522/6317/17 Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугую років на підставі довідки прокуратури у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 10.11.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (правонаступник- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області) про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2020 року (головуючий суддя: Свячена Ю.Б.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Яковлєва О.В., суддів: Градовського Ю.М., Крусяна А.В.), прийнятих за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі- позивач, заявник ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, (далі - відповідач, ПФУ), в якому просив:

- визнати незаконним рішення відповідача № 5 від 19.01.2017 про відмову в перерахунку пенсії та виплаті заборгованості по пенсії по заробітку на суму 13235,08 грн., зазначеному у довідці прокуратури Одеської області №186 від 21.12.2016;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірі 90%, на підставі довідки прокуратури Одеської області про заробіток №186 від 21.12.2016 на суму 13235,08 грн та нарахувати пенсію у розмірі 11911,57 грн (13235,08х90%), тобто без обмеження розмірів пенсії;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу всю суму заборгованості по пенсії за період з 01.12.2015 на підставі ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки заборгованість по пенсії виникла з вини відповідача;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 6335 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 8 червня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2017 та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 - без змін.

21.01.2020 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява позивача про перегляд вищезазначеної постанови за виключними обставинами згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року (va07p710-19) № 7-р(II)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), положення частини 12 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначеним рішенням Конституційного Суду України установлено, що частина 12 статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції. Таким чином, на думку заявника, його право на перерахунок пенсії, підтверджене Конституційним Судом України, що дає йому підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року за виключними обставинами.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 червня 2020 року залишив без змін ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2020.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Конституційним Судом України в рішенні від 13 грудня 2019 року вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 13 грудня 2019 року. Таким чином, саме з 13 грудня 2019 року положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній його редакції.

Спір же, у цій справі стосується правовідносин що виникли у січні 2017 року, а саме після відмови ПФУ здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України (2747-15) ) для перегляду постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року за виключними обставинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2020 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення та постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2017 і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає аналогічні аргументи, що і у поданій заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанції при постановленні судових рішень норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення касаційної скарги заперечує в повному обсязі, просить ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року залишити в силі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 06.07.2020 зареєстровано вказану касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С. Г.

Ухвалою Верховного суду від 08.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.

Згідно зі ч. 5, 6 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

За приписами ч. 1, 2 ст. 365 заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Частиною 4 ст. 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Зі змісту поданої позивачем заяви про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2017 за виключними обставинами судом встановлено, що заявник, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року (va07p710-19) №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року (va07p710-19) №7-р (ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Тобто, відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втратило чинність та, відповідно, не підлягає застосуванню з 13 грудня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), що також прямо встановлено цим рішенням.

Поряд з цим, предметом розгляду у справі, яка переглядається були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року (va07p710-19) №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19).

Враховуючи, що на час виникнення спірних відносин у цій справі законодавством про пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій було покладено на Кабінет Міністрів України, то відсутні підстави для задоволення заяви позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами, оскільки позивач у цій справі просив відповідача здійснити перерахунок пенсії у розмірі 90% на підставі довідки прокуратури Одеської області про заробіток №186 від 21.12.2016 та зобов`язати відповідача виплатити позивачу всю суму заборгованості по пенсії за період з 01.12.2015 на підставі ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки заборгованість по пенсії виникла з вини відповідача.

Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, яке, на думку позивача, є підставою для перегляду за виключними обставинами судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2017.

Між тим, колегія суддів звертає увагу, що продовження існування стану порушення прав чи інтересів позивача й після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року (va07p710-19) №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 712/4939/16-а, від 28.10.2020 у справі №727/3366/16-а.

Також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 25 березня 2020 року по справі № 808/1628/18 серед іншого вказала на те, що касаційні суди у цих справах фактично встановили, як слід застосовувати норми закону, які рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними, і, по-друге, суди насправді не допустили суперечливого та взаємовиключного розуміння і застосування положень законодавства, що були чинними на час розгляду спору, але втратили законну силу після визнання їх неконституційними на підставі рішення суду конституційної юрисдикції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від висновків, викладених у рішеннях Верховного Суду щодо правовідносин, які склались у цій справі.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Так, колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" та від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v.UKRAINE, № 3236/03, 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Крім того, із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане.

У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та не передбачає примусового виконання.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 711/6019/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 825/506/18 та від 23 липня 2020 року у справі №703/4523/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.