5011-9/17672-2012 Про стягнення заборгованості за поставлений товар - 19.02.2013 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 407 751,30 грн. за договором поставки № 12/10-1, з яких 400 832, 50 грн. основного боргу, 5 765, 55 грн. пені, 1 153, 25 грн. суми 3% річних за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/17672-2012, розгляд справи призначено на 22.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року розгляд справи в судовому засіданні відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 19.02.2013 року, в зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, необхідністю надання додаткових доказів по справі. Вказаною ухвалою суду відповідачу також відмовлено в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі з мотивів, викладених в ухвалі, зокрема, і тих, що підстави позову у даній справі є іншими, ніж у справі № 51/210-66/55-2012, оскільки позивач просить стягнути заборгованість по іншим рахункам, ніж ті, які були предметом розгляду справи № 51/210-66/55-2012, якою встановлено, що відповідач не зміг здійснити свого обов'язку по оплаті товару на підставі виставлених позивачем рахунків, які були прострочені на момент їх виставлення.

15.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача надано документи по справі та клопотання про розгляд справи без участі сторони.

В судове засідання 19.02.2013 року представники сторін з'явились, до початку розгляду справи представником відповідача подано клопотання про проведення хімічної експертизи та зупинення провадження по справі.

В судовому засіданні представником відповідача надано усні пояснення по суті клопотання про призначення експертизи, в яких останній просить суд задовольнити клопотання про призначення хімічної експертизи, представником позивача надано усні пояснення по суті клопотання про призначення експертизи, в яких просить суд відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення хімічної експертизи суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, з наступних мотивів.

Відповідно до поданого клопотання про призначення експертизи, представник відповідача просить суд призначити судову хімічну експертизу та пропонує перелік питань на вирішення експертизи. Необхідність призначення судової експертизи по справі відповідач обґрунтовує фактом поставки йому позивачем за договором неякісного товару, недоліки якого неможливо усунути (такого, що не відповідає п. 3.1. договору та відповідним технічним нормам, стандартам, ГОСТам та ТУ), що підтверджується ксерокопією Акту від 29.03.2011 року, складеним комісією відповідача у складі: начальника ЛККП, 2 - ох заступників головного технолога, лаборанта лабораторії фізико-механічних випробувань.

Крім того, суд зазначає, що товар, поставлений позивачем відповідачеві по договору № 12/10-1, а саме глина вогнетривка є річчю, визначеною родовими ознаками, виходячи з поняття речей визначених родовими та індивідуальними ознаками, що дано статтею 184 ЦК України, а отже на сьогодні визначити, який саме товар було поставлено позивачем відповідачеві не виявляється можливим, оскільки глина не має індивідуально визначених ознак, що унеможливлює проведення експертизи якості саме того товару, який було поставлено позивачем в рамках договору № 12/10-1 та який, за твердженням відповідача, є неякісним ( не відповідає вимогам якості).

Разом з тим, розділом 9 договору № 12/10-1 сторонами було визначено порядок врегулювання розбіжностей щодо висловлених претензій по кількості та якості товару, яким відповідач та позивач не скористалися, а отже, на сьогодні проведення експертизи щодо якості товару, визначеного родовими ознаками, який не можна індивідуалізувати, вбачається судом не можливим та недоцільним.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували спроби відповідача врегулювати з позивачем питання щодо якості поставленого товару за договором у відповідності до умов договору та чинного законодавства до моменту звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, суд дійшов висновку, що між сторонами нема і не було спору щодо якості поставленого позивачем відповідачу товару, а відтак питання щодо якості поставленого товару не є предметом розгляду даної справи, і відповідно клопотання про призначення експертизи не підлягає задоволенню.

Представником відповідача також в судовому засіданні було заявлене усне клопотання про перерву в судовому засіданні, в задоволенні заявленого клопотання судом відмовлено представнику відповідача, з підстав необґрунтованості клопотання.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

23.12.2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 12/10-1 (надалі -договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу товар, а відповідач - прийняти товар та оплатити на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язується поставити товар за заявкою відповідача у відповідності до п. 4.3., за реквізитами, у кількості, за марками та цінами, визначеними специфікаціями до зазначеного договору, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.8. договору протягом трьох робочих днів від дати відвантаження продукції позивач направляє відповідачу рекомендованою поштою з квитанцією підтвердження наступні документи: сертифікат якості, рахунок-фактуру, податкову накладну.

Пунктом 5.1. договору визначено, що ціни на поставлений товар встановлюються в специфікаціях до діючого договору, на умовах, вказаних п. 4.1. діючого договору.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язується поставити товар за заявкою відповідача у відповідності до п. 4.3., за реквізитами, у кількості, за марками та цінами, визначеними специфікаціями до зазначеного договору, які є невід'ємною частиною договору.

