25/74-08(30/159) Про стягнення витрат на експлуатацію насосного обладнання - 12.08.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м.Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2008 року по справі № 25/74-08(30/159)

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м.Дніпропетровськ,

до відповідача: міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ,

про: стягнення 179288,63 грн., -

Відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина"звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", в якому, з урахуванням уточнення до позовних вимог, просило стягнути з відповідача 179288,63 грн. витрат на експлуатацію насосного обладнання, встановленого в котельні позивача, а саме: витрати на підкачування госппитної води на ж/м ім.Б.Кротова та витрати на утримання насосної станції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2008 року у справі № 25/74-08(30/159) (суддя Чередко А.Є.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 179288,63 грн. витрат на експлуатацію насосного обладнання, 17004 грн. витрат на проведення судової експертизи, витрати по сплаті державного мита в розмірі 1792,89 грн. та 118 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Мотивуючи рішення, суд виходив з того, що:

- відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина"має на своєму балансі насосну станцію, яка розташована в цеху тепловодопостачання та забезпечує підкачування води не тільки для власного споживання, але й для споживачів води на ж/м ім. Б. Кротова, зовнішні мережі водопостачання якого станом на 02.07.2004 року передано на баланс міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал".

- зобов’язання відповідача відшкодувати позивачу витрати на експлуатацію насосної станції, пов'язані з підкачуванням води на ж/м ім. Б.Кротова, випливає з пункту 5.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 01.07.1994 року (z0165-94) , оскільки позивач у спірний період був теплопостачальною організацією.

- витрати на експлуатацію насосної станції, що були здійснені позивачем та складаються з витрат на здійснення підкачування госппитної води на ж/м ім. Б. Кротова та витрат на утримання насосної станції, підтверджені висновком судово-економічної експертизи від 20.12.2006 року №1517, проведеної за даними бухгалтерського обліку відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина"та ним же підтверджується розрахунок суми позову.

Спростовуючи доводи відповідача, суд зазначив, що позивач належним чином виконав умови договору № 30 від 01.07.2003 року, укладеного між ВАТ "Дніпрошина"та міським комунальним виробничим підприємством "Дніпроводоканал"щодо передачі позивачем на баланс відповідача водопровідних мереж селищ Кротова і Дорогого та споруд на них, що підтверджується авізо №№ 1-16, №№ 17-30, №№32,34-36, №№103,104, актами приймання-передачі основних засобів до них, авізо б/з та актами приймання-передачі до них від 03.06.2004 року, від 02.07.2004 року та не заперечується відповідачем.

Факт прийняття відповідачем водопровідних та каналізаційних мереж свідчить про виконання сторонами своїх зобов’язань за договором, внаслідок чого дія договору припиняється відповідно до його п.6.1, оскільки сторони досягли мети, на яку розраховували під час укладення договору.

Необґрунтованим, на думку суду, є посилання відповідача на:

- невиконання ВАТ "Дніпрошина"зобов’язання по договору №30 від 01.07.2003 року щодо передачі на баланс відповідачу насосної станції №3,оскільки такий обов’язок позивача в договорі відсутній;

- на неповне виконання ВАТ "Дніпрошина"пункту 9 протоколу-угоди про передачу зовнішніх мереж госппитної води та фекальних насосних в частині надання фінансової допомоги відповідачу на будівництво насосної станції, оскільки виконання відповідачем зобов'язання з відшкодування витрат на експлуатацію насосного обладнання жодним чином не пов'язане із зобов'язанням позивача, передбаченим п.9 протоколу-угоди.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. В ній посилається на порушення судом норм господарського процесуального права і чинного законодавства України, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду матеріалам справи.

Зазначає, що всі витрати, які пов’язані з експлуатацією і обслуговуванням підвищувальної насосної станції №3 здійснює ВАТ "Дніпрошина"відповідно до п.2.1.5 договору №30 від 01.07.2003 року. Позивач обов’язок по передачі цієї станції відповідачу, відповідно до вказаного договору, не виконав. Нову водопровідну підвищувальну насосну станцію не збудував. Не виконав п.9 протоколу - угоди про передання зовнішніх мереж госпитної води, каналізації і трьох фекальних насосних, відповідно до якого ВАТ "Дніпрошина"зобов'язується надати фінансову допомогу по будівництву насосної станції госпитної води і поточному ремонту каналізаційних насосних станції в сумі 300000,00 (трьохсот тисяч) грн., та перерахував МКВП "Дніпроводоканал"лише 200 000 (двісті тисяч) грн.

