є центральним органом виконавчої влади та здійснює повноваження власника майна відповідно до Закону України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) . Зокрема, ст.1 вказаного закону вказує на те, що управління об’єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно із ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України кожен суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Пунктом 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на вище викладене, місцевим господарським судом підставно визнано право власності на спірне майно за державою в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши докази в їх сукупності, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 107 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

1. Рішення Господарського суду Івано-Фанківської області від 11.08.2008 р. у справі № 20/33 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути

оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу повернути місцевому господарському суду.