21/461 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 05.02.2008 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Аграрний комерційний банк" звернулосьдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Усвал" з позовом (з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 18.09.2007 та від 01.10.2007) про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 29 763,03 дол. США (еквівалент за курсом НБУ станом на 01.10.2007 – 150 303,30 грн.).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.10.2007р. у справі № 21/461 позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Усвал" на користь ВАТ "Аграрний комерційний банк" 28 014, 87 дол. США основного боргу, 1 361,78 дол. США прострочених відсотків за кредитом (за період з 01.06.2007 по 31.08.2007), 350,19 дол. США відсотків (за період з 01.09.2007 по 30.09.2007), 36,19 дол. США пені за простроченими відсотками, а також 297,63 дол. США витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Крім того, позивачу повернуто зайво сплачене державне мито з державного бюджету в розмірі 974,78 дол. США.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, прострочених відсотків за кредитом та пені підлягають задоволенню, оскільки останнім не виконано умови кредитного договору в частині своєчасних розрахунків.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2007р. у справі № 21/461 та прийняти нове рішення, яким позивачу у стягненні 28 014,87 дол. США основного боргу з відповідача відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2007 р. у справі № 21/461 прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2007 у справі № 21/461 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.07.2005р. між Відкритим акціонерним товариством "Аграрний комерційний банк" (як банком) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Усвал" (як позичальником) був укладений кредитний договір № 104/2005, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 127 000,00 дол. США на придбання вантажного автотранспорту, а позичальник зобов’язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору розмір процентів за користування кредитом складає 17% річних.

Позичальник зобов’язаний повернути у повному обсязі кредит банку 20.01.2008р. (п. 1.3 договору)

19.12.2005 до кредитного договору № 104/2005 від 21.07.2005 сторонами була укладена додаткова угода № 1 про внесення змін щодо забезпечення зобов’язань за договором.

29.12.2005 до кредитного договору № 104/2005 від 21.07.2005 сторонами була укладена додаткова угода № 2, згідно якої було знижено відсотки за користування кредитом у розмірі 15% річних та внесено зміни щодо забезпечення зобов’язань за договором.

Згідно п.2.3 договору № 104/2005 від 21.07.2005 у випадку, якщо в період дії цього договору відбудеться втрата хоча б одного із засобів забезпечення, зазначених в п.2.1 цього договору(у тому числі наданого третіми особами), позивальник в строк не пізніше 20 календарних днів із дня його втрати зобов’язаний надати банку рівноцінну заміну забезпечення. У цьому договорі терміном "втрата забезпечення" позначається, зокрема, припинення будь-якого з договорів забезпечення, крім випадків, коли він припинений на підставі угоди з банком або в наслідок належного виконання позичальником зобов’язань по цьому договору.

У відповідності до п. 8.1 названого договору протягом усього строку дії цього договору позичальник зобов’язаний надавати банку належним чином оформлені документи, що характеризують його фінансовий стан і діяльність, перелік і строки надання яких установлені в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з додатком № 1 до вказаного договору позичальник зобов’язаний щоквартально, до 1 числа другого місяця кварталу, наступного за звітним, надати наступні документи:

1. Баланс підприємства (форма № 1).

2. Фінансовий звіт.

3. Довідку про склад дебіторів-кредиторів.

4. Довідку про рух коштів на поточних рахунках в інших банках.

5. Довідку про щомісячні умовно-постійні зобов’язання (адміністративно-господарські витрати) (Форма ВАТ "Агрокомбанк" додаток № 7).

6. Довідку про кредити в інших банках.

Пункт 11.6 названого кредитного договору містить перелік обставин, які сторонами визначені як суттєві порушенням позичальником цього договору. Такими обставинами, зокрема, є невиконання або неналежне виконання позичальником зобов’язань по заміні втраченого забезпечення, передбачених пунктом 2.3 цього договору, а також невиконання умов п.8.1 цього договору.

У відповідності до п.11.7 названого кредитного договору в разі суттєвого порушення позичальником цього договору банк має право вимагати дострокового погашення кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання всіх інших зобов‘язань позичальника по цьому договору, а також інші права, передбачені законодавством України або цим договором або договорами забезпечення.

Згідно виписки ВАТ "Аграрний комерційний банк" по особовому рахунку ТОВ "Усвал" за період з 21.07.2005 по 05.04.2007 позивачем зобов’язання про надання відповідачу грошових коштів по кредитному договору № 104/2005 від 21.07.2005 виконано належним чином (виписка - а.с.а.с. 24-25).

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог п.8.1 кредитного договору № 104/2005 від 21.07.2005 відповідач з листопада 2006 не надавав позивачу документи, зазначені в додатку № 1 до вказаного договору.

