520/7829/2020 Про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України щодо призначення майору запасу військової пенсії за вислугою років;зобов`язання ГУ ПФУ розглянути документи особи про призначення пенсії та призначити майору запасу військову пенсію за вислугу років із зазначеної дати - 18.10.2022 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого-судді - Рєзнікової С.С., суддів: Бегунца А.О., Мельнікової Л.В.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення майору запасу ОСОБА_1 військової пенсії за вислугою років протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути документи позивача про призначення пенсії та призначити майору запасу ОСОБА_1 військову пенсію за вислугу років з 06.04.2020 відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей" від 15.06.2004 № 1763-ІV та п.п. "в" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ в редакціях Законів, які діяли на час звільнення позивача.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Збройних Силах України та має вислугу 15 років. Після досягнення 45-річного віку звернувся до військового комісаріату для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років. Проте, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні вказаної пенсії з посиланням на відсутність законних підстав, а саме наявності вислуги 20 календарних років.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2020 року, позов задоволено .

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у призначенні майору запасу ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області призначити майору запасу ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 06.04.2020 року відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей" від 15.06.2004 року № 1763-ІV та підпункту "в" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ в редакціях Законів, які діяли на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закону України № 1763-ІV "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та підпунктом "в" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, в редакціях чинних саме на момент звільнення позивача, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2020 по справі № 520/7829/2020 скасовано.

Прийнято постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії, основною умовою для її призначення відповідно до пункту "в" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є досягнення 45-річного віку та наявність вислуги 20 календарних років. Проте вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 15 років 08 місяців, що не надає права на призначення даного виду пенсії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 1 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2020 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам законності судового рішення, оскільки прямо суперечить положенням статті 22 Конституції України, п.п. 11 статті 1 Закону № 1763-ІV та Закону № 2262-ХІІ (2262-12) в редакціях чинних на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Крім того позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції не враховав позицію Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлену у постановах від 14 квітня 2020 року у справі № 260/450/19, від 08 квітня 2020 року у справі № 636/2645/17, від 21 травня 2020 року у справі № 460/286/19 відповідно до якої правовідносини по пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент звільнення особи з військової служби.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2021 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

8. Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року касаційну скаргу призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 18 жовтня 2022 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, наказом заступника Міністра оброни України від 08 лютого 2007 року № 17, відповідно до Положення "Про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України", затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2001 року № 1053/2001 (1053/2001) , майора ОСОБА_1, начальника зберігання 1 Арсеналу, звільнено у запас за п. 63, пп. "г" ( у зв`язку зі скороченням штатів / реформуванням Збройних Сил України).

07 квітня 2020 року Харківським обласним військовим комісаріатом оформлено подання № 4101 про призначення пенсії на ім`я ОСОБА_1, яке листом від 14 квітня 2020 року № ФХ-126330/4101 направлено до ГУ ПФУ в Харківській області.

Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 18 травня 2020 року № 2000-0303-8/23694 Харківський обласний військовий комісаріат повідомлено, що відповідно до п. "в" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", підставою для призначення пенсії є наявність 20 календарних років вислуги. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на дату звільнення зі служби Міністерства Оборони України має вислугу 15 років, матеріали для призначення пенсії за вислугу років позивача підлягають поверненню через відсутність законних підстав для призначення пенсії.

Листом Харківського обласного військового комісаріату від 28 травня 2020 року № ФХ-126330/1441/ВСЗ позивача повідомлено про повернення ГУ ПФУ в Харківській області матеріалів для призначення пенсії ОСОБА_1 через відсутність законних підстав.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

11. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" цей Закон встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв`язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

Відповідно до пункту 11 статті 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (у редакції на час звільнення позивача зі служби) військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв`язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Статтею 3 цього ж Закону дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України після 01 січня 2004 року.

12. Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Так, відповідно до пункту "в" зазначеної статті (в редакції, що діяла на час звільнення позивача), пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності у них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей".

13. Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (3668-17) , який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року внесено зміни у пункт 11 статті 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей", а саме: цифри і слово "15 років" замінено цифрами і словами "20 календарних років" та цифри і слова "40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж" виключено.

Отже, станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії редакція пункт 11 статті 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" стала містити інші вимоги для призначення пенсії, ніж редакція за дії якої позивач був звільнений з військової служби, що і стало ключовим питанням при розгляді даної справи.

14. Так, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 (v008p710-99) у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Також у Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2002 (v005p710-02) зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державною права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

15. З огляду на положення пункту 11 статті 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" та висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

16. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв`язку з реформуванням ЗСУ, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей", чинного на момент звільнення позивача, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Станом на момент звернення за призначенням пенсії заявнику виповнилося 45 років та його вислуга складала 15 років, у зв`язку з чим колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що ОСОБА_1 набув підстав для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиції висловлена Верховним Судом у постановах від 16 липня 2019 року у справі № 686/651/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 260/450/19 та від 21 грудня 2021 року у справі № 686/18373/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

17. Відповідно до положень статті 351 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За наведених обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

18. Щодо розподілу судових витрат у даній справі колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з касаційною скаргою, позивач сплатив судовий збір у розмірі - 1681,60 гривень (квитанція № 0.0.2027743715.1 від 23 лютого 2021 року), а тому такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 341, 345, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року скасувати.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року залишити в силі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1 681,60 гривня.