640/17636/19 Про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Про накладення штрафу на КП ВМР "Міськтеплоенерго" за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" в частині зобов`язання сплати штрафу - 22.02.2022 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ22 лютого 2022 року м. Київсправа № 640/17636/19адміністративне провадження № К/9901/7551/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г.,суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/17636/19

за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2020 (головуючий суддя: Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021 (колегія у складі: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову від 01.08.2019 №1641 НКРЕКП "Про накладення штрафу на КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" в частині зобов`язання сплати штрафу у розмірі 1 700 000, 00 гривень.

2. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що застосовуючи до позивача оскаржуваною постановою штрафні санкції відповідач необґрунтовано посилався на те, що позивач повинен продавати вироблену електричну енергію в оптовий ринок, а потім для продажі субспоживачам закуповувати на оптовому ринку для перепродажі. КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" докладало максимум зусиль, направлених на зменшення негативних наслідків правопорушення, наслідки якого не нанесли серйозних наслідків інтересам як учасників ринку електричної енергії, так і самому ринку, а тому ці обставини повинні були враховані відповідачем як пом`якшуючі. В той же час Регулятором застосована до КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" максимальна санкція, передбачена статтею 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", та не враховано фінансовий стан підприємства, що в кінцевому результаті може привести підприємство до втрати платоспроможності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що господарська діяльність з виробництва електричної енергії та постачання електричної енергії є різними видами господарської діяльності, в той час як позивач в обґрунтування своїх вимог посилався виключно на діяльність з приводу виробництва електричної енергії. Разом з тим порушення виявлені саме щодо умов ліцензійної діяльності з приводу умов постачання електроенергії 34 субспоживачам. На підставі викладеного, суди дійшли висновку про те, що за порушення, виявлені перевіркою та зазначені в акті перевірки від 18.07.2019, НКРЕКП постановою "Про накладення штрафу на КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за порушення Ліцензійних умов з постачання енергії та здійснення заходів державного регулювання" від 01.01.2019 №1641 правомірно застосувала до позивача штрафні санкції у розмірі 1 700 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, позивач направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

6. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що спірна постанова НКРЕКП у частині застосування штрафних санкцій за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії була прийнята 01.08.2019, тобто через 14 днів після проведення перевірки та оформлення акту від 18.07.2019 №243, що є порушенням частини шостої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка передбачає, що рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією ж статтею, може бути прийнято протягом п`яти днів, з дня виявлення правопорушення Регулятором.

Також, судами попередніх інстанцій не враховано усунення позивачем самостійно більшості правопорушень, виявлених НКРЕКП, ще до проведення самої перевірки, що є пом`якшувальними обставинами при визначенні санкції за порушення, передбачені статтею 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" і жодним аргументом не обґрунтовано необхідності застосування саме максимально можливого розміру штрафу.

Таким чином, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 04.03.2021 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2020, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

9. Ухвалою Верховного Суду від 10.03.2021 касаційну скаргу позивача залишено без руху, у зв`язку із її невідповідністю вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), оскільки в такій не обґрунтовано наявності підстав касаційного оскарження передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

10. У строк встановлений судом позивач усунув недоліки касаційної скарги, а саме надіслав заяву про усунення недоліків касаційної скарги, з якої вбачається обґрунтованість скаржником підстави касаційного оскарження.

11. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 640/17636/19.

12. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 22.02.2022.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанції, НКРЕКП у період з 03.07.2019 по 18.07.2019 було проведено планову виїзну перевірку щодо дотримання КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" Ліцензійних умов за період ліцензованої діяльності позивача з 01.09.2017 по 31.12.2018, за наслідками якої складено акт планової перевірки від 18.07.2019 №243.

14. Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- підпункту 6 пункту 2.3 щодо обов`язку ліцензіата сплачувати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внески на регулювання, що визначаються рішенням НКРЕКП;

- підпункту 7 пункту 2.3 щодо обов`язку ліцензіата надавати до НКРЕКП документи, інформацію та звітність, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень, у форматі, обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП;

- пункту 2.2 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії щодо здійснення господарської діяльності з постачання електричної енергії відповідно до законів України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , "Про ринок електричної енергії" (2019-19) , "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (1540-19) , нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють діяльність в електроенергетиці, зокрема, пункту 2 додатка 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.04.2017 №491, яким встановлено, що форму звітності №20-НКРЕКП (квартальна) подають платники внеску щокварталу не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати, в якому сплачується внесок на регулювання, на паперових носіях та електронною поштою до структурного підрозділу НКРЕКП на території за місцезнаходженням платника внеску та забезпечують достовірність інформації, наведеної у звіті;

- підпункту 16 пункту 2.3 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата купувати електричну енергію з метою її постачання споживачам, здійснювати експорт та/або імпорт електричної енергії з дотриманням вимог законів України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" (663-18) .

15. За результатами розгляду акта №243 на засіданні комісії, яке проведено у формі відкритого слухання за участі представника позивача, було прийнято постанову НКРЕКП №1641 НКРЕКП "Про накладення штрафу на КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" в частині зобов`язання сплати штрафу у розмірі 1 700 000, 00 гривень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

20. Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (1540-19) .