Листами № 3197/11-4919-11 від 06.11.2006р., № 3291/11-5224-11 від 15.11.2006р. та № 688/11-5467-02 від 12.03.2007р. позивач звертався до відповідача з вимогами про надання звітності, перелік якої наведений в додатку № 1 до кредитного договору (копії листів – а.с.а.с. 34-38).

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту належного виконання вимог п.8.1 кредитного договору № 104/2005 від 21.07.2005 відповідачем суду не надано.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору твердої застави від 27.07.2005, реєстраційний № 352 (копія - а.с.а.с. 20-23), належне виконання позичальником зобов’язань за договором забезпечується, зокрема, заставою товарів на складі, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Проектна, 3 та орендується відповідачем у ЗАТ ВКК "Київміськтара-2", а саме - плітка мраморна 300х300мм (700 кв.м) та теплогенератори ТГ Ф1.5.А (8 шт.) заставною вартістю 248 865,00 грн.

Як вбачається з п.8.2 кредитного договору № 104/2005 від 21.07.2005, протягом усього строку дії цього договору в робочі дні з 9.00 до 18.00 позичальник зобов’язаний забезпечити безперешкодний доступ уповноважених співробітників банку у свої офіси, торгові зали, гаражі, автостоянки, на склади, будівельні майданчики, виробничі будівлі та будь-які інші приміщення або території, а у випадку, якщо для цього необхідний пропуск – за свій рахунок забезпечити співробітників банку пропусками, дійсними на весь строк дії цього договору.

Як стверджує позивач, його представники до місця зберігання предмету застави допущені не були, в зв’язку з чим він звернувся до правоохоронних органів.

Постановою ст. оперуповноваженого ВДСБЕЗ Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 22.03.2007 було відмовлено в порушенні кримінальної справи, але з пояснень директора підприємства ЗАТ ВКК "Київміськтара-2" було встановлено, що ТОВ "Усвал" на його підприємстві не знаходиться.

Таким чином, місцевим судом правильно встановлено, що відповідачем допущено факти суттєвого порушення умов кредитного договору.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача щодо суттєвих порушень відповідачем умов укладеного з банком договору. апелянтом суду не наведено.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив, що станом на час розгляду справи передбачений договором строк повернення кредиту вже настав (20.01.2008), однак, залишок коштів по кредиту відповідачем банку не повернуто.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Отже, у зв’язку з суттєвим порушенням відповідачем умов кредитного договору позивач набув право вимагати дострокового повернення кредиту, сплату процентів за користування ним і виконання всіх інших зобов’язань позичальника по договору (п.11.7 кредитного договору) .

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв’язку зі зверненням позивачем стягнення на предмети застави 08.06.2007 частково була погашена заборгованість відповідача за кредитом у сумі 98 698,33 дол. США.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання своїх зобов’язань за кредитним договором №104/2005 від 21.07.2005, то з нього повинно бути стягнуто основний борг по кредиту та процентах і мають бути застосовані міри відповідальності, передбачені цим договором.

Пунктом 11.2 кредитного договору № 104/2005 від 21.07.2005 встановлено, що за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом підставно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо дострокового стягнення з відповідача основного боргу за кредитом у сумі 28 014,87 дол. США, за простроченими відсотками по кредиту (за період з 01.06.2007 по 31.08.2007) у сумі 1 361,78 дол. США, за відсотками по кредиту за період з 01.09.2007 по 30.09.2007 у сумі 350,19 дол. США та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 36,19 дол. США.

Разом з тим, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;

4) скасування в установленому порядку рішення суду;

5) неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи;

6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

У відповідності до п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України № 15 від 22.04.93 (z0050-93) , зареєстровано в МЮ України 19.05.1993 за № 15 (з наступними змінами та доповненнями) вартість позову, з якого обчислюється мито, визначає позивач, а у встановлених випадках - господарський суд. При зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається. При збільшенні позову недостаюча сума мита доплачується, виходячи зі збільшеної суми позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в травні 2007 звернувся до господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 126 713,20 дол. США та нарахованих відсотків за кредитом у сумі 527,97 дол. США, всього 127 241,17 дол. США.

При подачі позовної заяви від 30.05.2007 позивачем було сплачено до Державного бюджету України мито в розмірі 1 272,41 дол. США (тобто, 1 % від ціни позову, вказаної у позовній заяві).

В процесі розгляду справи судом позивачем неодноразово подавалися заяви про уточнення позовних вимог та відповідно до останньої заяви про уточнення позовних вимог, поданої 01.10.2007, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 29 763,03 дол. США.

За таких обставин державне мито у сумі 974,78 дол. США не є надлишково (зайво) сплаченим позивачем, а тому висновок суду першої інстанції про необхідність його повернення позивачу з державного бюджету є помилковим та винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи, але судове рішення частково ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, а відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Усвал" підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2007р. у справі № 21/461 підлягає зміни.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Усвал" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2007 р. у справі № 21/461 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Усвал" змінити, виключивши з нього пункт 3 резолютивної частини рішення.