816/1098/16 Про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами - 24.11.2020 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ривер Бриз 2017" на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року (головуючий суддя: Присяжнюк О.В., судді: Любчич Л.В., Спаскін О.А.) по справі №816/1098/16 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахтаївський граніт" про припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами,-

В С Т А Н О В И В:

Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

У липні 2016 року Державна служба геології та надр України (далі- позивач, Держгеонадра) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахтаївський граніт" (далі - ТОВ "Тахтаївський граніт", відповідач) про припинення користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 18.10.2006 № 4068.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 в задоволенні позову Держгеонадра відмовлено.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 по справі № 816/1098/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2020 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю, а саме: припинено ТОВ "Тахтаївський граніт" право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4068 від 18.10.2006.

У квітні 2020 року на вищезазначену постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ривер Бриз 2017" (далі - ТОВ "Ривер Бриз 2017", заяник) подало апеляційну скаргу, в якій заявник вказує, що у розгляді справи участі не брав, на його адресу копія судового рішення не надходила, але вважає, що оскаржуваною постановою суду від 07.06.2017 порушені його права.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ТОВ "Ривер Бриз 2017" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 по справі № 816/1098/16, а ухвалою цього ж суду суду від 15.07.2020 закрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ТОВ "Ривер Бриз 2017" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017.

Закриваючи апеляційне провадження, суд виходив з того, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 по справі № 816/1098/16 не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Ривер Бриз 2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, заявник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначив, що ТОВ "Тахтаївський граніт", кредитором якого є ТОВ "Ривер Бриз 2017", перебуває в стані санації. Керуючим санації відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) розроблено план санації підприємства-боржника. Метою плану санації є відновлення платоспроможності боржника - ТОВ "Тахтаївський граніт". ТОВ "Ривер Бриз 2017" готовий інвестувати свої кредиторські вимоги до статутного фонду боржника. Без спеціального дозволу на користування надрами, який намагається анулювати Державна служба геології та надр України, план санації залишиться без можливості реалізації, тобто підприємство не зможе залучити інвесторів, буде визнано банкрутом та припинить свою діяльність. Скаржник має бажання та фінансову можливість відновити роботу підприємства-банкрута ТОВ "Тахтаївський граніт".

Провадження в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09.09.2020 відкрив касаційне провадження за скаргою ТОВ "Ривер Бриз 2017".

Ухвалою від 23 листопада 2020 року Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Касаційне провадження у справі відкрито за касаційною скаргою, яка подана на судове рішення, право на касаційне оскарження якого передбачено частиною 3 статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у частині 3 статті 328 КАС України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз. 2 п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.11.2013 порушено справу про банкрутство ТОВ "Тахтаївський граніт" та ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.04.2018 по справі 917/2096/13 за клопотанням комітету кридеторів введена процедура санації, метою якої є відновлення платоспроможності боржника ТОВ "Тахтаївський граніт" та погашення кредиторських вимог, а ТОВ "Ривер Бриз 2017" є кредитором ТОВ "Тахтаївський граніт".

Посилаючись на вказані обставини заявник зазначив, що рішення по цій справі стосується його прав та подав апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Частиною 1 статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень цієї норми процесуального права, необхідною умовою, за наявності якої особа, що не брала участі у справи, така особа набуває права апеляційного оскарження судового, є вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Проте, на відміну від частини 1 статті 5 КАС України, яка пов`язує право особи на звернення до адміністративного суду, у тому числі, із суб`єктивним критерієм, правила частини 1 статті 293 КАС України забезпечують дотримання принципу юридичної визначеності та сталості судового рішення, гарантуючи особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи.

Водночас, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, обставини, на які посилається заявник свідчать про наявність у нього правовідносин із сторонами по цій справі виключно в межах господарської справи, зокрема, з питання, щодо процедури банкрутства та санації, яка розглядається господарським судом.

Відносини, що склалися в межах справи № 816/1098/16 є адміністративними та стосуються питання припинення ТОВ "Тахтаївський граніт" користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

Та обставина, що заявник є кредором ТОВ "Тахтаївський граніт" жодним чином не свідчить про те, що рішення у справі № 816/1098/16 впливає на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Ривер Бриз 2017".

Крім того, законодавець передбачив особливу процедуру захисту прав кредиторів, яка унормована законодавством про банкрутство, в межах якого і вирішуються всі вимоги заявника та інших осіб, що є кредиторами ТОВ "Тахтаївський граніт".

Можливий опосередкований вплив рішення суду в справі № 816/1098/16 на права ТОВ "Ривер Бриз 2017" не є тотожним визначенню щодо реалізації права на апеляційне оскарження, яке передбачене частиною 1 статті 293 КАС України.

Крім того, у справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

В межах спірних правовідносин рішення суду першої інстанції стосується прав та обов`язків вичерпного кола осіб - Державної служби геології та надр України і ТОВ "Тахтаївський граніт", що спростовує наявність порушених охоронюваних законом прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ТОВ "Ривер Бриз 2017".

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким кожна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність в межах спірних правовідносин таких особливих і непереборних обставин, так само як і про відсутність обставин, що свідчать про порушення прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ТОВ "Ривер Бриз 2017", який є кредитором ТОВ "Тахтаївський граніт".

Відповідно до пункту 3 ччастини 1, частини 2 статті 305 КАС України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що Другий апеляційний адміністративний суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, оскільки під час ухвалення судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.