21. Згідно пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

22. Статтею 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлена відповідальність за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії" (2019-19) , "Про природні монополії" (1682-14) , "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання".

23. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 03.07.2019 по 18.07.2019 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку щодо дотримання КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" Ліцензійних умов за період ліцензованої діяльності позивача з 01.09.2017 по 31.12.2018.

18.07.2019 за результатами проведеної перевірки НКРЕКП було складено Акт перевірки №243.

24. 01.08.2019 НКРЕКП проведене відкрите засідання з розгляду Акта перевірки №243 від 18.07.2019, за результатами якого прийнято постанову №1641 "Про накладення штрафу на КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів держаного регулювання".

25. НКРЕКП в оскаржуваній постанові про накладення штрафу від 01.08.2019 №1641 зазначило, що відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17, статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" накладає штраф на КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" у розмірі 1 700 000,00 грн. за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії.

26. Так, статтею 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" від13.04.2017 №2019-VIII (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови НКРЕКП) встановлено відповідальність учасників ринку за порушення законодавства.

27. Частина третя статті 77 вказаного Закону визначає, що у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді:

1) попередження про необхідність усунення порушень;

3) зупинення дії ліцензії;

4) анулювання ліцензії.

28. Частиною четвертою статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено мінімальні та максимальні розміри штрафних санкцій, що можуть застосовуватися до ліцензіатів.

29. Частиною п`ятою статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, чим керується Регулятор при встановленні конкретного розміру штрафних санкцій для ліцензіата.

30. Частиною 6 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" (станом на час прийняття постанови про накладення штрафу від 01.08.2019 №1641) визначено, що рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією ж статтею, може бути прийнято протягом п`яти днів з дня виявлення правопорушення Регулятором.

31. Про дотримання п`ятиденного строку для накладення штрафу з моменту закінчення перевірки вказано також в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №826/14481/17 та від 06.06.2019 у справі №804/7661/17.

32. Таким чином, законодавцем чітко визначено термін, протягом якого контролюючий орган зобов`язаний вирішити питання щодо накладення штрафу на правопорушника.

33. З матеріалів справи, зокрема, з апеляційної скарги, вбачається, що позивач неодноразового протягом розгляду справи зазначав про порушення відповідачем вказаного п`ятиденного строку для накладення штрафу, а саме, що акт перевірки №243 було складено 18.07.2019, тобто кінцевою датою прийняття НКРЕКП рішення про накладення штрафу було 22.07.2019, однак оскаржувана постанова прийнята 01.08.2019.

34. Вказані обставини залишені судами без належної перевірки та відповідної оцінки, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки порушення процедури притягнення особи до відповідальності тягне за собою визнання протиправним рішення, винесеного за його наслідками, а тому такі обставини підлягали з`ясуванню у ході судового розгляду справи.

35. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у розмірі від 5 до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню.

36. Частиною п`ятою статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що під час визначення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.

37. Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами.

38. Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку електричної енергії вважаються обтяжуючими обставинами.

39. Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №300/775/19 наголосив, що Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

40. Разом з тим, позивач, звертаючись з позовом до суду першої інстанції та протягом розгляду справи в судах попередніх інстанцій, неодноразово звертав увагу Суду, що НКРЕКП необґрунтовано застосувало до КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" найвищий розмір санкції, передбачений підпунктом "б" пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" та врахувала поведінку суб`єкта господарювання. Позивач стверджував, що під час розгляду питання про призначення санкцій до КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", Регулятором взагалі не було враховано, що деякі порушення, виявлені під час перевірки, вже було усунуто, однак розмір та об`єм штрафних санкцій зменшено не було.

41. Однак суди попередніх інстанцій не перевірили вказані доводи позивача та не надали їм відповідної оцінки.

42. Крім того, скаржник зазначає, що за більшість правопорушень, які зазначені в оскаржуваній постанові №1641, його було притягнуто до відповідальності та накладено штраф іншими постановами НКРЕКП №1639, №1640, №1642, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ці правопорушення постановою №1641. Вказану обставу необхідно перевірки та надати оцінку таким доводам позивача.

43. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що виходячи зі змісту спірних у цій справі правовідносин та ураховуючи вищенаведені законодавчі приписи, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, оскільки не перевірено ці обставини належними та допустимими доказами.

44. Поряд із цим, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

45. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

46. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та витребуваних необхідних документів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

47. Як зазначається у Рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012 (v016p710-12) , Конституція України (254к/96-ВР) гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині 3 статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом ( Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011 (v013p710-11) ).

48. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

49. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

50. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

51. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

52. У пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (заява №63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (заява №2586/07) та пункту 280 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява №42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

53. Крім цього, у пункті 42 рішення у справі "Бендерський проти України" (заява №22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

54. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії умотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

55. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

56. За змістом частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

57. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

58. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладені в цій постанові висновки Верховного Суду, повно і всебічно встановити обставини справи, що стосуються спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, надати їм належну юридичну оцінку, перевірити їх доказами та ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

59. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.