Господарський суд не з’ясував питання, чи відповідають дійсності доводи відповідача про те, що сторонами не виконано у повному обсязі зобов'язання за договором № 30, як було вказано в Постанові Вищого Господарського Суду України від 10 грудня 2007 року по справі № 30/159 та виніс, на думку скаржника, рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стосовно доводів апелянта щодо продовження дії договору сторін №30 від 01.07.2003 року та невиконання сторонами в повному обсязі його умов, а саме того, що каналізаційна насосна станція №3 та водопровід Д-500 мм по вул. Кротова не передані на баланс міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", а також позивачем не збудована нова водопровідна підвищувальна станція, необхідно зазначити наступне;

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Нормативно-правовим актом, який регулює господарські відносини у сфері користування мережами водопостачання є Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 1 липня 1994 року (z0165-94) (далі –Правила).

Пунктом 5.1 зазначених Правил встановлено, що Водоканал відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосного обладнання, встановленого у котельних, центральних теплових пунктах, прибудовах до них.

Оскільки відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина"було у спірному періоді теплопостачальною організацією, що підтверджується укладеними договорами купівлі-продажу теплової енергії (№1735/04/П від 10 листопада 2004 року, № 2035/05/П від 1 листопада 2005 року), а насосне обладнання позивача для підкачування води встановлене у котельній позивача, що підтверджується витягом з акту контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей по підрозділу "теплоцех"за 01 грудня 2005 року, між відповідачем та позивачем виникло зобов'язання, згідно з яким відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу кошти, витрачені останнім на експлуатацію насосного обладнання, встановленого у його котельній.

Господарський суд, спростовуючи вищезазначені доводи відповідача, вірно зазначив, що обов'язок позивача нести витрати на експлуатацію підвищувальної насосної станції за вказаним договором без їх подальшого відшкодування передбачений приписами пункту 5.1 Правил.

Зазначені доводи відповідача є безпідставними також з огляду на наступне.

Господарським судом з наявних у справі доказів було встановлено, що 01.07. 2003 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №30 про порядок передачі водопровідних і каналізаційних мереж.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору позивач передає на баланс відповідача водопровідні та каналізаційні мережі селищ Кротова і Дорогого та споруди на них, а відповідач приймає вказані мережі після виконання всіх зобов'язань, встановлених в розділі 2 даного договору.

Розділом 2 вказаного договору встановлені обов'язки ВАТ "Дніпрошина"у сфері водопостачання та водовідведення.

Відповідно до пункту 2.1.5 розділу 2 договору №30 експлуатацію та обслуговування підвищувальної насосної станції здійснює ВАТ "Дніпрошина", а також несе всі витрати, пов'язані з цим.

Розділом 4 договору №30 від 1 липня 2003 року встановлено, що приймання-передача мереж водопроводу та каналізації здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. Сторони зобов'язані призначити своїх представників в комісію і приступити до передачі мереж на протязі 5 днів з моменту виконання ВАТ "Дніпрошина" зобов'язань, встановлених в розділі 2 договору.

7 квітня 2004 року позивач передав на баланс відповідача водопровідні та каналізаційні мережі ж/м Кротова: по вулицям Даніли Нечая, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 13, 15, 17, 19, 23, 25, 29, 31, Підмогильного, 7, 9, що підтверджується авізо №1 -16, авізо № 17- 30 та актами приймання-передачі основних засобів від 7 квітня 2004 року.

27 травня 2004 року позивач передав на баланс відповідача каналізаційні колектори по вул. Кротова та Даніли Нечая, що підтверджується авізо №32, 34-36 та актами приймання передачі основних засобів до них, а також відповідно до авізо №103, 104 та актів приймання-передачі основних засобів до них передав на баланс відповідача каналізаційні насосні станції по вул. Героїв Сталінграду, 118 к та по вул. Даніли Нечая, 19 д.

З червня 2004 року відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина"передало на баланс відповідача водопровідні мережі селища Дороге: по вулицям Веселка, Тютіна, Оранжева, провулкам Рожевий, Фіалковий, Блакитний, Смарагдовий, Буртиковий, що підтверджується авізо б/н та актами приймання-передачі основних засобів від 3 червня 2004 року.

Згідно з авізо б/н та актом приймання-передачі основних засобів від 2 липня 2004 року позивач також передав на баланс міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" водовід по вулицям Кротова, Підмогильного, Нечая діаметром 500 мм, що спростовує твердження відповідача стосовно того, що водопровід Д-500 мм по вул. Кротова не був переданий на його баланс.

Таким чином, з урахуванням положень пунктів 1.1 та розділу 4 договору №30 від 1 липня 2003 року, факт передачі позивачем водопровідних та каналізаційних мереж та їх приймання відповідачем вказує на те, що станом на 7 квітня 2004 року позивач виконав усі свої зобов'язання, встановлені розділом 2 вказаного договору, внаслідок чого сторони у відповідності з пунктом 4.4 договору приступили до передачі мереж.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з пунктом 6.1 договору №30 від 1 липня 2003 року даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов у рішенні від 01 квітня 2008 року до правильного висновку, що сторони виконали умови укладеного договору та досягли мети, що мали при його укладенні, внаслідок чого договір є таким, що припинив свою дію.

