815/1780/17 Про скасування рішення про корегування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 10.05.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 (суддя - Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аль Мак" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аль Мак" (далі - позивач, Товариство, декларант) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.02.2017 №100270001/2017/000060/2, №100270001/2017/000061/2, від 03.02.2017 №100270001/2017/000063/2, від 05.02.2017 №100270001/2017/000065/2, від 06.02.2017 №100270001/2017/000067/2, №100270001/2017/000069/2, від 07.02.2017 №100270001/2017/000068/2, №100270001/2017/000073/2, №100270001/2017/000075/1, від 08.02.2017 №100270001/2017/000077/2, №100270001/2017/000078/2, №100270001/2017/000079/2, №100270001/2017/000080/2, від 09.02.2017 №100270001/2017/000081/2, від 15.02.2017 №100270001/2017/000106/2, від 23.02.2017 №100270001/2017/000126/1, №100270001/2017/000127/2, №100270001/2017/000128/2, від 25.02.2017 №100270001/2017/000136/2, №100270001/2017/000140/2, від 27.02.2017 №100270001/2017/000146/2, від 06.04.2017 №UА100110/2017/000456/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.02.2017 №100270001/2017/00070, №100270001/2017/00071, від 03.02.2017 №100270001/2017/00073, від 05.02.2017 №100270001/2017/00075, від 06.02.2017 №100270001/2017/00077, №100270001/2017/00078, від 07.02.2017 №100270001/2017/00079, №100270001/2017/00084, №100270001/2017/00085, №100270001/2017/00085, від 08.02.2017 №100270001/2017/00087, №100270001/2017/00088, №100270001/2017/00089, №100270001/2017/00090, від 09.02.2017 №100270001/2017/00091, від 15.02.2017 №100270001/2017/00117, від 23.02.2017 №100270001/2017/00142, №100270001/2017/00140, №100270001/2017/00141, від 25.02.2017 №100270001/2017/00151, №100270001/2017/00155, від 27.02.2017 №100270001/2017/00161, від 06.04.2017 №UА100110/2017/00389.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та випуску їх у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями митницею було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору. При цьому, у органу доходів і зборів не виникало сумнівів у достовірності відомостей в поданих до митного оформлення товару документах, додаткові документи для підтвердження задекларованої митної вартості митницею не затребувались, а подані документи для підтвердження заявленої митної вартості були визнані достатніми та такими, що давали змогу пересвідчитись у правильності заявленої митної вартості. Органом доходів і зборів було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору під час випуску товарів у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями. Застосування резервного методу визначення митної вартості товарів у прийнятих спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів та оформлення на їх підставі карток відмови у митному оформленні товарів під час подання декларантом додаткових декларацій є необґрунтованим, безпідставним та таким, що порушує послідовність обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного частиною 3 статті 57 Митного кодексу України, з урахуванням відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10.05.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував зазначені рішення митного органу.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем були подані усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої-п`ятої статті 58 МК України, а відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення та коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, невірного встановлення фактичних обставин справи, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначив, що правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки подані позивачем документи для митного оформлення товарів містили розбіжності. Вважає, що судами не враховано ненадання позивачем під час митного оформлення жодних страхових документів, що, на його думку, ставить під сумнів фактичне включення до вартості товару витрат на страхування та є самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 МК України.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.05.2023 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 10.05.2023.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що між позивачем (покупець) та компанією "KRW Compani" укладено контракт від 23.01.2017 № 2301/17, за умовами пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець покупає товар вартістю, у кількості, в асортименті, за ціною та умовами поставки, які визначаються в інвойсі, як невід`ємної частини контракту. Відповідно до інвойсів, на виконання умов зазначеного контракту компанія "KRW Compani" поставила на адресу ТОВ "Аль Мак" протягом періоду з 02.02.2017 по 01.03.2017 предмети одягу, взуття та аксесуарів до них.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, та підтвердження митної вартості товару ТОВ "Аль Мак" подало до Митниці відповідні електронні митні декларації разом з якими також подані: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 23.01.2017 №2301/17, коносаменти, міжнародні автомобільні накладні, інвойси, декларації країни відправлення від 10.12.2016, пакувальні листи від 02.02.2017 б/н, прайс-листи виробника товару, акти фізичного огляду товарів.

Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідач прийшов до висновку, що в поданих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та у вказаних документах містяться розбіжності, а саме: відповідно до положень контрактів оплата здійснюється або попереднім платежем або після отримання товару, проте ні у контракті, ні у інвойсі строки після оплати не обумовлені; відповідно до положень контрактів оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору, але до митного оформлення додаткові угоди не надані; у страхових полісах відсутній номер інвойсу за яким здійснюється митне оформлення вантажу, що унеможливлює впевнитись відповідно до якої партії товару страхувався вантаж, хоча такі графи у страховому полісі передбачені; в експортній декларації не зазначені данні про контракт відповідно до якого відбувалась поставка, хоча така графа в експортній декларації передбачена; надані прайс-листи на умовах поставки СІF Одеса (Чорноморськ) вказують на суб`єктивну спрямованість даних пропозицій та суперечать самій суті прайс-листа.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанта було зобов`язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, перелік яких є аналогічним по всім поданим митним деклараціям, а саме: договори з третіми особами, пов`язаними з договором пр. поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо таки платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (контрактом), якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.

Позивачем на адресу Митниці надіслані листи протягом лютого 2017 року, якими адресата повідомлено про неможливість надання додаткових документів.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення товару, зазначеного у митних деклараціях, відповідачем прийняті перелічені вище рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, в яких зазначено, що у документах, наданих Товариством до Митниці разом з митними деклараціями, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари.

На підставі положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товари було випущені у вільний обіг за відповідними митними деклараціями зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України (4495-17) у загальному розмірі 8740792,15 грн, у тому числі з ввізного мита в сумі 2753523,65 грн, з податку на додану вартість у розмірі 5987268,50 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 1 Митного кодексу України визначено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України (2755-17) та іншими законами України з питань оподаткування.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються Митним кодексом України (4495-17) .

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині другій статті 53 Митного кодексу України. На підставі цих документів митний орган мав змогу в повній мірі здійснити перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товару, жодних недоліків щодо числового визначення заявленої митної вартості товару чи розрахунку митної вартості останні не містили.

Судами належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товарів, були надані відповідачу.

Доводам Митниці про наявність певних розбіжностей у наданих документах надано відповідну правову оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Судова колегія погоджується з висновками судів, що відсутність у митних деклараціях країни відправлення реквізитів зовнішньоекономічного контракту не є доказом не підтвердження митної вартості товару та митницею не надано нормативно-правових обґрунтувань, чи є обов`язковим цей реквізит у митній декларації для експорту з КНР. Товар має бути ідентифікований за іншими обов`язковими реквізитами, якими є дані коносаменту, вантажовідправника, назви товару, його ваги та кількості одиниць, які є присутніми у митних деклараціях країни відправлення.

Як установлено судовими інстанціями, поставка товарів здійснювалась на умовах поставки CIF за Правилами Ікотермс-2010, відповідно до яких витрати на страхування товарів включені в ціну товарів, яка виставлена до оплати продавцем у інвойсах. Таким чином страхові платежі, що сплачені постачальником товару, не впливають на правильність визначення позивачем митної вартості товарів.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, що страхування, як і митне очищення експорту, здійснювалось контрагентом, судова колегія погоджується з висновками судів, що на позивача не може бути покладена відповідальність за повноту відомостей, які наведені у страхових документах та експортній декларації. Не надання декларантом додаткових угод до контракту не мало наслідком наявності розбіжностей у поданих документах, оскільки зовнішньоекономічним контрактом передбачені платіжні реквізити сторін та потреби в укладанні додаткових угод не було.

Висновки відповідача стосовно того, що зазначення у прайс-листах умов поставки СІF Одеса (Чорноморськ) не відповідають вимогам чинного законодавства, судова колегія також вважає такими, що не свідчать про наявність розбіжностей у поданих документах, оскільки на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв`язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Відсутність платіжних документів про оплату поставлених товарів мало наслідком відстрочки платежу, яка передбачена пунктом 3.1 зовнішньоекономічного контракту і не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товару. Подані до митного оформлення товарів інвойси є розрахунково-платіжними документами, в яких покупцю виставляються суми до сплати, та міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

За таких обставин вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Також колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно надання позивачем документів в підтвердження митної вартості товарів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.