Специфікацією № 1 до договору сторони узгодили, що продавець зобов'язаний поставити покупцю протягом 2010-2011 р.р. 6000 тон глини вогнетривкої марки "Курдюм-2", за ціною 280,00 грн., загальною вартістю 1 680 000,00 грн. Реквізити грузовідправника: TOB "Євромінерал", 83007, м.Донецьк, вул.Новоросійська, 6.7, ст.Очеретино Донецької залізниці, код станції 482708 код відправника 3602, реквізити грузоотримувача: TOB "Атем", 01033, м.Київ, вул. Жилянська, 6.19, ст.Київ-Московський Південно-Західної залізниці, код станції 320100 код відправника 0879.

Специфікацією № 2 до договору сторони узгодили, що продавець зобов'язаний поставити покупцю в січні 2011р. 200 тон глини вогнетривкої марки "Курдюм-3", за ціною 266,00 грн., загальною вартістю 53 200,00 грн. Реквізити грузовідправника: TOB "Євромінерал", 83007, м.Донецьк, вул.Новоросійська, 6.7, ст.Очеретино Донецької залізниці, код станції 482708 код відправника 3602, реквізити грузоотримувача: TOB "Атем", 01033, м.Київ, вул. Жилянська, 5.19, ст.Київ-Московський Південно-Західної залізниці, код станції 320100 код відправника 0879.

Специфікацією № 3 до договору сторони узгодили, що продавець зобов'язаний поставити покупцю в березні 2011р. 345 тон глини вогнетривкої та тугоплавкої марки "К-2", за ціною 280,00 гри,, загальною вартістю 96 600,00 грн. Реквізити грузовідправника: TOB "Євромінерал", 83007, м.Донецьк, вул.Новоросійська, 6.7, ст.Очеретино Донецької залізниці, код станції 482708 код відправника 3602, реквізити грузоотримувача: TOB "Атем", 01033, м.Київ. вул. Жилянська,

Відповідно до п. 5.2. договору оплата товару за діючим договором здійснюється відповідачем на умовах передплати вартості залізничного тарифу, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом трьох банківських днів від дати виставлення продавцем рахунку-проформи. Остаточний розрахунок здійснюється сторонами з врахуванням дати фактичного відвантаження кожної партії згідно з рахунком-фактурою протягом 14 календарних днів від дати відвантаження.

Згідно з п. 11.1. договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. діючий договір вступає в силу з дати його підписання сторонами. Строк дії договору до 31.12.2011 р., але не раніше виконаних обов'язків, які виникли за діючим договором.

Згідно п. 6.1. договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару/частини партії товару, покупець зобов'язаний виплатити пеню в розмірі 5 % не оплаченої суми за кожний день такого прострочення.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 956832, 50 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач здійснив оплату отриманого ним за договором поставки №12/10-1 від 23.12.2010 р. лише частково, на загальну суму 55600,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

26.09.2011 року відповідно до п. 4.8. договору, продавець разом із супровідними листами № 163-170 від 22.09.2011 року направив покупцеві перелік документів (сертифікат/паспорт якості, податкову накладну) на кожну партію поставленого товару, які були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

16.10.2012 року відповідно до п. 4.8. договору продавець разом із супровідним листом № 81 направив відповідачу оригінали рахунків - фактур по поставкам глини у період з 31.12.2010 року по 18.03.2011 року, усього 8 рахунків - фактур на загальну суму 956 832, 50 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 556000, 00 грн., станом на 23.11.2012 року його заборгованість перед позивачем за поставлений товар становить 400 832, 50 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 765, 55 грн., нараховану на суму заборгованості за договором та 1 153, 25 грн. 3 % річних за період з 27.10.2012 року по 23.11.2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки №12/10-1 від 23.12.2010р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 956 832, 50 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 556 000, 00 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 400832, 50 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

Заперечення відповідача відносно якості поставленого товару суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 12/10-1 від 23 грудня 2010 року, за яким позивачем відповідачу поставлявся товар, товар вважається прийнятим по якості згідно сертифікату якості виробника товару (п. 9.1.), претензії відносно якості товару або його недостачі можуть бути пред'явлені тільки протягом 30 днів з дати поставки; претензії направляються рекомендованим листом і повинні містити всі супутні документи, включаючи акт приймання (п. 9.4.), якщо покупець не пред'явить претензію в період, визначений в п. 9.4., він позбавляється права пред'являти претензії на поставлений товар (п. 9.5.).