Доводи відповідача про те, що позивач не виконав усі зобов'язання, передбачені договором №30 від 1 липня 2003 року, та не передав на баланс відповідача каналізаційну насосну станцію №3 є необґрунтованими з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом вказаного договору є зобов'язання позивача передати на баланс відповідача водопровідні та каналізаційні мережі селищ Кротова і Дорогого та споруд на них та зобов'язання відповідача прийняти вказані мережі.

В договорі не зазначений перелік водопровідних та каналізаційних мереж та споруд, які позивач мав передати відповідачу на баланс.

Договором також не передбачений обов'язок позивача передати відповідачу каналізаційну насосну станцію №3 та право відповідача вимагати її передачі, а отже договір №30 від 1 липня 2003 року не є підставою виникнення між позивачем та відповідачем зобов'язання з передачі вказаної каналізаційної споруди.

Таким чином, зобов'язання з передачі каналізаційної насосної станції №3 між позивачем та відповідачем відсутнє, а тому передача вказаної станції на баланс відповідача не може впливати відповідно до пункту 6.1 договору на строк його дії.

Пункт 3.1. вказаного договору на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, містить лише орієнтований перелік споруд (КНС №1,3 і т.п..), які відповідач має прийняти на свій баланс у разі їх передачі позивачем, та жодним чином не свідчить про наявність між сторонами зобов'язання з передачі саме каналізаційної насосної станції №3.

З урахуванням зазначеного, господарський суд Дніпропетровської області дійшов до правомірного висновку про відсутність обов'язку позивача передати каналізаційну насосну станцію №3 відповідачу та відповідного зобов'язання між сторонами, а також про виконання сторонами всіх зобов'язань за договором №30 від 1 липня 2003 року.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неповне виконання позивачем пункту 9 протоколу-угоди про передачу зовнішніх мереж госппитної води та фекальних насосних в частині надання фінансової допомоги відповідачу на будівництво насосної станції також не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки виконання відповідачем зобов'язання з відшкодування витрат на експлуатацію насосного обладнання жодним чином не пов'язане із зобов'язанням позивача, передбаченим пунктом 9 вказаного протоколу-угоди.

Крім того, в договорі №30 від 1 липня 2003 року сторони не обумовили припинення його дії виконанням зобов'язань за іншим правочином - протоколом-угодою про передачу зовнішніх мереж госппитної води та фекальних насосних, про що теж зазначено в оскаржуваному рішенні господарського суду.

Суд також правомірно визначив, що договір №30 від 1 липня 2003 року не містить зобов'язання позивача з фінансування нової підвищувальної станції з зазначенням конкретних дій, строків та обсягів, а передбачає лише сприяння позивачем, після передачі мереж, у будівництві відповідачем нової насосної станції, тобто даний пункт не має відношення до предмету договору та фактично є попередньою домовленістю з регулювання інших правовідносин. У зв'язку з чим, факт відсутності побудови відповідачем нової підвищувальної насосної станції не перебуває у взаємозв'язку з виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором та його чинності.

Отже, позивач виконав у повному обсязі усі свої зобов'язання за договором №30 від 1 липня 2003 року та передав на баланс відповідача водопровідні та каналізаційні мережі ж/м ім. Б. Кротова та селища Дороге, а відповідач виконав свої зобов'язання за вказаним договором та прийняв на свій баланс водопровідні та каналізаційні мережі, які раніше належали позивачу, у зв'язку з чим договір №30 від 1 липня 2003 року, укладений між позивачем та відповідачем, припинив свою дію.

Враховуючи викладене, господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 01 квітня 2008 року у справі №25/74-08 (30/159) прийшов до правомірного висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на експлуатацію насосної станції, пов'язані з підкачуванням води на ж/м ім. Б.Кротова, на підставі пункту 5.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Витрати позивача на експлуатацію насосної станції, що були здійснені ним у зв'язку з передачею госппитної води на ж/м ім. Б.Кротова за період з 1 липня 2004 року по 28 лютого 2006 року, склали 179288,63 грн. Розмір вказаних витрат відповідно до висновку №1517 судово-економічної експертизи від 20 грудня 2006 року є обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.

Дане обґрунтування розміру витрат позивача колегія суддів вражає належним доказом по справі, та таким, що позивачем відповідним чином не спростованим.

Таким чином не має підстав вважати, що при розгляді справи господарський суд не виконав вимоги ст..111-12 ГПК України (1798-12) , оскільки в повній мірі встановив обставини, зазначені як необхідні в Постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2007 року по даній справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення винесено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, на підставі повного та всебічного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

Апеляційну скаргу міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2008 року по справі № 25/74-08(30/159) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.