Так, пунктом 9.2. наведеного розділу передбачено, що при виявленні розбіжностей фактичних даних з даними, зазначеними в документах, сторони та представник перевізника складають акт, в якому вказують виявлені невідповідності. Для складання акта приймання представник Покупця телеграмою зобов'язаний викликати представника Продавця. Представник Продавця або призначена ним особа повинна прибути протягом 3-х днів (не враховуючи часу на дорогу) з дати офіційного повідомлення Покупця.

Пунктом 9.3. договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. встановлено, що у разі недосягнення сторонами згоди з приводу розбіжності даних, зазначених у супровідних документах і фактичною наявністю Товару, що надійшов, за кількістю та якістю, до складання та підписання Акта залучається представник нейтральної організації (Торгово-промислової Палати, SGS інспекції та / або інших незалежних організацій). Витрати по залученню представника нейтральної організацій відносяться на сторону, дані якої не підтвердилися.

Складений відповідачем акт від 29.03.2011р., на який він посилається в якості доказу поставки неякісного товару, не відповідає вимогам узгодженим сторонами у договорі поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. вимогам. Відповідачем не доведено дотримання порядку його складання, як то передбачено наведеними вище положеннями договору.

Крім того, дослідження акту від 29.03.2011р. свідчить, що він взагалі не містить відомостей про те, що позивачем поставлений неякісний товар. У акті не визначено, яким саме узгодженим сторонами або встановлені відповідними стандартами якісним показникам не відповідає поставлений товар, не зазначено числове вираження відповідних відхилень.

Акт лише містить відомості, що поставлений товар не відповідає показникам товару, що поставлявся раніше та очікуваним відповідачем властивостям. Проте, такі відомості не можуть бути визнані за належні докази невідповідності якості поставленого товару.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували або направлення позивачу в строк передбачений п. 9.4. договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 року претензії щодо якості товару, або відмову відповідача від договору, в зв'язку з поставкою товару з недоліками, які неможливо усунути та направлення позивачу вимоги про повернення сплаченої суми за товар, або направлення позивачу вимоги про заміну неякісного товару, тощо.

Відповідно до ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідач правом на захист свого порушеного права щодо поставки якісного товару позивачем у жодний спосіб, передбачений ст. 678 ЦК України, не скористався, доказів протилежного суду не надав, проте відмовився оплачувати поставлений та прийнятий ним товар з посиланням на його неякісність.

Враховуючи в сукупному аналізі вказані положення договору та норми права, суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений права відмовитись від оплати поставленого товару з посиланням на його неякісність, а має захищати своє право на поставку якісного товару у передбачений законом спосіб, надавши відповідні докази невідповідної якості товару.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 400832, 50 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 400832, 50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 400832, 50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 5765, 55 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 6.1. договору (за період з 27.10.2012р. по 23.11.2012р. - 35 днів), то суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Умовами договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р., а саме: п.п. 4.8, 5.2., на позивача покладено обов'язок направити відповідачу рекомендованою поштою з квитанцією підтвердження сертифікат якості, рахунок-фактуру, податкову накладну та встановлено, що остаточний розрахунок за товар здійснюється сторонами з урахуванням дати фактичного відвантаження кожної партії згідно за рахунком-фактурою.

З вищенаведеного випливає, що обов'язок оплати отриманого за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. товару для відповідача ставиться в залежність від отримання ним від позивача відповідних рахунків-фактур та паспортів/сертифікатів якості товару, тощо.

Матеріали справи містять докази направлення позивачем відповідачеві податкових накладних та паспортів/сертифікатів якості по поставленому позивачем відповідачеві товару, що підтверджується листами №№ 163-170 (копії в матеріалах справи)

Враховуючи умови п. 5.2 договору, відповідно до яких остаточний розрахунок здійснюється сторонами з врахуванням дати фактичного відвантаження кожної партії згідно з рахунком-фактурою протягом 14 календарних днів від дати відвантаження, відповідач повинен був оплатити товар за рахунками-фактурами, надісланими 16.10.2012 року, у строк 14 календарних днів з дати відвантаження, які зазначені в квитанціях про приймання вантажу (копії яких наявні в матеріалах справи), а отже строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару є таким, що настав з урахуванням поштового перебігу 18.10.2012 року.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 5765, 55 грн. у відповідності до п. 6.1. договору (у редакції протоколу розбіжностей № 1 від 23.12.10 року до договору ), оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи містять розрахунок суми пені згідно п. 6.1. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1153, 25 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 27.10.2012 року по 23.11.2012 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 19; код ЄДРПОУ 21643937; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 7; код ЄДРПОУ 30792203) 400 832 (чотириста тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 50 коп. основної заборгованості, 5765 (п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 55 коп. пені, 1153 (одну тисячу сто п'ятдесят три) грн. 25 коп. 3 % річних та 8155 (вісім тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 03 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.